Ухвала

від 20.02.2014 по справі 826/15840/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15840/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень-

ВСТАНОВИВ :

Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.07.2013 року №0000974210 та № 0000984210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем перевірку ПАТ «Укртелеком» за результатами якої складено акт №778/42-10/21560766 від 04.07.2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Укртелеком» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» (код 33906299) за період серпень, вересень 2012 року.

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток за 3 квартали 2012 року у сумі 195 568грн., в тому числі по періодам за 3 квартал 2012 року в сумі 195 568грн. та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 69 039грн. в тому числі за серпень 2012 року у сумі 10 708грн., за вересень 2012 року у сумі 58 331грн..

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента акта перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ПП СВ «Гермес» за березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень, листопад 2011 року, та актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок по зазначеним підприємствам-постачальникам.

Відповідно до зазначеного акту ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» відсутнє за юридичною адресою.

Також, за результатами проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту і торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, у контрагента позивача контрагентами-постачальниками є підприємства, які мають ознаки фіктивності: відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації.

За таких підстав, податковий орган дійшов до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом, оскільки не підтвердженими відповідними первинними документами у зв'язку із тим, що зазначені правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 року:

-№0000974210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 559грн., з якого основний платіж - 69 039грн. та штрафні санкції - 34 520грн.;

- №0000984210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 195 568грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності фактичного виконання спірних операцій та як наслідок, відсутність підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» (Постачальник) укладено договір поставки №1546-36 від 02.08.2012 р. та договір поставки №1562-36 від 06.08.2012 р. Відповідно до умов яких, Постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного договору запасні частини та матеріали до виробничого обладнання в асортименті, надалі у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує такий товар на умовах і у порядку, визначених цим договором. Товари приймаються у відповідному пункті поставки на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість, кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару.

На підтвердження виконання договорів позивач надав первинні господарські документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Аналіз зазначених документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеним між позивачем та контрагентом, оскільки позивачем не надано доказів щодо транспортування контрагентом або на його замовлення товару (ТТН, подорожніх листів). Не надано і документів щодо підтвердження факту отримання товару та його оприбуткування позивачем (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, прибуткових накладних, тощо).

Позивачем не надано доказів використання цих товарів у подальшій господарській діяльністі позивача.

Крім того, за результатами перевірки контрагента позивача встановлено відсутність у останнього необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.02.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.