Постанова

від 25.02.2014 по справі 910/16043/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 910/16043/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Копитової О.С.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від позивача - Яценко О.В. (дов. від 13.01.2014),

від відповідача - Хаперський А.С. (дов. від 16.09.2013),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013

у справі № 910/16043/13 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр доктора Бубновського"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського"

про розірвання договору та стягнення 566 036,31 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр доктора Бубновського"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/16043/13 первісний позов задоволено частково; розірвано договір комерційної концесії від 26.10.2011 № б/н, укладений Товариством з обмеженою відповідальності "Центр доктора Бубновського" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського" на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Центр доктора Бубновського" 503431,50 грн. основної заборгованості, 25406,05 грн. 3 % річних та 11722,82 грн. судового збору. У задоволенні інших вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18.11.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського".

21.01.2014 в судовому засіданні оголошено було перерву до 04.02.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням заступника Голови суду від 04.02.2014 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, судді: Доманська М.Л., Копитова О.С.

Ухвалою від 04.02.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.02.2014.

Розпорядженням заступника Голови суду від 24.02.2014 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Доманська М.Л., Копитова О.С.

Ухвалою від 25.02.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2011 ТОВ "Центр доктора Бубновського" (правоволоділець) та ТОВ "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського" (користувач) уклали Договір комерційної концесії (далі - Договір концесії), за умовами якого:

- у порядку та на умовах, визначених Договором, правоволоділець зобов'язується надати користувачеві за плату на строк два роки і шість місяців право користування на території м. Києва комплексом прав, належних правоволодільцеві, а саме: права на комерційне найменування "Центр Доктора Бубновського"; права на комерційну таємницю, пов'язану з дією Договору; права на торговельну марку "Центр Доктора Бубновського" з метою надання оздоровчо-реабілітаційних послуг (розділ 1 Договору);

- за користування комплексом прав, що передаються за цим Договором, користувач сплачує правоволодільцю первісну плату у сумі 200000 грн. в строк 3 (три) банківських дні з дня підписання Договору та щомісячну плату не менше 3000 доларів США у гривні за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день сплати протягом дії Договору. Щомісячна плата змінюється згідно з коефіцієнтом інфляції (розділ 2 Договору);

За умовами п. 4.2 договору концесії користувач зобов'язується:

- забезпечити відповідність наданих послуг якості аналогічних послуг, що надаються безпосередньо правоволодільцем, а саме строго дотримуватись запатентованих способів, методів та прийомів, а також дотримуватися вимог, інструкцій та вказівок правоволодільця та затверджувати всі свої дії після консультацій і узгодження їх із правоволодільцем;

- узгоджувати із правоволодільцем рекламу та район її розповсюдження в письмовій формі;

- розширювати об'єми виробництва (відкривати нові центри, орендувати для цих цілей нові приміщення, крім тих, які вже знаходяться в оренді у користувача на час підписання Договору і т.п.) тільки з письмової згоди правоволодільця;

- дотримуватися цінової політики правоволодільця (частини 4, 6, 7, 10 пункту 4.2 Договору);

Строк дії Договору починається з моменту підписання та закінчується через два роки і шість місяців. За взаємною згодою сторін дія Договору може бути продовжена на термін, про який домовляються сторони, що буде оформлено додатком до Договору (підпункт 7.3 Договору).

На виконання умов договору концесії позивач отримав 29100 доларів США як первісну плату, передбачену розділом 2 Договору, що підтверджується розпискою директора ТОВ "Центр доктора Бубновського" Павленка Валерія Віталійовича від 26.10.2011.

12.07.2013 нотаріусом міста Москви (Російська федерація) був складений протокол огляду письмових доказів, розміщених на web-сторінках. З протоколу огляду вбачається, що на web-сторінках www.bubnovsky.kiev.ua, www.bubnovsky.kiev.ua/news/akcija-druzhit---vygodno/, bubnovsky-ua.org, в соціальній мережі "В контакте" vk.com/bubnovsky.kiev, у пошуковій системі "Яндекс" за результатами пошуку фрази "центр бубновского", "доктор бубновский" та "лечение по методике доктора бубновского" ТОВ "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського" використовується знак товарів і послуг "Центр доктора Бубновского".

Крім цього, 25.07.2013 нотаріусом міста Москви (Російська федерація) був складений протокол огляду письмових доказів, розміщених на web-сторінках. З протоколу огляду вбачається, що на web-сторінках http:/bubnovsky.kiev.ua, www.bubnovsky.kiev.ua/i/glavnaja/o-centre/missija-centra/, www.bubnovsky.kiev.ua/news/1/, www.bubnovsky.kiev.ua/news/2/, www.bubnovsky.kiev.ua/news/3/,www.bubnovsky.kiev.ua/news/akcija-druzhit---vygodno/, bubnovsky-ua.org , bubnovsky-ua.org/contacts, bubnovsky-ua.org /akcii#, у соціальній мережі "ВКОНТАКТЕ" на web-сторінці vk.com/bubnovsky.kiev, у соціальній мережі "FACEBOOK" на web-сторінці https://www.facebook.com/bubnovsky.kiev.ua?fref=ts, у пошуковій системі "GOOGLE" та "Яндекс" за результатами пошуку фрази "Центр доктора Бубновского", "Лечение по методике доктора Бубновского" та "Доктор бубновский" знаходиться web-сторінка www.bubnovsky.kiev.ua ТОВ "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського" використовується знак товарів і послуг "Центр доктора Бубновского".

За твердженням позивача, на момент укладання Договору концесії відповідач мав намір надавати послуги у приміщенні за юридичною адресою: м. Київ, вул. Анатолія Луначарського 4, БЦ "Комод" 10 поверх, проте, без письмової згоди позивача відповідач відкрив новий медичний центр, де використовує знак для товарів та послуг "Центр доктора Бубновського" за адресою: м. Київ, вул. Горького 33В, БЦ "Максим", 8 поверх, що підтверджується протоколами огляду від 12.07.2013 та 25.07.2013.

Згідно з інформацією, наданою професором Бубновським С.М., медичні центри за адресами м. Київ, вул. Луначарського, 4, та м. Київ, вул. Горького, 33В, не входять до групи офіційних центрів.

Крім цього, як вбачається зі змісту рекламної інформації, розміщеної на сайтах www.bubnovskv.kiev.ua.www.bubnovskv-ua.org, відповідач систематично повідомляє споживачів про зменшення вартості послуг, які надаються ТОВ "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського", проведення акцій, тощо.

Вказані фактичні обставини справи не заперечуються сторонами.

Вважаючи, що своїми неузгодженими діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання, передбачені п. 4.2 договору концесії, що впливає на прибуток від діяльності ТОВ "Центр доктора Бубновського" та третіх осіб, яким позивачем також надано право на використання знака для товарів та послуг "Центр доктора Бубновського", позивач на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору комерційної концесії від 26.10.2011 та стягнення заборгованості зі сплати щомісячних платежів за період з жовтня 2011 року по червень 2013 року в сумі 503431,50 грн., пені за порушення грошового зобов'язання в сумі 37157,38 грн., три відсотки річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України в сумі 25447,43 грн.

Разом з тим, вважаючи, що укладений між сторонами договір концесії суперечить вимогам законодавства, відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання Договору комерційної концесії від 26.10.2011 недійсним та застосування до сторін наслідків недійсності правочину (двосторонньої реституції), а саме стягнення з відповідача за зустрічним позовом 232107,42 грн. (еквівалент 29100 доларів США).

Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідно до ліцензійних договорів та договору про тимчасову передачу невиключних прав на використання особистих немайнових прав громадянин Російської Федерації Бубновський Сергій Михайлович передав ТОВ "Центр доктора Бубновського" певні права на використання визначених ліцензіями особистих немайнових прав правоволодільця виключно в особистій діяльності ТОВ "Центр доктора Бубновського". При цьому, за вказаними договорами відповідачу за зустрічним позовом не надано право передавати відповідні права третім особам. Крім того, на думку зустрічного позивача, договір комерційної концесії згідно з нормами статей 1117, 1118 Цивільного кодексу України підлягає державній реєстрації, а оскільки укладений між сторонами договір зареєстровано не було, він підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 210, 215 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що судом не встановлено, а зустрічним позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність укладеного між сторонами правочину, та настання відповідних наслідків.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач, звертаючись до господарського суду з зустрічним позовом, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання його недійсними чи його частини, оскільки є помилковими та не доведеними.

Так, відповідно до ст. 1115 Цивільного кодексу України, за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 1116 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Згідно з частиною другою статті 1118 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

З матеріалів справи вбачається, що органом, який здійснив реєстрацію правоволодільця (відповідача за зустрічним позовом) як юридичної особи є Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району у місті Києві.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" до повноважень державного реєстратора не віднесено реєстрацію договорів комерційної концесії, згідно якої державний реєстратор: проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; передає органам державної статистики (далі - органи статистики), доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб; формує та веде реєстраційні справи (крім реєстраційних справ юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону); оформлює та видає виписки, витяги та довідки з Єдиного державного реєстру; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців; проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями; звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку; здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них; вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду; здійснює облік одержаного ним від заявника електронного документа та направляє заявнику підтвердження факту одержання електронного документа, проводить необхідні реєстраційні дії у випадках, передбачених цим Законом, та надсилає заявнику відповідний документ у вигляді електронного документа і на паперовому носії. У разі наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявникові надсилається відповідне повідомлення в електронній формі; повідомляє правоохоронні органи щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи та фізичною особою - підприємцем державному реєстраторові рішень щодо припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; проводить у випадках, передбачених цим Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; здійснює інші дії, передбачені цим Законом.

Враховуючи, що чинним законодавством України станом на час розгляду справи в суді та на час прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 18.11.2013 не визначено порядку та державного органу реєстрації договорів комерційної концесії, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нездійснення такої реєстрації не є підставою недійсності укладеного договору від 26.10.2011.

Крім того, матеріалів справи підтверджено, що 10.10.2010 громадянин Російської Федерації Бубновський С.М. (ліцензіар) та ТОВ "Центр доктора Бубновського" (ліцензіат) було укладено низку ліцензійних договорів, а саме:

- на використання винаходу "Способ лечения плечелопаточного периартрита" за патентом № 2228778;

- на використання винаходу "Способ лечения поясничного остеохондроза с грыжами" за патентом № 2142771;

- на використання винаходу "Способ реабилитации больных при эндопротезировании тазобедренного сустава" за патентом № 2309721;

- на використання винаходу "Способ лечения шейного и грудного остеохондроза с неврологическими проявлениями" за патентом № 2158574;

- на використання винаходу "Способ лечения поясничного остеохондроза с неврологическими проявлениями" за патентом № 2158575;

- на використання винаходу "Способ лечения шейно-грудного остеохондроза с грыжей дисков" за патентом № 2142772.

За умовами вказаних вище угод відповідач за зустрічним позовом отримав невиключну ліцензію на використання на території України винаходів, права на які належать громадянину Російської Федерації Бубновському С.М., в тому числі і право видавати субліцензії та захищати права.

Також, 10.10.2010 Бубновським С.М. (правоволоділець) та ТОВ "Центр доктора Бубновського" (правоотримувач) було укладено договір про тимчасову передачу невиключних прав на використання особистих немайнових прав, а саме прав на використання імені (як повного індивідуального прізвища, ім'я та по батькові, так і скороченого - Бубновський С.М., а також прізвища окремо), зображення (фотографічні зображення, ілюстрації, колажі, малюнки та ін., на яких зображений правоволоділець), інформації (відносно соціальних, наукових, практичних, професійних та інших досягнень правоволодільця; вчених, почесних ступенів та звань тощо) з метою: використання в будь-який спосіб і в будь-якому вигляді в рекламних матеріалах; популяризації винаходів та корисних моделей правоволодільця; використання авторських методик, рекомендацій, роз'яснень; виявлення несанкціонованого Бубновським С.М. використання прав право володільця (пункти 1 і 2 договору від 10.10.2010).

За зазначеною угодою відповідачу за зустрічним позовом надано також право реалізовувати на території України отримані права, в тому числі з комерційною метою; перелік дій з використання не є вичерпним (пункт 3.1 договору від 10.10.2010).

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Зазначені договори від 10.10.2010 у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак, враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 604 Цивільного кодексу України, такі договори є чинними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умовами наведених вище ліцензійних договорів від 10.10.2010, відповідач за зустрічним позовом набув право на укладання, зокрема, оспорюваного договору комерційної концесії.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки зустрічним позивачем, в порушення наведених процесуальних норм, не доведено, що спірний договір не відповідає вимогам закону, зокрема, ст. 203, 1118 Цивільного кодексу України, а судом підстав для визнання оскаржуваного договору чи його частини недійсним не встановлено, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності такого договору.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Будь-яких доказів на підтвердження узгодження своїх дій із первісним позивачем в частині користування правами та виконання зобов'язань за договором комерційної концесії відповідачем господарському суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісним позивачем надано достатньо належних та беззаперечних доказів про істотне порушення зі сторони відповідача порушення умов договору комерційної концесії від 28.10.2011, а саме в частині взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 4.2 договору, а також зобов'язань зі сплати щомісячних платежів та користування об'єктами права інтелектуальної власності протягом тривалого строку, а відтак останній підлягає розірванню в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору концесії відповідач за первісним позовом взяв на себе обов'язок щомісячно сплачувати позивачу за первісним позовом плату у сумі 3000 доларів США (у гривні за курсом НБУ на день сплати) за користування комплексом прав, що передаються за Договором, протягом строку дії Договору. Також сторонами було передбачено, що щомісячна плата змінюється з коефіцієнтом інфляції.

Проте в порушення вказаного пункту договору, користуючись об'єктами права інтелектуальної власності, що були передані за договором комерційної концесії, докази чого наявні в матеріалах справи та не заперечуються сторонами, відповідач відповідну оплату в визначені строки та в узгодженій сумі не здійснював, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 503431,50 грн. за період з жовтеня 2011 року по червень 2013 року включно.

Доказів сплати вказаного боргу матеріали справи не містять, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість первісного позову в частині стягнення суми боргу в розмірі 503431,50 грн.

У частині першій і другій статті 193 Господарського кодексу України вказано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених господарським кодексом, іншими законами України або договором.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, сторонами в укладеному договорі не узгодили порядок та розмір неустойки за порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині стягнення пені в сумі 37157,38 грн. пені за період з 01.01.2013 по 30.06.2013.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також слід визнати обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 25406,05 грн. за період з 26.10.2011 по 30.06.2013, а в решті належить відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник не надав будь-яких доказів на підтвердження доводів та вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим в її задоволенні належить відмовити.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кинезитерапії доктора Бубновського" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/16043/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді М.Л. Доманська

О.С. Копитова