Рішення

від 26.02.2014 по справі 21/079-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. справа № 21/079-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до: 1. Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ

2. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Київська обл., м. Ірпінь

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1 Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Київська обл., м. Ірпінь

2. Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», Київська обл., м. Ірпінь

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна із незаконного володіння

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2011р. прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі-ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»/відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі-ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки»/третя особа 1) та Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» (далі-КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»/третя особа 2) про визнання недійсним свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі та споруди дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», виданого 14.09.2000р. КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» та витребування з незаконного володіння відповідача будівель та споруд дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», розташованих за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, а саме: адмінкорпус «А», площею 489,5 м 2 ; головний корпус «В», площею 881,6 м 2 ; столова «Г», площею 310,5 м 2 ; гараж-майстерня «З», площею 283,7 м 2 ; котельня-басейн «И», площею 315,0 м 2 ; конюшня «Д»; сарай «Е»; вбиральня «Ж»; водонапірна вежа «Л»; бензосклад «К»; сарай «М»; сарай «Н»; вбиральня «П»; огорожа №1-5; замощення «І».

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2011р. порушено провадження у справі №21/079-11, призначено справу до розгляду на 04.07.2011р., а також залучено до участі у даній справі у якості відповідача 2 - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради (далі-відповідач 2).

У відповідності до наданих суду пояснень відповідача 2, останній проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Разом з позовною заявою прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі та споруди дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки прокурором міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалами господарського суду Київської області від 04.07.2011р. та 25.07.2011р. розгляд даної справи відкладався на 25.07.2011р. та 10.08.2011р. відповідно.

25.07.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

25.07.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Київської області справи №3/085-11 за позовом ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання рішення недійсним. Зазначене клопотання задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2011р.

01.08.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшла заява, відповідно до якої окрім первісно заявлених позовних вимог, останній просив суд визнати за державою в особі позивача право власності на нерухоме майно: адмінкорпус «А», площею 489,5 м 2 ; головний корпус «В», площею 881,6 м 2 ; столова «Г», площею 310,5 м 2 ; гараж-майстерня «З», площею 283,7 м 2 ; котельня-басейн «И», площею 315,0 м 2 ; конюшня «Д»; сарай «Е»; вбиральня «Ж»; водонапірна вежа «Л»; бензосклад «К»; сарай «М»; сарай «Н»; вбиральня «П»; огорожа №1-5; замощення «І», розташоване за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2.

Водночас, частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Так, розгляд даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 04.07.2011р., що підтверджується протоколом судового засідання від 04.07.2011р.

Водночас, у поданій 01.08.2011р. заяві позивачем було заявлено додаткову вимогу про визнання права власності, яка первісно заявлена не була. Таким чином, позивачем, в порушення наведених законодавчих положень, після початку розгляду даної справи по суті було змінено предмет даного позову шляхом зміни (збільшення) позовних вимог.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що заява прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 01.08.2011р. в частині пред'явлення додаткової позовної вимоги про визнання права власності судом не приймається в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

03.08.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи 2 надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника останнього. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2011р. клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Київської області справи №3/085-11 за позовом ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання рішення недійсним, що надійшло 25.07.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області задоволено, провадження у даній справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2014р. провадження у даній справі поновлено та призначено справу до розгляду на 26.02.2014р.

26.02.2014р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю представника останнього бути присутнім в іншому судовому засіданні.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, враховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача 1, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 26.02.2014р., а також закінчення строків розгляду справи, встановлених ст. 69 ГПК України, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача 1 відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2000р. Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради було прийнято рішення №207/4 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки» за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»», відповідно до якого за відповідачем 1 було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», яке знаходиться в м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, з введенням в експлуатацію надбудованого другого поверху адмінбудинку (далі-рішення №207/4 від 25.07.2000р.).

14.09.2000р. на підставі вказаного рішення КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» було видано відповідачу 1 свідоцтво про право власності на дитячий пансіонат «Дубки».

14.06.2011р. Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, за результатами розгляду протесту прокурора м. Ірпінь від 10.06.2011р. №4586 на рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000р. №207/4, було прийнято рішення №142 про скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000р. №207/4.

В подальшому, рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2013р. у справі №3/085-11 рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 14.06.2011р. №142 визнано недійсним.

Посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» та Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організації колишнього Союзу РСР», у власність відповідачу 1 було передано об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», які є державною власністю, і право управління та розпорядження яким належить відповідному територіальному відділенню Фонду державного майна України, а не відповідачу 2, як органу місцевого самоврядування, позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі та споруди дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», видане 14.09.2000р. КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» з підстав ст. 57 Закону України «Про власність», та витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача 1.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що вимога позивача про визнання недійсним виданого відповідачу 1 свідоцтва про право власності підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організації колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про власність», в редакції, яка діяла на момент видачі спірного свідоцтва, якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Приписами статей 77, 10, 51, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (зі змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Разом з тим, враховуючи, що свідоцтво про право власності є похідним документом, який не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є лише посвідчувальним документом і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, то без скасування такого рішення у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідного свідоцтва про право власності недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2013р. у справі №5024/1698/2012.

Водночас, судом встановлено, що рішенням господарським судом Київської області від 27.09.2011р. у справі №9/107-11 рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000р. №207/4 визнано незаконним та скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. вказане судове рішення змінено, та викладено п. 5 резолютивної частини (розподіл судових витрат) в іншій редакції. В решті рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011р. у справі №9/107-11 залишено без змін.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості рішень суду закріплений також у положеннях ст. 129 Конституції України.

Приписами статей 85, 105 ГПК України унормовано, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Враховуючи, що рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011р. у справі №9/107-11 набрало законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що останнє є обов'язковим на всій території України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин сторін, а також те, що рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000р. №207/4, на підставі якого 14.09.2000р. відповідачу 1 було видано свідоцтво про право власності, визнано незаконним та скасовано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі та споруди дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», виданого 14.09.2000р. КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1, 2.

Що ж до вимоги позивача про витребування з незаконного володіння відповідача 1 будівель та споруд дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», розташованих за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, а саме: адмінкорпус «А», площею 489,5 м 2 ; головний корпус «В», площею 881,6 м 2 ; столова «Г», площею 310,5 м 2 ; гараж-майстерня «З», площею 283,7 м 2 ; котельня-басейн «И», площею 315,0 м 2 ; конюшня «Д»; сарай «Е»; вбиральня «Ж»; водонапірна вежа «Л»; бензосклад «К»; сарай «М»; сарай «Н»; вбиральня «П»; огорожа №1-5; замощення «І», слід зазначити наступне.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

Пунктом 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Так, судом встановлено, що 27.09.2011р. господарським судом Київської області було прийнято рішення у справі №9/107-11, яким позовні вимоги прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», за участю третіх осіб ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» та КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено та, зокрема, витребувано із чужого незаконного володіння ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» будівлі та споруди дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, а саме: адмінкорпус «А», площею 489,5 м 2 ; головний корпус «В», площею 881,6 м 2 ; столова «Г», площею 310,5 м 2 ; гараж-майстерня «З», площею 283,7 м 2 ; котельня-басейн «И», площею 315,0 м 2 ; конюшня «Д»; сарай «Е»; вбиральня «Ж»; водонапірна вежа «Л»; бензосклад «К»; сарай «М»; сарай «Н»; вбиральня «П»; огорожа №1-5; замощення «І» та повернуто його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011р. у справі №9/107-11, залишеним в цій частині без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р., спір про витребування у ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» майна ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» вирішено, суд дійшов висновку про припинення провадженні у даній справі в частині вимог про витребування з незаконного володіння відповідача 1 будівель та споруд дитячого пансіонату з лікуванням «Дубки», розташованих за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, а саме: адмінкорпус «А», площею 489,5 м 2 ; головний корпус «В», площею 881,6 м 2 ; столова «Г», площею 310,5 м 2 ; гараж-майстерня «З», площею 283,7 м 2 ; котельня-басейн «И», площею 315,0 м 2 ; конюшня «Д»; сарай «Е»; вбиральня «Ж»; водонапірна вежа «Л»; бензосклад «К»; сарай «М»; сарай «Н»; вбиральня «П»; огорожа №1-5; замощення «І» в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати, в силу вимог статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, заявлених щодо кожного з них.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 13, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 22, 49, 66, 69, 85, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про витребування майна із незаконного володіння Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» припинити.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь,вул. Шевченка, 2А, ідентифікаційний код 05408846) на корить Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.03.2014р.

Суддя В.А. Ярема