Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а-12421/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 р. м. Львів № 2а-12421/11/1370

12 год. 35хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БІК до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія БІК (далі -ТзОВ Компанія БІК ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 року № НОМЕР_1, №0001242300 від 18.05.2011р., № НОМЕР_2 від 18.05.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджувався усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з ПП Універсалбуд . Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ТзОВ Компанія БІК податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних. Позивач також вважає, що порядок формування валових витрат здійснено згідно з вимогами чинного законодавства. Зазначає, що незначні недоліки в первинних документах не позбавляють позивача права на включення сум ПДВ за такими накладними до податкового кредиту. Відтак оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях, поданих представником відповідача в судовому засіданні 20.02.2012 року. Вважає, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , які полягають у завищенні податкового кредиту на загальну суму 182710 грн. та зменшенні від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року на 835 грн.; п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств , внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 179386,00 грн. Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентом ПП Універсалбуд . Як з'ясовано судом під час розгляду даної справи у Сихівському районному суді м. Львова слухається кримінальна справа щодо посадової особи контрагента позивача -ОСОБА_3, керівника ПП Універсалбуд за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.27.ч.2.ст. 205, ч.2 ст. 366 КК України.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ Компанія БІК зареєстрована Виконавчим комітетом Львівської міської ради 24.10.2007 року за № 14151020000018636, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24). Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Шевченківському районі 25.10.2007 року за № 220 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 100074689 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 27-28).

Державною податковою інспекцією Шевченківського району м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Компанія БІК з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Універсалбуд за період з 01.07.2009 року по 28.02.2010 року, про що складено акт № 803/30/23-1/35501397 від 05.05.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , внаслідок чого занижено податок на загальну суму 182710 грн., в тому числі за липень 2009 року - 744 грн., серпень 2009 року - 4497 грн., жовтень 2009 року - 2736 грн., листопад 2009 року - 127556 грн., та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2010 року на 835 грн.; п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств , внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 179386,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 65523 грн., за 2009 рік в сумі 178343 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1044 грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки 18 .05.2011 року відповідачем прийнято:

податкове повідомлення -рішення форми Р № 0001222300/ , яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 228388 грн., у тому числі основний платіж 182710 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 45678 грн.;

податкове повідомлення -рішення форми Р № 0001272300/, яким відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 224 233 грн. у тому числі основний платіж 179386 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 44847 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0001232300/, яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 825 грн.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ Компанія БІК оскаржило останні у судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Пункт 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом. 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки були представлені договори будівельного підряду, які укладалися з позивачем (підрядником у даних правочинах):

договір від 01.07.2009 року №01/07 на експлуатаційно-ремонтні роботи ОСОБА_1 спорт у Локомотив в м. Харків;

договір від 03.08.2009 року № 01/08 на ремонт Храму Святого ОСОБА_4 Побідоносця в м.Києві;

договір від 03.08.2009 року № 02/07 на ремонт монолітного резервуару мінеральної води НС - 3 філії ЗАТ Трускавецькурорт ГРЕС;

договір від 03.08.2009 року № 01/07 на ремонт системи мінералопроводів у парковій частині до кювету № 1 філії ЗАТ Трускавецькурорт ГРЕС;

договір від 08.10.2009 року № 01/10 на ремонтні роботи об'єкту прохідна ПММ і пост № 1;

договір від 05.10.2009 року № 02/10 на облаштування прального комплексу для Харківської вагонної дільниці №1;

договір від 16.11.2009 року № 01/11 на реконструкція приміщення залізничного відділу соціального захисту на вул. Виговського, 34.

Укладенню вище перелічених договорів ще передували договори ТзВ Компанія БІК із замовниками даних робіт, а саме договір підряду №11/09/090 від 11.11.2009 року, договір №15/07 від 15.07.2009 року, договір підряду №07/10-1 від 07.10.2009 року, договір №21/10 від 21.10.2008 року, договір П/С4 Локомотив -0904 від 05.05.2009 року, договір №195-07 від 29.07.2009 року, договір №196-07 від 29.07.2009 року. На виконання вказаних договорів долучено також довідки про вартість робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки. Дані договори не надавались до перевірки і про них не зазначено у акті перевірки.

Між ТзОВ Компанія БІК (гепідрядник) та ПП Універсалбуд (підрядник) було укладено ряд угод на виконання підрядних робіт, де підрядник зобов'язаний виконати загально будівельні роботи.

Предметом даних договорів передбачено, що у порядку та на умовах визначених цими договорами ПП Універсалбуд бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. ТзОВ Компанія БІК зобов'язаний надати підрядникові будівельний майданчик, фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт. Забезпечення будівництва технологічним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на підрядника.

В підтвердження виконання даних договорів, позивачем надано акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаною Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Крім того, частиною другою та третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ Компанія БІК та ПП Універсалбуд . З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач доводить господарську операцію з ПП Універсалбуд первинними документами переліченими вище.

Суд вважає, що складені ТзОВ Компанія Бік з ПП Універсалбуд документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, судом встановлено, що відносно посадової особи ПП Універсалбуд ОСОБА_3 Сихівським районним судом м.Львова слухалася кримінальна справа № 1-104/11, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205КК України. ОСОБА_3 у складі організованої групи, в якості виконавця вчинив фіктивне підприємництво, свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав повністю, про що свідчить клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи судом, у зв'язку із застосуванням амністії за підписом адвоката та підсудного ОСОБА_3 (а.с. 208).

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 ОСОБА_3М звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1,6 Закону України Про амністію у 2011 році за злочин, передбачений ч.2 ст. 205 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаній частині.

Отже, закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаної особи в фіктивному підприємництві.

Перевірками ПП Універсалбуд встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а виконання робіт передбачених у наданих договорах стають неможливими без їх наявності, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки з ТзОВ Компанія Бік . Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Зазначене свідчить про те, що документи з ПП Універсалбуд були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, господарські операції з контрагентом - ПП Універсалбуд , є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та, ПП Універсалбуд сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ Компанія Бік до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених ПП ПП Універсалбуд є обгрунтованим.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.