Постанова

від 20.06.2018 по справі 826/15840/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №826/15840/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у складі судді Амельохіна В.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у складі колегії суддів Грибана І.О., Беспалова О.О., Парінова А.Б. у справі №826/15840/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2013 року №0000974210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69 039 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 34 520 грн та № 0000984210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 195 568 грн за три квартали 2012 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.

04 листопада 2013 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність Товариством фактичного виконання спірних операцій між ним та його контрагентами та, як наслідок, відсутність у платника податків підстав формування спірних сум витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

28 березня 2014 року Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положення статті 20 Податкового кодексу України, частину першу статті 204, статті 234, частини першу та другу статті 228 Цивільного кодексу України, статтю 1, пункт перший статтю 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансові звітність , статтю 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , частину другу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Товариства та скасувати податкові повідомлення - рішення.

28 березня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

11 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/3593/18 передані до Верховного Суду.

15 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийняті до провадження та витребувано справу №826/15840/13-а з Окружного адміністративного суду м. Києва.

01 лютого 2018 року справа № 826/15840/13-а надійшла до Верховного Суду.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) від відповідача до Верховного Суду не надійшов, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у червні 2013 року податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю Ангстрем Континенталь за період серпень, вересень 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 04 липня 2013 року №778/42-10/21560766, на підставі якого згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу 2 Податкового кодексу України, керівником податкового органу 18 липня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000974210 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69 039 грн. за порушення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 34 520 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу 2 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0000984210 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 195 568 грн. за три квартали 2012 року за порушення Товариством положень пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податкові правопорушення, на думку податкового органу, полягають у завищенні витрат внаслідок безпідставного віднесення Товариством до їх складу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не підтверджених первинними документами, які б мали юридичну силу первинних документів на загальну суму 195 568 грн. та завищення податкового кредиту на 69 039 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 10 708 грн. та за вересень 2012 року в сумі 58 331 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем, як покупцем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Ангстрем Констиненталь , як постачальником укладені договори поставки від 02 серпня 2012 року та від 06 серпня 2012 року, за якими Постачальник зобов'язується поставити і передати запасні частини та матеріали до виробничого обладнання в асортименті, надалі у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує такий товар на умовах і у порядку, визначених цим договором. Товари приймаються у відповідному пункті поставки на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість, кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару. Позивачем надані до суду первинні документи, а саме видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі зазначених первинних документів бухгалтерського обліку, з огляду на який дійшли висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та контрагентом, оскільки позивачем не надано доказів щодо транспортування контрагентом або на його замовлення товару (ТТН, подорожніх листів), документів щодо підтвердження факту отримання товару та його оприбуткування позивачем (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, прибуткових накладних, тощо), доказів використання цих товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Судами також враховані ті обставини, що за результатами перевірки контрагента позивача встановлено відсутність у останнього необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належних первинних документів на виконання умов договорів поставки, а саме пункту 2.2 договору від 02 серпня 2012 року та пункту 1.3 договору від 06 серпня 2012 року якою засвідчується передача товару, до суду не надано.

При цьому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність оприбуткування товару Товариством є таким, що не відповідає дійсності, оскільки прибуткові ордери долучені до матеріалів справи.

Також, долучені до матеріалів справи та не дослідженні судами попередніх інстанцій ксерокопії актів приймання виконаних будівельних робіт та інші первинні документи, з яких відслідковується зв'язок між придбаним товаром та його подальшим використанням у господарській діяльності позивача.

Саме із цією ознакою (використанням у господарській діяльності) податковий орган пов'язує право позивача на включення понесених витрат до складу витрат трьох звітних податкових періодів 2012 року та сплачених сум податкового кредиту до складу податкового кредиту двох звітних податкових періодів.

Долучені до матеріалів справи світлокопії документів не є письмовими доказами в розумінні частини першої та четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (діючої до 15 грудня 2017 року), не є оригіналом або засвідченою судом копією.

Суд вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Податковий орган поклав в основу податкового правопорушення нечинність угод та безтоварність господарських операцій, виходячи із самостійного визнання їх такими, що знаходиться за межами його компетенції і в цій частині доводи заявника касаційної скарги є прийнятними, разом з тим це є недостатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки стосується лише однієї з підстав складу податкових правопорушень викладених актом перевірки.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у складі та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі №826/15840/13-а скасувати.

Справу №826/15840/13-а направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер