Постанова

від 27.02.2014 по справі 36/470-16/20-35/433

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа№ 36/470-16/20-35/433

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011

у справі № 36/470-16/20-35/433 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Шевченківської районної у м. Києві ради

до Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

про звільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська районна у місті Києві рада (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» (далі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (далі, третя особа) про звільнення нежитлового приміщення загальною площею 159,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 5.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 36/470 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов'язано Дитячу громадську організацію «Київський спелеологічний клуб» звільнити нежитлове приміщення загальною площею 159,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 5 та передати його за актом приймання - передачі Шевченківській районній у м. Києві раді.

Стягнуто з Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» на користь Шевченківської районної у м. Києві ради 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 36/470 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 скасовано, справу № 36/470 передано на новий розгляд.

У вищевказаній постанові було зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій ухилились від вирішення спору по суті заявлених позивачем вимог щодо примусового виконання відповідачем обов'язку та не встановили правові підстави укладення договору оренди спірного приміщення, а також наслідки закінчення передбаченого ним строку оренди, виникнення у зв'язку з цим відповідних прав і обов'язків у кожної зі сторін або ж поновлення договору оренди чи нестворення ним жодних юридичних наслідків з певних передбачених законом підстав. Зокрема, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність у позивача права власності на спірне приміщення, не з'ясував правове значення такої обставини для заявлених позивачем вимог, які стосуються орендних правовідносин, що виникли на підставі договору. Також, судом не досліджувались фактичні обставини щодо цільового призначення за проектом будинку саме нежитлового приміщення загальною площею 159,8 кв.м., а не підвалу в цілому, розташування в ньому технічного обладнання або виконання ним інших допоміжних (обслуговуючих) функцій, тобто належність спірного приміщення до приміщень, визначених у статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», або ж до окремих нежитлових приміщень, також є хибним висновок щодо віднесення будинку в цілому до категорії неподільних речей, оскільки певні його частини (квартири тощо) можуть виступати як окремі об'єкти цивільних правовідносин, тобто його слід віднести до складних речей (стаття 188 Цивільного кодексу України). Крім того, судами всупереч вимог статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України не надано жодної правової оцінки, прийнято до уваги або відхилено, викладеним в позовній заяві та апеляційній скарзі доводам позивача щодо підстав набуття ним права комунальної власності на спірні приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 справу № 36/470 прийнято до провадження та присвоєно їй № 36/470-16/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 36/470-16/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов'язано Дитячу громадську організацію «Київський спелеологічний клуб» звільнити нежитлове приміщення загальною площею 159,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 5, та передати його за актом приймання - передачі Шевченківській районній у м. Києві раді.

Стягнуто з Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» на користь Шевченківської районної у місті Києві ради 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 апеляційну скаргу Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 36/470-16/20 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 у справі № 36/470-16/20 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 у справі № 36/470-16/20 скасовано, справу № 36/470-16/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Як вбачається з вищезазначеної постанови Вищого господарського суду України судом першої інстанції не встановлено правовідносин щодо спірного майна, які склалися між позивачем та відповідачем у справі. Задовольнивши позовні вимоги на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов договору оренди з огляду на обставини закінчення передбаченого договором строку оренди спірного майна, суд першої інстанції не встановив наявність у Шевченківської районної в м. Києві ради повноважень орендодавця за відповідним договором оренди як підстави для заявлення нею вимог про примусове виконання обов'язку за цим договором. З встановлених судами обставин з урахуванням положень статей 169, 176 Цивільного кодексу України вбачається, що Шевченківська районна в м. Києві рада не є стороною вказаного договору, укладеного між відповідачем як орендарем та третьою особою як орендодавцем. Обставини щодо наявності спору між орендодавцем та орендарем за вказаним договором з приводу виконання обов'язку з повернення орендованого майна судом не встановлені. Суд першої інстанції при вирішенні спору застосував норми закону щодо наслідків закінчення строку оренди без встановлення обставин щодо наявності орендних правовідносин саме між позивачем та відповідачем у справі. Також не досліджені обставин щодо цільового призначення за проектом будинку спірного нежитлового приміщення загальною площею 159,8 кв.м., зокрема, розташування в ньому технічного обладнання або виконання ним інших допоміжних (обслуговуючих) функцій, тобто належність його до приміщень, визначених у статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», або ж до окремих нежитлових приміщень. На підставі відповідної проектно-технічної документації тощо судами не встановлена наявність або відсутність обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на відповідне майно у власників приватизованих квартир цього будинку. До того ж наявність чи відсутність обставин приватизації громадянами квартир у відповідному будинку судами не з'ясовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 справу № 36/470-16/20 прийнято до провадження та присвоєно їй № 36/470-16/20-35/433.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 36/470-16/20-35/433 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов'язано Дитячу громадську організацію «Київський спелеологічний клуб» звільнити нежитлове приміщення загальною площею 159,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 5 та передати його за актом приймання - передачі Шевченківській районній у м. Києві раді.

Стягнуто з Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» на користь Шевченківської районної у м. Києві ради 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дитяча громадська організація «Київський спелеологічний клуб» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 36/470-16/20-35/433 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову та визнати недійсним договір оренди № 101/2 від 14.05.2007, укладений між Шевченківською районною у місті Києві радою та Дитячою громадською організацією «Київський спелеологічний клуб».

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 апеляційну скаргу Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.06.2011.

07.06.2011 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи розгляд справи було відкладено на 30.06.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 апеляційне провадження у справі № 36/470-16/20-35/433 було зупинено до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва спору у справі № 2-9411/11 за позовом Башлаєвої К.В., Іващенко Н.М., Савицької О.В., Савицького М.П., Пащенко Л.І., Шелухіна В.П., Шелухіної І.П. до Шевченківської районної у м. Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у Києві ради про визнання права власності.

Зобов'язано сторін повідомити Київський апеляційний господарський суд про результати розгляду позовної заяви Башлаєвої К.В., Іващенко Н.М., Савицької О.В., Савицького М.П., Пащенко Л.І., Шелухіна В.П., Шелухіної І.П. до Шевченківської районної у м. Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у Києві ради про визнання права власності.

Оскільки жодних повідомлень від сторін про результати розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2-9411/11 не надходило, Київський апеляційний господарський суд звертався до учасників судового процесу, з проханням повідомити про результати розгляду цивільної справи (лист-нагадування № 09-11/1315 від 22.03.2013).

Станом на 14.01.2014 жодних повідомлень від сторін не надійшло.

20.01.2014 Київський апеляційний господарський суд звернувся до Голови Шевченківського районного суду міста Києва із запитом, у якому просив повідомити Київський апеляційний господарський суд про результати розгляду цивільної справи № 2 -9411/11.

30.01.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду у відповідь на вказаний запит надійшов лист від Шевченківського районного суду міста Києва № 3010/14-Вих/2-9411/11/ЦК/4 від 24.01.2014, зі змісту якого вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2011 у справі № 2-9411/11 у відкритті провадження за позовом заяви Башлаєвої К.В., Іващенко Н.М., Савицької О.В., Савицького М.П., Пащенко Л.І., Шелухіна В.П., Шелухіної І.П. до Шевченківської районної у м. Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у Києві ради про визнання права спільної сумісної власності, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення Шевченківської районної у місті Києві ради відмовлено.

Вказана ухвала набрала законної сили 30.07.2011.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 провадження у справі № 36/470-16/20-35/433 було поновлено, розгляд справи призначено на 27.02.2014.

У судове засідання, призначене на 27.02.2014, представники учасників судового процесу не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 про поновлення провадження у справі були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Водночас, пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» також визначено, що доказом повідомлення адресата про час і місце розгляду справи судом в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучена до матеріалів справи та засвідчена самим судом копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно пункту 3.9.2. вищезазначеної постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. постанови.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень позивачу та третій особі, які повернулися на адресу суду, а також долучена судом до матеріалів справи належним чином засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду, яка є доказом повідомлення про час і місце проведення судового засідання відповідача, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників учасників судового процесу.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

На виконання розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві ради № 62 від 04 квітня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Дитячою громадською організацією «Київський спелеологічний клуб» був укладений договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 101/1 від 14.05.2007 (далі, Договір) (том 1, а.с. 10-12).

Відповідно до умов даного Договору відповідачу було передано в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 159,8 кв.м. в будинку № 5 по вул. М. Коцюбинського в місті Києві. Приміщення надавалось під розміщення офісу.

14 травня 2007 року між відповідачем та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради був підписаний акт передачі - прийому нежитлового приміщення (том 1, а.с. 64).

Строк дії вищевказаного Договору встановлений з 14.05.2007 по 03.04.2008 (пункт 8.2. Договору). Крім того, відповідно до пункту 8.3. Договору сторони передбачили, що продовження строку дії Договору оренди на вказане приміщення можливе лише у разі видання нових розпорядчих документів (розпорядження), тобто в порядку укладання договору.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Заявою від 04.04.2008 за № 7/9-095-004/58 (том 1, а.с. 14) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради повідомило відповідача про припинення терміну дії договору № 101/2 від 14.05.2007 і про не продовження його на новий строк. Крім того, даною заявою третя особа просила відповідача звільнити спірне приміщення та повернути його Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради за актом приймання-передачі.

Втім, як вбачається із матеріалів справи, відповідач орендоване ним приміщення не звільнив та не повернув останнє відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не звільнивши спірне приміщення відповідно до умов Договору, перешкоджає в користуванні ним та порушує статтю 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Рішення суду першої інстанції від 23.03.2011 про задоволення позову мотивоване тим, що позивач мав відповідне право на управління спірним майном та звернення до суду з позовом за захистом порушених прав, а відповідач, в силу того, що Договір оренди закінчив свою дію, займав на момент звернення позивача до суду з позовом спірне приміщення без наявності будь-яких правових підстав на це та на час розгляду справи спірне приміщення не звільнив.

У своїй апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що спірне приміщення не є об'єктом комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва. На думку відповідача спірне приміщення є спільною власність громадян, що приватизували квартири в цьому будинку, а тому позивач не має права на пред'явлення даного позову. Окрім того, відповідач зазначає, що суд задовольнив вимоги позивача, не звернувши увагу на відсутність в останнього правовстановлюючих документів на предмет спору та посилаючись на додаток № 11 до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001, що втратив чинність згідно рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» від 02.12.2010 № 284/5096.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядуванню в Україні» у відповідній редакції від імені та в інтересах територіальної громади права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядуванню в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Рішенням Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» (том 1, а.с. 7-9) було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Додатком № 11 до зазначеного рішення визначено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

Відповідно до пункту 487 таблиці 7 додатку № 11 до вищевказаного рішення позивачу було передано до комунальної власності житловий будинок № 5 по вулиці Михайла Коцюбинського у м. Києві.

Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування» та на виконання рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 рішенням Київської міської ради від 18.06.2002 № 40 «Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади району згідно з додатками.

Відповідно до додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.06.2002 № 40 до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва був прийнятий житловий будинок № 5 по вул. М. Коцюбинського у м. Києві разом з нежитловим приміщенням площею 159,7 кв.м.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що додаток № 11 до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 втратив чинність згідно рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» від 02.12.2010 № 284/5096, а тому посилання на нього суду першої інстанції є невірним, не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення Договору (14.05.2007) та протягом строку його дії (до 03.04.2008) вищезазначені рішення Київської міської ради були чинними та у судовому порядку не оскаржувались.

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради № 263 від 25.11.2003 «Про реорганізацію Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві» (том 1, а.с. 22) було затверджено Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (далі, Положення; том 1, а.с. 23-27).

Відповідно до пункту 1.1. Положення Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві, що створюється Шевченківською районною у м. Києві радою шляхом реорганізації Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, підзвітне і підконтрольне раді та підпорядковане голові Шевченківської районної у м. Києві ради.

Згідно пункту 1.3. Положення Управління є виконавчим органом, якому райрадою делеговано функції та повноваження щодо управління комунальною власністю територіальної громади Шевченківської району м. Києва.

Відповідно до пункту 3.1.10. Положення Управління виступає від імені райради орендодавцем та укладає договори оренди комунального майна району в т.ч. цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна (будівель, спору, приміщень), організовує проведення конкурсів (аукціонів) на право оренди нерухомого майна.

Так, як уже зазначалося вище, на виконання розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради № 62 від 04.04.2007 між третьою особою та відповідачем і було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 101/1 від 14.05.2007.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач отримав спірне майно відповідно до переліку об'єктів комунальної власності на підставі Рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001.

Також, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься відповідь Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 14962 (И-2010) від 28.04.2010, надана на запит суду, в якій було повідомлено, що згідно з даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду первинна реєстрація права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 1 (групи приміщень № 2-а) загальною площею 157,10 кв.м. за адресою вул. М. Коцюбинського, 5 (літ. А) була проведена та на час надання відповіді зареєстрована за Територіальною громадою Шевченківського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.04.2008.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на момент укладення Договору оренди був наділений відповідним правом власності відносно спірного приміщення, а також правом подальшого його надання в орендне користування, діючи при цьому через Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке є виконавчим органом позивача, створеним у відповідності до вимог чинного законодавства України.

На підставі наведених обставин між третьою особою та відповідачем було укладено Договір оренди, який в свою чергу діяв до моменту закінчення строку оренди та не визнався відповідачем в судовому порядку недійсним.

Водночас, колегія суддів зазначає, що з метою дослідження обставин щодо цільового призначення за проектом будинку спірного нежитлового приміщення загальною площею 159,8 кв.м. ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у справі призначалася експертиза, за результатами проведення якої експертною установою надано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 02-11/198-10 від 15.02.2011 (далі, Висновок) (том 3, а.с. 8-22).

Зазначеним Висновком було встановлено, що приміщення площею 159,8 кв.м. в будинку № 5 по вул. М. Коцюбинського в м. Києві за місцем розташування в об'ємі і в площі забудови будинку відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є допоміжним підвальним приміщенням, тому, що знаходиться у підвалі (підвальному поверсі) будинку. За наявністю інженерних мереж приміщення забезпечує експлуатаційні характеристики квартир будинку та підпадає під тлумачення статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ДБН в.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» як допоміжне приміщення.

Згідно статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до офіційного тлумачення, яке дав Конституційний Суд України в Рішенні від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін. з використання при цьому конструкторських елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренди тощо), має вирішуватись відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Згідно статті 382 Цивільного кодексу України, власниками квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічна, сантехнічна, електрична та інше обладнання, за межами або в середні квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до вимог статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників.

З огляду на зазначене, згідно закону право власності на спірне приміщення, яке в свою чергу було визначено як допоміжне, належить мешканцям житлового будинку № 5 по вулиці Михайла Коцюбинського у м. Києві на праві спільної сумісної власності.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав користування спірним приміщенням. Також, відповідачем не надано суду доказів того, що мешканцями вказаного будинку, як належними співвласниками, спірного приміщення було надано відповідачу згоду на використання останнім спірного приміщення в якості офісу, про що було б укладено відповідний Договір. Натомість, такий Договір було укладено із третьою особою.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача, щодо відсутності у позивача права на предмет спору, оскільки предметом даного спору є не визнання права власності на спірне приміщення, а зобов'язання відповідача вчинити певні дії направлені на звільнення незаконно займаного приміщення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач мав відповідне право на управління вказаним майном та звернення до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач користувався орендованим приміщенням в рамках та на підставі Договору оренди укладеного між третьою особою та відповідачем, строк дії якого закінчився, то відповідно до пункту 2 статті 26 та пункту 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач на час розгляду справи судом першої інстанції займав спірне приміщення без наявності будь-яких на те правових підстав, та не звільнив його у встановленому порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 159,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 5 та передати його за актом приймання - передачі Шевченківській районній у м. Києві раді.

Стосовно заявленої скаржником у апеляційній скарзі вимоги про визнання недійсним договору оренди № 101/2 від 14.05.2007, укладеного між Шевченківською районною у місті Києві радою та Дитячою громадською організацією «Київський спелеологічний клуб» колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено у частині 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частина 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України містить обмеження щодо розгляду вимог, які не були предметом розгляду в місцевому господарському суді. Так, зазначається, що вимоги, які судом першої інстанції не розглядалися, не приймаються і не розглядаються апеляційним господарським судом.

З огляду на приписи норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає, що оскільки вимога апелянта про визнання недійсним договору оренди № 101/2 від 14.05.2007 не заявлялася позивачем у позові та не була предметом розгляду під час вирішення справи у суді першої інстанції, остання, відповідно, не може бути розглянута апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Шевченківської районної у м. Києві ради, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дитячої громадської організації «Київський спелеологічний клуб» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 36/470-16/20-35/433 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 36/470-16/20-35/433 залишити без змін.

Матеріали справи № 36/470-16/20-35/433 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко