Постанова
від 17.02.2014 по справі 911/343/13-г
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа№ 911/343/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Сидоренко М.М. - директор;

Щиглов Є.О. - представник, дов. б/н від 18.04.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Бессарабія-В"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2013

у справі № 911/343/13-г (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В"

до Селянського (фермерського) господарства "Рибак"

про стягнення 332 500,00 грн.

На підставі ст.ст.77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013, від 16.12.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/343/13-г відкладався на 21.10.2013 та 08.01.2014, відповідно, а у судовому засіданні 21.10.2013 оголошено перерву до 04.11.2013.

Відповідно до ст.ст.41, 79, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 911/343/13-г призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з чим апеляційне провадження було зупинено.

У зв'язку з витребуванням судовим експертом додаткових матеріалів, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 апеляційне провадження у справі № 911/343/13-г поновлено та розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2013, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 08.01.2014 та згідно із ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 справу № 911/343/13-г направлено до експертної установи для проведення судової почеркознавчої експертизи; провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 апеляційне провадження у справі № 911/343/13-г поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2014.

На підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 911/343/13-г продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2013 у справі № 911/343/13-г позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 825,00 грн. основного боргу, 1 720,50 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач на підставі виданої довіреності (оригінал не подано, копія знаходиться в матеріалах справи) відпустив позивачу товар (соняшник) в кількості 67 300,00 кг на суму 319 675,00 грн. згідно із накладною № 14 від 21.12.2012, про що свідчить підпис представника в отриманні товару; документи, які подані позивачем, спростовуються доказами відвантаження товару СФГ "Рибак" (видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, доручення), які були долучені до матеріалів справи відповідачем, тому позовні вимоги в сумі 319 675,00 грн. не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2013 у справі № 911/343/13-г скасувати з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про те, що копія довіреності № 1839 від 21.12.2012, виписана Ільєвій К.Г. на отримання від відповідача соняшнику за рахунком-фактурою № СФ-0000013 від 21.12.2012, була відправлена відповідачу засобами зв'язку до відома, але Ільєва К.Г. для отримання товару не направлялася.

Як зазначає скаржник, сторони домовились про негайну поставку, але договором від 21.12.2012 строк поставки не був обумовлений, тому, не отримавши товар протягом кількох днів, позивач направив 24.12.2012 відповідачу електронною поштою лист № 01/24 про повернення коштів; у зв'язку із залишенням вказаного листа без відповіді, позивач у порядку ч.2 ст.530 ЦК України направив відповідачу 29.12.2012 лист-вимогу про поставку товару, яка також була залишена без відповіді.

Скаржник вказує на те, що з наданих позивачем пояснень і наявних у справі доказів вбачається, що позивачем транспортні засоби для отримання товару не направлялись, представник позивача для отримання товару не направлявся, товар на адресу позивача не надходив, позивачем не оприбутковувався і на балансі не значиться.

Як повідомляє скаржник, після порушення провадження у справі № 911/343/13-г, за зверненням відповідача, було відкрито кримінальне провадження, при цьому відповідач не намагався врегулювати спірну ситуацію і не повідомляв позивачу про відвантаження товару.

Скаржник вказує про наявність у довіреності № 1839 від 21.12.2012, виданій Ільєвій К.Г., помилки щодо кількості товару, який підлягав отриманню, у зв'язку з чим відповідач за приписами п.12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, не повинен був приймати таку довіреність.

На думку скаржника, оскільки оригінал довіреності № 1839 від 21.12.2012 до цього часу знаходиться у позивача і ніколи не передавався відповідачу, то висновок суду про передачу товару Ілєвій К.Г. на підставі довіреності № 1839 не відповідає обставинам справи і приписам законодавства (п.13 згаданої Інструкції).

Скаржник наполягає на тому, що в наданих відповідачем копіях видаткової накладної № 14 і товарно-транспортних накладних від 21.12.2012 зразок підпису представника позивача, який нібито отримав товар, явно не відповідає зразку підпису Ільєвої К.Г., якій позивачем була видана довіреність на отримання товару; відповідач відвантажив товар зі свого складу на транспортні засоби третіх осіб, зв'язок яких з позивачем не був доведений відповідачем і не встановлений судом першої інстанції.

Як стверджує скаржник, товарно-транспортні накладні від 21.12.2012 оформлені з порушенням порядку їх заповнення; підпис Ільєвої К.Г. не відповідає зразку, наведеному у довіреності № 1839.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що як у накладній № 14 від 21.12.2012, так і в товарно-транспортних накладних, є підписи представника позивача про отримання товару; позивач був обізнаний щодо кількості товару, оскільки в листі-вимозі № 01/24 від 24.12.2012 зазначено 70 000 кг.

Відповідачем подано клопотання від 21.10.2013 про призначення у справі № 911/343/13-г почеркознавчу експертизу та сторонами надані оригінали документів.

Однак, оригіналу довіреності № 1839 від 21.12.2012, виданої Ільєвій К.Г., позивачем не надано та у письмовому поясненні від 25.10.2013 позивач повідомив про те, що оригінал зазначеної довіреності позивачем загублено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 911/343/13-г призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо належності підпису Ільєвій К.Г. у накладній № 14 від 21.12.2012 та у товарно-транспортних накладних від 21.12.2012.

Листом від 26.11.2013 № 12843/12844/13-32 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повідомлено суду про потребу у наданні необхідних додаткових матеріалів, згідно із клопотанням експерта, у зв'язку із чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 911/343/13-г поновлено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2013, зобов'язано позивача забезпечити у судове засідання явку Ільєвої К.Г. та надати зазначені у цій ухвалі матеріали; явку представників сторін та Ільєвої К.Г. визнано обов'язковою.

У зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 03.12.2013, нез'явленням у судове засідання представника позивача та Ільєвої К.Г., неодержання поштового повідомлення про вручення зазначеної ухвали суду, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/343/13-г було відкладено на 08.01.2014 та вдруге зобов'язано позивача виконати дії, зазначені в ухвалі суду від 03.12.2013; явку сторін та Ільєвої К.Г. визнано обов'язковою.

Проте ухвала суду від 16.12.2013 також не була виконана позивачем, представники позивача та Ільєва К.Г. у засідання суду не з'явились.

Враховуючи вжиття всіх можливих заходів щодо виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи № 12843/12844/13-32, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 було направлено справу № 911/343/13-г до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення почеркознавчої експертизи за наявними у справі матеріалами.

Однак, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було надіслано суду повідомлення судових експертів від 16.01.2014 № 12843/12644/13-32 про неможливість надання висновку, у зв'язку із тим, що проведення почеркознавчого дослідження за наявними матеріалами неможливе.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 332 500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.12.2012 між сторонами укладено договір купівлі-продажу, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого відповідач, за договором продавець, зобов'язався поставити у власність позивача, за договором покупця, а останній зобов'язався прийняти і оплатити сільгосппродукцію, названу в подальшому товар, на умовах даного договору; найменування, кількість та ціна за одиницю товару визначається відповідно до видаткових накладних відповідача.

Згідно з п.3.1 договору від 21.12.2012 оплата товару проводиться позивачем на підставі даних про залікову вагу, а також на підставі наданих відповідачем документів (рахунок, видаткова та податкова накладні).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 21.12.2012 на оплату 399 000,00 грн. за 84 000 кг соняшника.

Позивачем за платіжним дорученням № 1900 від 21.12.2012 перераховано відповідачу суму 332 500,00 грн., із зазначенням у графі: "Призначення платежу" - "Оплата за соняшник зг.рах. № СФ-000013 від 21.12.2012р. в т.ч. ПДВ 20% 55 416,67 грн."

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

29.12.2012 позивач направив відповідачу лист-вимогу, у якому, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки у договорі від 21.12.2012 не передбачено строк здійснення поставки товару, вимагав у семиденний строк від дня отримання вимоги поставити товар (соняшник) позивачу в порядку, передбаченому умовами договору від 21.12.2012.

Згідно із накладною Exmoto 6823-39763 відповідачем одержано зазначений лист-вимогу 02.01.13.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач стверджує про передання позивачу через представника на виконання умов договору від 21.12.2012 всього товару - соняшника у кількості 67 300 кг на суму 319 675,00 грн., про що надано у справу копії накладної № 14 від 21.12.2012, трьох товарно-транспортних накладних від 21.12.2012 про прийняття до перевезення у автомобілях: DAF CA 79-90 BE - 22 100 кг соняшника, DAF CA 4983 BA - 22 100 кг соняшника, VOLVO AI 4518 BC - 23 100 кг соняшника, довіреності № 1839 від 21.12.2012, виданої позивачем Ільєвій К.Г. на отримання від відповідача соняшника за рахунком-фактурою № СФ-00013 від 21.12.12.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 07.10.2013 у справі № 911/343/13-г відповідачем надано до матеріалів справи оригінали зазначених документів, за виключенням довіреності № 1839 від 21.12.2012, якої не було надано позивачем відповідачу.

Як вбачається із накладної № 14 від 21.12.2012 та вищезазначених товарно-транспортних накладних від 21.12.2012, у цих документах є відмітки про відпущення відповідачем та одержання позивачем товару через Ільєву К.Г. на підставі довіреності № 1839 від 21.12.2012 та є підписи Ільєвої К.Г. про одержання товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено передання відповідачем та одержання позивачем товару - 67 300 кг соняшника на загальну суму вартості 319 675,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення суми у розмірі 319 675,00 грн. є безпідставними.

Позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми грошових коштів, на яку відповідачем не було поставлено товар - 12 825,00 грн. (332 500,00 - 319 675,00) є такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем належними доказами не спростовано обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідальність за наявність недоліків в оформленні довіреності № 1839 від 21.12.2012, виданої Ільєвій К.Г. покладається на особу, яка видала довіреність, згідно із п.5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, із змінами, тобто на позивача.

В п.2 зазначеної Інструкції встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згаданою Інструкцією не передбачено направлення покупцем довіреності продавцю товару лише до відома.

Твердження скаржника про те, що у накладній № 14 від 21.12.2012 та у вищезгаданих товарно-транспортних накладних від 21.12.2012 напис про одержання товару вчинено не Ільєвою К.Г., а невідомою особою, є голослівним.

Згідно із ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Оскільки належним доказом того, що підпис, вчинений від імені Ільєвої К.Г., не належить останній, може бути лише висновок почеркознавчої експертизи, то, керуючись ст.ст.99, 101 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, яка не була проведена через невиконання скаржником ухвал суду про надання документів та забезпечення явки Ільєвої К.Г. у судове засідання.

Оскільки з вини позивача не було надано до матеріалів справи належного доказу того, що вищезгаданий підпис не належить Ільєвій К.Г., то підстави для такого твердження у позивача відсутні.

У справі № 911/343/13-г є наявною копія матеріалів кримінального провадження № 12013100030000968 за фактом шахрайства не встановленими особами відносно СФГ "Рибак", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, орган досудового розслідування: Білоцерківський МВ ГУ МВС України в Київській області.

Згідно із ст. 35 ГПК України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені.

Однак, вирок суду у зазначеному кримінальному провадженні відсутній, а матеріали показань, одержаних у процесі досудового розслідування, не можуть бути підставою для висновків у господарському спорі.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки підпис Ільєвої К.Г у накладній № 14 від 21.12.2012 свідчить про одержання представником позивача товару, зазначеного у цій накладній та, крім того, про передання товару для перевезення автотранспортом свідчить підпис Ільєвої К.Г. у товарно-транспортних накладних від 21.12.2012, то відсутня необхідність у дослідженні зв'язку між перевізником та позивачем.

У зазначених товарно-транспортних накладних наявними є відомості про автомобіль, кількість, найменування товару, підписи осіб про здавання та приймання вантажу, таким чином, зазначені документи надають можливість встановити зміст вчиненої господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2013 у справі № 911/343/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бессарабія-В" без задоволення.

2. Справу № 911/343/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення17.02.2014
Оприлюднено03.03.2014
Номер документу37420299
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/343/13-г

Постанова від 17.02.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 30.01.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 08.01.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 03.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 04.11.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 23.08.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Рішення від 07.08.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Мальована Л.Я.

Ухвала від 26.06.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Мальована Л.Я.

Ухвала від 07.06.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Мальована Л.Я.

Ухвала від 30.05.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Кошик А.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні