Постанова

від 25.02.2014 по справі 907/982/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 907/982/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Гриців В.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс

2010" б/н від 16.12.13 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 06.12.2013 року

у справі № 907/982/13

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Залізобетон", м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс 2010", с. Кінчеш

Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення в сумі 51 567,60 грн.

за участю представників:

від позивача: Рошканюк В.М.;

від відповідача: Бахтин В.В.;

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.12.2013 року у справі №907/982/13 (суддя Журавчак Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс 2010" на користь публічного акціонерного товариства "Залізобетон" на відшкодування понесених витрат та 1267,83 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спаркс 2010" не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 3.5 укладеного між сторонами договору, визначено обов'язок відшкодувати понесені витрати на утримання залізничної колії, однак, жодних документів, окрім листа від 06.08.13 з вимогою відшкодувати 101506,80 грн., позивачем надано не було, а акт виконаних підрядних робіт складений лише 09.08.13р. При цьому, зазначає, що позивач просить відшкодувати 51567,60 грн., хоча в листі від 14.08.13, вказана сума тільки 39 000 грн. Вказує на недоведеність позивачем факту проведення ремонту на частині колії, яка передана відповідачу в сервітут. Також зазначає, що обов'язок відповідача полягав у несенні 50% витрат на утримання колії, а не на її ремонт чи будівництво.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Залізобетон" заперечуючи доводи апеляційної скарги, у відзиві на неї зазначає, зокрема, що факт виконання та належність робіт, частина вартості яких є предметом даного спору відповідає актам комісійної перевірки від 23.04.2013 року та 17.07.2013 року та не спростовано відповідачем, натомість, встановлено судом першої інстанції. Крім того, вказує, що відповідачем не визначено підстав, в силу ст.104 ГПК України, за яких слід скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів Юрченка Я.О. (головуючий), Гриців В.М., Матущака О.І., визнав подані матеріали справи достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвалою від 25.12.2013 року призначив до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2014 року.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року в склад колегії для розгляду даної справи, замість судді Матущака О.І., введено суддю Давид Л.Л.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 04.02.2014 року, розгляд справи №907/982/13 відкладено на 25.02.2014 року.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 06.12.2013 року у справі №907/982/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено наступне.

01 березня 2013 року між сторонами у спорі укладено договір про встановлення сервітуту на під'їзну залізничну колію, відповідно до якого встановлюється на користь відповідача сервітут відносно під'їзної залізничної колії, яка є продовженням колії №36, від стрілочного переводу №213 до стрілочного переводу №223 загальною протяжністю 426,3м, яка належить на праві власності позивачу - публічному акціонерному товариству "Залізобетон" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду держмайна України по Закарпатській області від 04 січня 2000 року №02-09/2.

Відповідно до п. 3.5 Договору сторонами визначено, що окремо від плати за сервітут відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу п'ятдесят відсотків реальних затрат, пов'язаних з утриманням в справному технічному стані під'їзної залізничної колії, відносно якої встановлено сервітут.

Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 402 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений, зокрема, договором.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З'ясуванням документальних доказів встановлено, що ВП "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" "ст. Ужгород" проводила комісійну перевірку технічного стану під"їзної колії ПАТ "Залізобетон", про що складено відповідні акти від 23 квітня 2013 року, від 17 липня 2013 року та 22 жовтня 2013 року. Двома першими перевірками виявлено несправності та недоліки, для усунення яких 22 липня 2013 року ПАТ "Залізобетон" укладено з ТОВ "Панком" договір будівельного підряду №22/07-13, в порядку та на умовах якого останній зобов'язався за завданням ПАТ "Залізобетон" на свій ризик виконати ремонт залізничної колії ПАТ "Залізобетон" ст. Ужгород та здати йому в строк відповідно до кошторисної документації, а замовник - позивач, прийняти та оплатити ці роботи. Вартість робіт по вказаному договору становить 203013,60 грн. і сплачується по факту виконаних робіт(п. 2.1. Договору №22/07-13).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за 22.07.13 - 09.08.13 та акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за аналогічний період підрядник виконав та здав роботи по ремонту під'їзної колії всього на суму 103135,20 грн.

Листом за №200 від 06.08.13, адресованим начальнику Ужгородської дирекції залізничних перевезень, начальнику ст. Ужгород та директору ТОВ "Спаркс-2000", ПАТ "Залізобетон" повідомив про виконання припису ст. Ужгород від 17.07.2013р. та укладення договору будівельного підряду №22/07-13 від 22.07.2013 на виконання ремонтних робіт залізничної колії, договірна ціна яких складає 203013,60грн. Одночасно в листі зазначалось про направлення відповідачу рахунку №46 від 26.07.2013 на суму 101506,80 грн. для часткової оплати ремонтних робіт з посиланням на пункт 3.5 Договору про встановлення сервітуту.

Згодом, 14.08.2013 позивач листом №203, надісланим рекомендованою кореспонденцією (оригінал квитанції міститься в матеріалах справи), повідомив про оплату виконаних в липні-серпні 2013 р. на виконання договору підряду робіт в розмірі 78тис. грн., на підтвердження чого долучив платіжні доручення №107 від 23.07.2013р., №114 від 26.07.2013р. і №124 від 06.08.2013 р., всього на суму 76000грн.

Факт виконання позивача за договором підряду робіт на суму 103135,20 грн. належним чином підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за 22.07.13 - 09.08.13 та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 09 серпня 2013 року. Оплата за прийняті роботи проведена позивачем частково, а саме в розмірі 76000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №107 від 23.07.13 на суму 25 000грн., №114 від 26.07.13 на суму 25000 грн. та №124 від 06.08.13 на суму 26 000грн.

За таких обставин та враховуючи умови пункту 3.5. Договору про встановлення сервітуту на під'їзну залізничну колію, в якому обумовлено відшкодування відповідачем п'ятдесяти відсотків реальних затрат, пов'язаних з утриманням в справному технічному стані під'їзної залізничної колії, а вони в даному випадку складають 76 000грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 38 000 грн. на відшкодування понесених позивачем реальних витрат, відмовивши в решті заявленої суми.

Перевіряючи доводи апелянта про недоведеність позивачем обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог у даній справі, колегією суддів встановлено, що такі спростовуються матеріалами справи, а саме: довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за період з 22.07.2013 по 09.08.2013 року на суму 103 135,20 грн., актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за період з 22.07.2013 по 09.08.2013 року на суму 103 135,20 грн., платіжними дорученнями №107 від 23.07.2013р., №114 від 26.07.2013р. і №124 від 06.08.2013 р., актами комісійної перевірки від 23.04.2013 р., від 17.07.2013 р., від 22.10.2013 р., листами за вих.№200 від 06.08.2013 року, за вих.№203 від 14.08.2013 року, умовами договору про встановлення сервітуту на під'їзну залізничну колію від 01.03.2013 року, зокрема, п.п.1.1., 2.1., 3.1., 3.5., 4.4., додатком №1 договору про встановлення сервітуту на під'їзну залізничну колію від 01.03.2013 року. Обставини, які підтверджуються наведеними документальними доказами, вірно встановлені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 06.12.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс 2010" б/н від 16.12.13 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.12.2013 року у справі № 907/982/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено 28.02.2014 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.