Рішення

від 18.04.2019 по справі 826/15840/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2019 року № 826/15840/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Укртелеком до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Укртелеком (далі також - позивач, ПАТ Укртелеком ) з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі також - відповідач, МГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2013 №0000974210 та №0000984210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 у справі №826/15840/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, у задоволення вказаного позову ПАТ Укртелеком відмовлено повністю.

В подальшому постановою Верховного Суду від 20.06.2018 (провадження №К/9901/3593/18) вказані постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 у справі №826/15840/13-а скасовані, а матеріали справи скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд.

З тексту постанови Верховного Суду від 11.06.2018 вбачається, що при скасуванні рішень судів у справі №826/15840/13-а та направленні матеріалів справи на новий розгляд Касаційний суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили додані до матеріалів справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт та інших первинних документів, наданих позивачем на підтвердження обставин використання придбаних у ТОВ Ангстрем Континенталь товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 справу №826/15840/13-а прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні суд своєю протокольною ухвалою замінив відповідача у справі - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - відповідач, Офіс ВПП ДФС).

20.09.2018 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.10.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки від 04.07.2013 №778/42-10/21560766 про порушення ПАТ Укртелеком вимог Податкового кодексу України. Податкові правопорушення полягають у завищенні позивачем витрат внаслідок безпідставного віднесення до складу таких витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента-постачальника ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ , що на переконання контролюючого органу не були підтверджені належними первинними документами, та завищення у взаємозв'язку з наведеним задекларованих показників податкового кредиту за звітні періоди серпень і вересень 2012 року. Зокрема, відповідач посилався на обставину не надання ПАТ Укртелеком як до перевірки, так і до суду документів, що підтверджують транспортування придбаних товарів (товарно-транспортних накладних, шляхових листів, накладних, тощо). Також відповідач вважає, що факт подальшого використання ПАТ Укртелеком придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності не доводить тієї обставини, що вони були поставлені саме ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ .

У свою чергу позивачем до суду подана відповідь на відзив, де позивач навів додаткові доводи на спростування висновків акта перевірки.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В червні 2013 року працівником Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при обчислені та сплаті податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ (код ЄДРПОУ 33906299) за періоди серпень, вересень 2012 року. За результатами проведення такої перевірки був складений акт від 04.07.2013 №778/42-10-21560766.

Згідно висновків цього акта перевірки, працівник МГУ Міндоходів, правонаступником якого є відповідач, встановив порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ Укртелеком завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток за 3-и квартали 2012 року у сумі 195 568 грн.,

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ Укртелеком занижено податок на додану вартість у сумі 69 039 грн., в тому числі за серпень 2012 року у сумі 10 708 грн., за вересень 2012 року у сумі 58 331 грн.

Суть зазначених правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних господарських операцій з контрагентом-постачальником - ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ (код ЄДРПОУ 33906299), вчинених на підставі договорів поставок від №1546-36 від 02.08.2012 і №1562-36 від 06.08.2012, що є нікчемними. Перевіряючий дійшов умовиводу, що фінансово-господарські відносини ПАТ Укртелеком з ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ не підтверджуються відповідними первинними документами, а також поставки відповідних товарів не підтвердженні по ланцюгу постачання, а тому такі правочину є такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам суспільства, вчинені з метою приховування від сплати податків.

Такі висновки акта перевірки сформовані виключно на підставі акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7208/224/33906299 від 21.12.2012 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ (код ЄДРПОУ 33906299) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ Інфотерм за червень 2011р., ТОВ Форест за червень 2011р., ТОВ Пасіфік за вересень 2011р., ПП СВ Гермес за березень 2011р., БПП Сура за вересень, листопад 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку (копія якого наявна у матеріалах справи). Даною перевіркою було встановлено відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011 - 2012 років, та порушення ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування ПДВ вартості безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Зокрема, в цьому акті перевірки від 21.12.2012 зазначено наступне: в ході проведення перевірки встановлено, що за податковою адресою ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості. Відсутність за юридичною адресою ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ , в свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ та проведених заходів встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Крім того, в тексті акта перевірки від 21.12.2017 зафіксовано, що ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ за період 2011- 2012 рік сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок постачальників ТОВ Інфотерм , ТОВ Форест , ТОВ Пасіфік , ПП СВ Гермес , БПП Сура , якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме: у зазначених суб'єктів господарювання взагалі відсутній податковий кредит згідно наданих розрахунків коригування задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам. Таким чином, згідно податкової звітності ТОВ Інфотерм , ТОВ Форест , ТОВ Пасіфік , ПП СВ Гермес , БПП Сура , взагалі не придбавали товар у 2011-2012 роках, в свою чергу й не могли здійснювати реалізацію товару, робіт, послуг в адресу ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ . Дані висновки булим також сформовані з урахуванням отриманих текстів актів ДПІ у м. Полтаві від 11.12.2012 №1400/22-6/31343537, від 11.12.2012 №1402/22-7/31684481, від 11.12.2012 №1403.22-6/30668399 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання ТОВ Інфотерм , ТОВ Пасіфік , БПП Сура щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за окремі періоди 2011 року.

18.07.2013 МГУ Міндоходів на підставі акта перевірки від 04.07.2013 №778/42-10-21560766 прийняла спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №0000974210 (форми Р ), яким збільшило позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 103 559 грн., у тому числі за основним платежем - 69 039 грн. та за штрафними санкціями - 35 520 грн.;

- за №0000984210 (форми П ), яким зменшило позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 195 568 грн., задеклароване у декларації за звітний період 3-квартали 2012 року (реєстр. №9068842990 від 05.11.2012).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття витрат закріплене у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд з цим, нормами п.п. 200.1 - 200.4 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

За визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14).

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив, що між ПАТ Укртелеком (як покупцем), в особі заступника директора з питань будівництва Дніпропетровської філії ПАТ Укртелеком Фурмана А.М. (останній діяв згідно виданої йому довіреності №1495 від 15.06.2012), і ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ (як постачальником), в особі директора Кобелєва О.А., були укладені однотипні за змістом договір поставки за №1546-36 від 02.08.2012 та договір поставки №1562-36 від 06.08.2012. За умовами таких договорів постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даних договорів у власність покупця запасні частини та матеріали до виробничого обладнання в асортименті, а також товари господарського призначення та будівельні матеріали в асортименті, а покупець, у свою чергу, приймає та оплачує такі товари на умовах і у порядку, визначених цими договорами, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у погодженій сторонами специфікації та видаткових накладних, що узгоджують та засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами відповідних договорів.

Крім того, сторонами у текстах договорів визначено, що до даних договорів поставок застосовуються умови DDP, склад покупця, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. С. Разіна, 80 (згідно Інкотермс у редакції 2010 року дані умови визначають, що продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу до вказаного пункту призначення). Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю, що підтверджується підпсианням видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару постачальником, його передачі уповноваженому представнику покупця, та підписання уповноваженим представниками сторін видаткової накладної, що засвідчує момент передачі товару.

Як пояснив представник позивача в текстах поданих до суду поясненнях від 23.10.2013 та відповіді на відзив, у процесі здійснення господарської діяльності Дніпропетровської філії ПАТ Укртелеком виникла необхідність у закупівлі запасних частини та матеріалів до виробничого обладнання, а також товарів господарського призначення і будівельних матеріалів, - у зв'язку проведенням поточних ремонтів цивільних споруд і будівель господарським способом. ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ було обрано в якості постачальника зазначених товарів за результатами розгляду ПАТ Укртелеком отриманих від суб'єктів господарської діяльності комерційних пропозицій, як таке, що запропонувало найнижчі ціни за товари.

Після укладення договорів поставок №1546-36 від 02.08.2012 та №1562-36 від 06.08.2012, ПАТ Укртелеком на підставі цих договорів здійснило закупівлю товарно-матеріальних цінностей, зокрема: ремонтних комплектів для телескопічних вишок ТВГ-15Н, акумуляторів 12В 7ач та 4,5 ач, пристроїв перехідних струмових 12В, швелерів № 8, арматури Д-12, кабелів зв'язку П-274, металевих дверних блоків, магнітних пускачів, мембран, клінових ремнів, пневмоклапанів, гайок, компресорних прокладок, масла, вентилів, силікогелю, клею, саморізів, плінтусів, лінолеумів, кутків для плінтусів та ліноліумів, алмазних відрізних дисків, димохідної труби, тощо.

Отримані від ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на ПАТ Укртелеком , та в подальшому використані для забезпечення власної господарської діяльності акціонерного товариства. Зокрема, ПАТ Укртелеком здійснило ряд ремонтних та інших робіт за переліком, що наведений у відповіді на відзив, з використанням таких товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаними договорами поставок у повному обсязі позивачем в ході розгляду даної справи у судах до матеріалів справи надані копії наступних документів:

- специфікацій до договорів поставок;

- видаткових накладних від 17.09.2012 №4364, від 28.09.2012 №4573, від 17.09.2012 №4363, від 17.09.2012 №4362, від 17.09.2012 №4361, від 28.09.2012 №4574, від 28.09.2012 №4572, від 28.09.2012 №4571, від 28.09.2012 №4570, від 03.09.2012 №3661, від 03.09.2012 №3660, від 03.09.2012 №3659, від 13.08.2012 №3330, від 06.08.2012 №2942. З текстів останніх вбачається, що такі накладні були складені на підставі описаних вище договорів поставок. Відповідальними особами за передачу товарів зі сторони постачальника виступали директор ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ Кобелєв О.А., а за прийняття товарів зі сторони покупця (в особі Дніпропетровського філіалу ПАТ Укртелеком ) - інженер ОСОБА_3, провідний інженер ОСОБА_4, які діяли на підставі довіреностей, реквізити щодо яких зазначені у видаткових накладних;

- податкових накладних від 03.08.2012 № 17, від 10.08.2012 № 94, від 10.08.2012 №95, від 31.08.2012 №251, від 31.08.2012 №252, від 31.08.2012 №253, від 26.09.2012 №286, від 26.09.2012 №287, від 27.09.2012 №288, від 28.09.2012 №290, від 12.09.2012 №111, від 12.09.2012 №112, від 13.09.2012 №114, від 17.09.2012 №115, від 27.09.2012 №289;

- платіжних доручень Дніпровської філії ПАТ Укртелеком від 03.08.2012 №1159, від 10.08.2012 №11958, від 10.08.2012 №11957, від 31.08.2012 №13088, від 31.08.2012 №13089, від 31.08.2012 №13090, від 27.09.2012 №15500, від 27.09.2012 №15562, від 27.09.2012 №15616, від 28.09.2012 №15711, від 17.09.2012 №13535, від 12.09.2012 №13534, від 13.09.2012 №13554, від 17.09.2012 №14834, від 27.09.2012 №15617;

- прибуткових ордерів від 17.09.2012 №120000/12-1014, від 17.09.2012 №120000/12-1015, від 17.09.2012 №120000/12-1016, від 17.09.2012 № 120000/12-1017, від 28.09.2012 №120000/12-1094, від 28.09.2012 №120000/12-1085, від 28.09.2012 №120000/12-1087, від 28.09.2012 №120000/12-1086, від 28.09.2012 №120000/12-1088, від 03.09.2012 №120000/12-954, від 03.09.2012 №120000/12-952, від 03.09.2012 №120000/12-953, від 13.08.2012 №120000/12-860, від 13.08.2012 №120000/12-861, від 06.08.2012 №120000/12-812. З текстів цих прибуткових ордерів вбачається, що товари, що надійшли від ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ оприбутковані на центральному складі Дніпровської філії ПАТ Укртелеком .

В тексті акта перевірки зафіксовано, що станом на 30.09.2012 заборгованість по взаєморозрахункам ПАТ Укртелеком з ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ відсутня. В бухгалтерському обліку результати проведених господарських операцій з поставок товарів були відображені на рахунках бухгалтерського обліку 20 Сировини та матеріали , 80 Матеріальні витрати (801100 Витрати сировини і матеріалів , 806100 Витрати запасних частин ), 23 Виробництво (232999 Виробництво ремонтних робіт для власних потреб ), 91 Загальновиробничі витрати .

Додатково на підтвердження обставин використання спірних партій товарів у власній господарській діяльності, позивач надав суду копії наступних документів: актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) за періоди вересень-грудень 2012 року з доданими до них матеріальними звітами, підсумковими та загальними відомостями ресурсів по локальним кошторисам; довідок про вартість виконаних будівельних робіт; актів на списання товарно-матеріальних цінностей; лімітних карток про відпуск матеріалів та запчастин зі складу; актів дефектування транспортних засобів та встановлення запасних частин і вузлів. Зазначений пакет копій документів був наданий представником позивача у прошитому та пронумерованому вигляді, завірений начальником відділу правового забезпечення ПАТ Укртелеком Усенко О.В. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про можливість врахування таких наданих позивачем копій документів як доказів у межах даної справи.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ПАТ Укртелеком на придбання товарів та здійснюваними ним основними видами господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), та з тексту акта перевірки позивача суд встановив, що станом момент укладення договорів поставок та виписки податкових накладних на підставі цих договорів, контрагент позивача (ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ ) був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, та товариство не перебувало у стані припинення. Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одними із видів діяльності ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ у період спірних правовідносин були посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Таким чином, суд вважає, що наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з названим постачальником, що спричинили реальну зміну в майновому стані ПАТ Укртелеком , та ті обставини, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого використання результатів таких операцій в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ поставок товарів на адресу ПАТ Укртелеком , та/або свідчили б про невідповідність цих господарських операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Надаючи оцінку обґрунтованості посилань відповідача на матеріали перевірки контрагента позивача ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ , то суд дійшов висновку, що сам по собі акт перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012 не є належними доказами факту порушення позивачем норм ПК України. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання ним передбаченої законом податкової вигоди.

За умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Аналогічні правові висновки наведені у текстах постанов Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №804/13206/13-а.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем не було наведено достатніх та належним чином обґрунтованих доводів щодо наявності в діях ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ ознак неправомірних дій в частині, що стосуються господарських операцій з позивачем. Зокрема, в ході проведеної документальної перевірки позивача контролюючим органом не було встановлено обставин, що вказують про можливість отримання ПАТ Укртелеком у серпні-вересні 2012 року спірних партій товарів у інших постачальників ніж ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ та/або наявності тих самих товарно-матеріальних цінностей та у тій самій кількості на ПАТ Укртелеком на момент укладення спірних договорів поставок з ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ .

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 у справі №804/1260/13-а за позовом ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, визнано протиправними дії податкової інспекції щодо проведення перевірки, за результатами якої був складений акт №7208/224/33906299 від 21.12.2012, а також визнано протиправними дії податкової інспекції щодо коригування показників податкової звітності ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ за період з лютого по вересень 2012 року, що вчинені на підставі такого акта перевірки. В подальшому ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014, така постанова суду першої інстанції у наведеній частині залишена без змін.

Таким чином, результати перевірки ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ , оформлені актом №7208/224/33906299 від 21.12.2012 не можуть вважатися правомірними, в силу встановленої в судовому порядку протиправності дій з проведення перевірки.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність укладених між ПАТ Укртелеком і ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ договорів поставок, то такому доводу Верховним Судом надана правова оцінка, як такому, що виходить за межі компетенції контролюючого органу (постанова від 20.06.2018 у справі №826/15840/13-а).

Надаючи окремо правову оцінку обгрунтованості посилання відповідача, як на підставу неправомірності формування позивачем витрат і податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ , на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції (зокрема, товарно-транспортних накладних) суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних, а також інших документів, що підтверджують факти автомобільних перевезень, - шляхові листи) не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Між тим, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факти реального вчинення господарських операцій та відповідно про правомірність формування позивачем сум витрат і податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ , натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18.07.2013 №0000974210 та №0000984210 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №18939 від 27.09.2013 підтверджено, що ПАТ Укртелеком під час звернення до суду з цією позовною заявою понесло судові витрати на оплату судового збору у сумі 2 294 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Офісу ВПП ДФС.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766, адреса: 01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 18) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18.07.2013 №0000974210 та №0000984210.

Присудити здійснені Публічним акціонерним товариством Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766, адреса: 01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 18) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок