Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а-1670/908/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/9991/69987/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2а-1670/908/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптімагаз» доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проскасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімагаз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Оптімагаз») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000122301/74 від 20.01.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000122301/74 від 20.01.2011, яким ТОВ «Оптімагаз» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в частині 33229,20 грн., з них: за основним платежем - у розмірі 26583,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 6645,84 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 29.11.2010 по 30.12.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Оптімагаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 05.01.2011 № 29/23-209/34958306, яким встановлено порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000122301/74 від 20.01.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 414760,40 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 331808,32 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 82952,08 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що висновки перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Вел Траст», ТОВ «Циклон 7», ТОВ «Ваєр» та ТОВ «Селма-Трейд» на загальну суму 305224,96 грн. є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000122301/74 від 20.01.2011 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 381531,20 грн., з них: за основним платежем в розмірі 305224,96 грн. та штрафними санкціями в розмірі 76306,24 грн. ґрунтується на вимогах законодавства України та винесено з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Законом України «Про податок на додану вартість», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, слід зазначити, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, плановою виїзною перевіркою ТОВ «Оптімагаз» встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за період, що перевірявся суми податку на додану вартість в розмірі 331808,32 грн., за результатами господарських операцій з ТОВ «Бест-Консалт», ТОВ «Циклон 7», ТОВ «Ваєр», ТОВ «Вел-Траст», ТОВ «Селма-Трейд», що за висновками перевіряючих, здійснено в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що позивачем до податкового кредиту включено суми ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Бест-Консалт»: у липні 2010 року - в розмірі 21927,20 грн. та у серпні в розмірі 4656,16 грн.

28.06.2010 між ТОВ «Бест-Консалт» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується сплатити його вартість та прийняти товар на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно пп. 1.2, 2.1, 2.2 договору предметом даного договору є поставка протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару та підписання акта приймання передачі. Місце фактичного находження та передачі товару є м. Джанкой Автономної Республіки Крим (п. п. 3.1, 3.2 договору). Вартість товару складає 159500,00 грн., у тому числі ПДВ. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість товару шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок або готівкою (розділ 4 договору).

В ході виконання господарської операції з постачання ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки ТОВ «Бест-Консалт» виписано податкову накладну № 21936 від 29.07.2010 щодо поставки ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки на суму 159500,00 грн., в т.ч. ПДВ 26583,33 грн.

На момент видачі податкової накладної ТОВ «Бест-Консалт» мало статус платника ПДВ, свідоцтво №100283883. Зауваження до оформлення податкової накладної у акті перевірки відсутні, податкова накладна оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підписана та скріплена печаткою ТОВ «Бест-Консалт».

Формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з ТОВ «Бест-Консалт» позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за першою подією датою отримання податкової накладної від контрагента.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що факт передачі позивачу його контрагентом за договором ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки підтверджено видатковою накладною №21936 від 29.07.2010 та актом приймання передачі від 29.07.2010.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначають, що перевезення ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки ні позивачем, ні ТОВ «Бест-Консалт» не здійснювалося, оскільки умовами договору було передбачено місце фактичного находження та передачі товару - м. Джанкой Автономної Республіки Крим.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що ємність для зберігання газу зрідженого з м. Джанкой позивачем не вивозилася та після її придбання у ТОВ «Бест-Консалт» була передана іншому контрагенту КП «Агросільхозсервіс» у м. Джанкой згідно укладеного договору, а тому товарно-транспортні накладні не складалися.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Придбана у ТОВ «Бест-Консалт» ємність для зберігання газу зрідженого у кількості 1 штуки була відчужена позивачем КП «Агросільхозсервіс», у зв'язку з чим позивач отримав прибуток.

Таким чином, слід зазначити, що до розміру податкового кредиту у липні 2010 року в сумі 21927,20 грн. та у серпні на суму 4656,16 грн. позивачем включено суми ПДВ у зв'язку з придбанням товару (ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки) з метою здійснення господарської діяльності, за укладеним договором з ТОВ «Бест-Консалт», на підставі виписаної останнім належно оформленої податкової накладної.

Судами вірно зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Отже, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи не містяться докази на підтвердження відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарської операції при купівлі ємності для зберігання газу зрідженого у ТОВ «Бест-Консалт» в кількості 1 штуки, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача про не включення ТОВ «Бест-Консалт» до складу свого податкового зобов'язання суму ПДВ за реалізовану у липні 2010 року ємність для зберігання газу зрідженого в сумі 26583,33 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у правовідносинах з ТОВ «Бест-Консалт».

Із розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до акту перевірки, вбачається, що штрафні санкції відповідачем нараховано в розмірі 25 % від суми донарахованого податку. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про необхідність визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000122301/74 від 20.01.2011, яким ТОВ «Оптімагаз» визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в частині 33229,20 грн., з них: за основним платежем - у розмірі 26583,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6645,84 грн.

За висновками перевіряючих у акті перевірки ТОВ «Вел Траст» не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму за реалізованих газ зріджений вуглеводний та ЖД тариф в березні 2010 року 61026,21 грн. та в квітні 2010 року 170329,80 грн., що представник відповідача пов'язує з відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ «Вел Траст» за укладеним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2010 між ТОВ «Вел Траст» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ зріджений паливний для КБП марок БТ та СПБТ (п. 1.1 договору).

Згідно пп. 4.1 договору якість поставленого товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДОСТ), діючим на території України та підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Вел Траст» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 2786259,00 грн. (у тому числі, податок на додану вартість - в сумі 464376,60 грн.). Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи.

Проте, позивачем в ході розгляду справи не надано заявок на товар, складення яких передбачено умовами договору від 18.02.2010 та паспорту (сертифікату) якості заводу виробника товару згідно п. 4.1 договору.

Згідно вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, (надалі Інструкція) є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно додаткових угод до договору, поставка здійснювалася на умовах СРТ, який означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Із наданих позивачем актів приймання-передачі та додаткових угод до договору від 18.02.2010, укладеного з ТОВ «Вел Траст», вбачається, що перевезення товару здійснюється залізничним транспортом.

Проте, що позивачем не надано ніяких відвантажувальних документів (залізничних накладних), паспортів якості газу зрідженого, копій сертифікатів відповідності, так і журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар.

Згідно додаткових угод до договору та актів приймання передачі сторонами встановлено станцію призначення - ст. Каховка, Одеської залізниці.

Проте, місцем складення актів приймання передачі є м. Харків.

Також, позивачем не надано суду доказів щодо перевезення позивачем газу зрідженого із ст. Каховка, Одеської залізниці до місця його зберігання (товарно-транспортних накладних), доказів наявності у позивача сховищ (резервуарів), необхідних для зберігання газу зрідженого або укладених договорів зберігання.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

В матеріалах справи відсутні: докази обліку товару, отриманого від ТОВ «Вел Траст», а також - докази на підтвердження факту перевезення товару за договором, укладеним з ТОВ «Вел Траст», докази приймання даного товару за кількістю та якістю, докази зберігання, придбаного у ТОВ «Вел Траст» товару, та його подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Тому суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку, що відсутність зазначених вище первинних документів бухгалтерського обліку свідчить про нездійснення самих господарських операцій із ТОВ «Вел Траст», а саме, про безтоварність операцій, що стали підставою для включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту на загальну суму 231356,00 грн., у тому числі за березень 2010 року - 61026,21 грн. та за квітень 2010 року - 170329,80 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачу грошового зобов'язання у розмірі 231356,00 грн. та відповідних штрафних санкцій ґрунтується на вимогах законодавства України.

Щодо правовідносин позивача із ТОВ «Циклон 7», ТОВ «Ваєр» та ТОВ «Селма-Трейд», за результатами господарських операцій з якими позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки позивачем не надано перевіряючим актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують факт транспортування, зберігання товару, на виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Ваєр». Договір та первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ Циклон 7» та ТОВ «Селма-Трейд» до перевірки також не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем складено та 08.12.2010 вручено директору позивача Стецюк В.Я. письмову записку від 08.12.2010 з проханням надати пояснення та завірені належним чином копії підтверджуючих документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, по взаємовідносинам із ТОВ «Ваєр».

Також, відповідачем складено та вручено представнику позивача Козачук О.С. письмову записку від 23.12.2010 та від 29.12.2010 з проханням надати пояснення посадових осіб щодо взаємовідносин відповідно з ТОВ «Селма-Трейд» та ТОВ «НВФ Циклон 7» разом із завіреними належним чином копіями підтверджуючих документи первинного бухгалтерського обліку.

Як свідчить акт перевірки, дані документи станом на 30.12.2010 позивачем до перевірки не надано.

Отже, суди попередніх інстанцій вірно вважають необґрунтованими доводи позивача щодо не надання вчасних відповідей на запити, оскільки матеріали справи не містять доказів існування взагалі будь-яких письмових відповідей з копіями документів на зазначені вище письмові запити та доказів вручення таких відповідей відповідачу.

Крім того, слід зазначити, що договори та первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та податкові накладні по взаємовідносинам із ТОВ «НВФ Циклон 7», ТОВ «Ваєр» та ТОВ «Селма-Трейд» на момент проведення перевірки та складення акту перевірки були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що надані позивачем бухгалтерські документи не можуть бути достовірним доказом наявності документів по господарським операціям із спірними контрагентами.

Отже, надані позивачем документи, які були відсутні на момент перевірки та містять численні розбіжності, не можуть спростувати висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «НВФ Циклон 7», ТОВ «Ваєр» та ТОВ «Селма-Трейд», суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Також, необхідно зазначити, що позивачем не надано договору, укладеного між ТОВ «Оптімагаз» та ТОВ «Ваєр», доказів та підтвердження оприбуткування у бухгалтерському обліку позивача товарів, отриманих від ТОВ «НВФ Циклон 7», ТОВ «Ваєр», ТОВ «Селма-Трейд» та подальшого їх використання у господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0000122301/74 від 20.01.2011 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 381531,20 грн., з них: за основним платежем в розмірі 305224,96 грн. та штрафними санкціями в розмірі 76306,24 грн. ґрунтується на вимогах законодавства України та винесено з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров