Рішення

від 27.02.2014 по справі 905/7126/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2014 Справа № 905/7126/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» (83030, місто Донецьк, вулиця Баумана, будинок № 1-г; код ЄДРПОУ - 01235188)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» (83117, місто Донецьк, вулиця Бахметьєва, будинок № 34; код ЄДРПОУ - 32717615)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (юридична адреса: 83055, місто Донецьк, бульвар Шевченка, будинок № 11, поштова адреса: 83001, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 151; код ЄДРПОУ - 31018149)

про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Чуга І.В. (довіреність б/н від 10.12.2013)

Саламатін О.О. - директор (наказ № 06/13/76к від 22.06.2013)

від відповідача: Рак Т.С. (довіреність б/н від 23.10.2013)

Коротнік Ю.П. (довіреність б/н від 23.10.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Донецький заводобудівний комбінат» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить розірвати укладений між публічним акціонерним товариством «Донецький заводобудівний комбінат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року не містить істотних умов стосовно порядку розірвання та строку його дії. Відсутність вказаних істотних умов, на думку позивача, є підставою для розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані статтями 4, 628 Цивільного кодексу України, статтями 179, 180, 188 Господарського кодексу України та Правилами користування електричною енергією (далі по тексту - ПКЕЕ).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що:

- укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року, відповідає вимогам пункту 5.8 ПКЕЕ;

- законні підстави для розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року відсутні (а.с. 20).

04 грудня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» (а.с. 92-94).

05 грудня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (а.с. 96-97).

13 січня 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання, в якому товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» просить здійснити процесуальну заміну третьої особи з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» на товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (а.с. 104-105).

З доданих до клопотання документів вбачається, що 24 грудня 2013 року на підставі рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» перейменовано товариство третьої особи на товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі».

Склад суду неодноразово змінювався.

Розпорядженням за підписом в.о. голови господарського суду Донецької області від 16 січня 2014 року справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М. (а.с. 110).

16 січня 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшли додаткові письмові пояснення публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» (а.с. 111-112).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про час і місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

01 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (постачальник, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1 0029 001, за умовами якого постачальник продає електричну енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю - 1 000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (а.с. 27-32).

Пунктом 1.7 ПКЕЕ передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.

30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Донецький заводобудівний комбінат» (власник мереж, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (користувач, третя особа) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 09301У/2011, за умовами якого власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власниками технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (а.с. 70-73).

Згідно з пунктом 1.5 ПКЕЕ у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

28 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариством «Донецький заводобудівний комбінат» (власник мереж, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» (споживач, відповідач) укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 (далі по тексту - Договір), за умовами якого власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами потуги, а споживач дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього Договору (а.с. 8-12).

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку № 1 «Однолінійна схема». Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу згідно з відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії. Точка продажу електричної енергії позначена в додатку № 1 «Однолінійна схема» до цього договору (пункт 1.2 Договору).

За умовами Договору позивач (власник мереж) зобов'язаний: забезпечувати технічну можливість для передачі споживачу електричної енергії в межах 250 кВт потужності на ІІ класі напруги (ступінь напруги 6 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності; забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів споживача згідно з «Правилами устройства электроустановок» (пункти 2.1.1, 2.1.2 Договору).

У свою чергу відповідач (споживач) зобов'язався: здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 2 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (пункт 4.1.1 Договору).

Сторонами додатково до Договору укладено, зокрема, додатки № 1 «Однолінійна схема» та № 2 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії», якими визначено межі балансової та експлуатаційної відповідальності, точку обліку (а.с. 13-14).

Договір складається з наступних розділів:

- 1 розділ - предмет договору;

- 2 розділ - обов'язки власника мереж;

- 3 розділ - права власника мереж;

- 4 розділ - обов'язки споживача;

- 5 розділ - права споживача;

- 6 розділ - порядок обмеження та припинення електропостачання;

- 7 розділ - облік електричної енергії та порядок розрахунків;

- 8 розділ - відповідальність сторін;

- 9 розділ - відносини з постачальником електричної енергії;

- 10 розділ - інші умови.

- 11 розділ - місцезнаходження та банківські реквізити сторін.

Укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань згідно статей 173-175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і, відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилаючись на відсутність в тексті Договору істотних умов стосовно порядку розірвання та строку його дії, позивач звернувся до господарського суду Донецької області та просить розірвати в судовому порядку договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

28 листопада 2011 року між сторонами цього спору укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до положень частини четвертої статті 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступити від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частини перша та друга статті 180 ГК України).

Чинне законодавство пов'язує факт укладення договору з досягненням сторонами згоди щодо усіх його істотних умов (частина друга статті 180 ГК України, статті 638 ЦК України), під якими визнає умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

В силу частин третьої та сьомої статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами зазначеного договору, визначений пунктами 5.17, 5.18 ПКЕЕ.

Положеннями пункту 5.17 ПКЕЕ передбачено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема, як строк дії договору, умови та порядок розірвання договору.

Частина четверта статті 181 ГК України закріплює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (частини п'ята та шоста статті 181 ГК України).

Господарським судом встановлено, що укладений між сторонами договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року, який не містить істотних умов стосовно строку дії договору та порядку його розірвання підписаний позивачем без складання протоколу розбіжностей.

Частиною восьмою статті 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується того, що сторони фактично приступили та виконували умови договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року.

Умови, які є істотними, але не були включені до тексту договору, можна вважати узгодженими, а відповідний договір укладеним, якщо власні дії сторін свідчать про згоду з такими умовами та їх бажання укласти договір.

Частина перша статті 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Загальні норми ЦК України не містять прямого припису про те, що строк дії договору сторони повинні обов'язково погоджувати при укладенні договору. Необхідність погоджувати строк дії договору обумовлена юридичною природою договірного зобов'язання, в якому сторони можуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки лише протягом певного часу з'ясуванні обставин, достатніх для визнання договору неукладеним. Слід враховувати, що на виконання спірного договору сторони можуть вчинити певні дії, які, з одного боку, засвідчують їх бажання укласти договір, а з іншого - спрямовуються на виконання укладеного договору.

Строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли. Відсутність у господарському договорі строк дії не створює підстав вважати його неукладеним, якщо наявні у справі докази не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.

Фактичні дії сторін свідчать про те, що Договір був укладений. А визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верхового Суду України від 25 червня 2011 року у справі № 7/221-09 (№ 3-58гс11), яка за приписами статей 82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній діяльності судів.

Абзацом другим пункту 10.4 Договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Листом за № 110/01-2013 від 22 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» запропонувало публічному акціонерному товариству «Донецький заводобудівний комбінат» направити пропозицію щодо доповнення або зміни відповідних пунктів Договору (а.с. 18).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач скористувався правом, передбаченим пунктом 10.4 Договору, а саме ініціював пропозицію щодо доповнення або зміни умов Договору.

За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі недодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу потового обігу, заінтересована особа має право передати спір на вирішення суду.

Крім того недотримання позивачем вимог статті 188 ГК України, щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору не позбавляє права позивача звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верхового Суду України від 01 грудня 2008 року у справі № 50/101-08 та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15 січня 2010 року № 01-08/12).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі, є вимога публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 28-11/1 від 28 листопада 2011 року, яка нормативно обґрунтована статтями 179, 180, 188 ГК України.

Ініціюючи питання про розірвання Договору в судовому порядку, позивач посилається на неузгодження сторонами усіх його істотних умов.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у письмових поясненнях № 30-04-18/130 від 17 лютого 2014 року рекомендувала сторонам привести свої взаємовідносини у відповідність до вимог пункту 5.17 ПКЕЕ та пункту 10.6 додатку 1 до ПКЕЕ «Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача» (а.с. 119-121).

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 ЦК України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених статтями 651, 652 ЦК України, статтею 188 ГК України.

В силу статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою та другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Слід зазначити, що законодавець пов'язує істотність такої зміни з «ускладненнями» у виконанні зобов'язання. Тобто, істотна зміна обставин повинна ускладнити виконання зобов'язань настільки, що це призведе до неможливості його виконання у зв'язку з такими обставинами. При цьому, під зміною обставин розуміються ускладнення, що пов'язані з дійсними перешкодами виконання такого зобов'язання.

При зверненні з вимогою про розірвання договору, на позивача відповідно до статті 33 ГПК України покладається обов'язок довести наявність умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини другої статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність вищевикладеного дозволяє впевнено стверджувати, що відсутність в тексті Договору істотних умов стосовно порядку розірвання та строку його дії, не є достатньою підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Оскільки наведені позивачем причини в обґрунтування підстав для розірвання спірного договору не відповідають встановленим законом умовам для розірвання договору без узгодження сторін, господарський суд відмовляє в позові.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Здійснити заміну найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» на товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ».

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 березня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова