Постанова

від 13.08.2014 по справі 907/982/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 907/982/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс - 2010" на рішення та постановуГосподарського суду Закарпатської області від 06 грудня 2013 року Львівського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2014 року у справі№ 907/982/13 за позовомпублічного акціонерного товариства "Залізобетон" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс - 2010" про стягнення 51 567,60 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про стягнення 51 567,60 грн грошових коштів за утримання залізничної колії та просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах пред'явленої суми позову.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2013 (суддя - Журавчак Л.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (головуючий - Юрченко Я.О., судді - Давид Л.Л., Гриців В.М.), позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс - 2010" на користь публічного акціонерного товариства "Залізобетон" 38 000,00 грн відшкодування понесених витрат та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений, зокрема, договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.2013 між ПАТ "Залізобетон" і ТОВ "Спаркс-2010" було укладено договір про встановлення сервітуту на під'їзну залізничну колію, за умовами якого сервітут за цим договором встановлюється на користь відповідача відносно під'їзної залізничної колії, яка є продовженням колії № 36, від стрілочного переводу № 213 до стрілочного переводу № 223 загальною протяжністю 426,3 м, яка належить на праві власності ПАТ "Залізобетон" на підставі наказу регіонального відділення Фонду держмайна України по Закарпатській області від 04.01.2000 № 02-09/2.

У п. 3.5. договору сторони погодили, що окремо від плати за сервітут відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу п'ятдесят відсотків реальних затрат, пов'язаних з утриманням в справному технічному стані під'їзної залізничної колії, відносно якої встановлено сервітут.

Як встановлено судами, ВП "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" "станція Ужгород" проводила комісійну перевірку технічного стану під'їзної колії ПАТ "Залізобетон" за результатами якої були складені акти від 23.04.2013, 17.07.2013 та 22.10.2013.

Під час перевірки були виявлені несправності та недоліки, для усунення яких 22.07.2013 між ПАТ "Залізобетон" (замовник) і ТОВ "Панком" (підрядник) було укладено договір будівельного підряду № 22/07-13 на виконання ремонтних робіт, відповідно до якого останній зобов'язувався за завданням ПАТ "Залізобетон" на свій ризик виконати ремонт залізничної колії ПАТ "Залізобетон" ст. Ужгород та здати йому в строк роботи відповідно до кошторисної документації, а замовник - прийняти та оплатити ці роботи.

Вартість робіт за договором становила 203 013, 60 грн і сплачувалася за фактом виконаних робіт (п. 2.1. договору № 22/07-13).

Як вбачається із матеріалів справи, підрядник виконав та здав роботи з ремонту під'їзної колії на суму 103 135,20 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за 22.07.2013 - 09.08.2013 та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт.

Листом № 200 від 06.08.2013 ПАТ "Залізобетон" повідомив Ужгородську дирекцію залізничних перевезень, ст. Ужгород та ТОВ "Спаркс-2010" про виконання припису ст. Ужгород від 17.07.2013 та укладення договору будівельного підряду № 22/07-13 від 22.07.2013 на виконання ремонтних робіт залізничної колії. Разом з листом позивач надіслав відповідачу рахунок № 46 від 26.07.2013 на суму 101 506,80 грн для часткової оплати ремонтних робіт з посиланням на п. 3.5 договору про встановлення сервітуту.

14.08.2013 позивач листом № 203 повідомив відповідача про оплату виконаних в липні-серпні 2013 р. на виконання договору підряду робіт в розмірі 78 000, 00 грн, на підтвердження чого надав платіжні доручення № 107 від 23.07.2013, № 114 від 26.07.2013 та № 124 від 06.08.2013 на загальну суму 76 000, 00 грн та просив відшкодувати 50 % реальних затрат у сумі 39 000, 00 грн.

Доводи скаржника в касаційним скарзі про те, що ним не було отримано вказаного листа і будь-яких копій документів щодо понесення позивачем витрат з утримання колій і що за таких обставин строк сплати реальних затрат згідно з п. 3.5. договору від 01.03.2013 в силу ст. 530 ЦК України не настав є безпідставними, оскільки як вбачається із матеріалів справи і правильно встановлено судами, направлення позивачем вказаного листа та відповідних документів на адресу ТОВ "Спаркс-2010" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку із тим, що позивачем було дотримано вимог ст. 530 ЦК України, а оплата за прийняті ним роботи була проведена частково, а саме в розмірі 76 000,00 грн, які згідно з вимогами договору про встановлення сервітуту на під'їзну залізничну колію є реальними затратами, пов'язаними з утриманням в справному технічному стані під'їзної залізничної колії і в силу п. 3.5. цього договору п'ятдесят їх відсотків підлягають стягненню з відповідача, то господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 38 000, 00 грн понесених позивачем реальних витрат, а тому рішення господарських судів про часткове задоволення позовних вимоги в сумі 38 000,00 грн є обґрунтованими.

Водночас, оскільки позивачем на виконання договору було сплачено 76 000,00 грн, а п'ятдесят відсотків реальних затрат з них становить 38 000, 00 грн, які правомірно стягнуті з відповідача судами, то підстав для стягнення решти заявлених позивачем вимог з відшкодування понесених ним реальних витрат в даному випадку немає, а тому господарські суди правомірно відмовили в іншій частині позовних вимог.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спаркс - 2010" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 грудня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2014 року у справі за № 907/982/13 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко