Рішення

від 05.03.2014 по справі 927/1632/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, проспект Миру,20, тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

28 лютого 2014р. Справа № 927/1632/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», пр-т Московський,60,

м. Харків, 61050 (поштова адреса: пр-т 40-річчя Жовтня,94, м. Київ, 03040)

До відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма

«Грань-трейд», вул. Гагаріна, 2-А, м. Чернігів, 14010

До відповідача-2: Приватне підприємство «Сузір'я Скорпіону»,

вул. Гагаріна, 2-А, м. Чернігів, 14010

Про стягнення 913 960грн.04коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 26.02.2014р. - Дорогань В.О. юрист довіреність №33.21/29034 від 17.09.2013р., 28.02.2014р. - не з'явився

Від відповідача-1: 26.02.2014р. - Свириденко В.К. директор, 28.02.2014р. - не з'явився

Від відповідача-2: 26.02.2014р. - Свириденко В.К. директор, 28.02.2014р. - не з'явився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 26.02.2014р. до 28.02.2014р. згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Грань-трейд» і Приватного підприємства «Сузір'я Скорпіону» солідарно суми боргу по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом по кредитному договору №11276065000 від 26.12.2007р. у розмірі 913 675,12грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 775 378грн.84коп., заборгованість за процентами у сумі 138 296грн.28коп., та суми боргу по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит у розмірі 284грн.92коп., з яких 196грн.69коп. - пеня за прострочення сплати кредиту і 88грн.23коп.- пеня за прострочення сплати процентів. Також в обґрунтування поданого позову позивач посилається на укладений між ним та відповідачем-2 договір поруки №30008Р32 від 26.03.2008р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2014р. подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, в т.ч. пояснень від 10.02.2014р., яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

У поясненні від 10.02.2014р. позивач зазначив, що суду було надано обґрунтований детальний розрахунок заборгованості відповідача по кредиту та процентам станом на 26.09.2013р. відповідно до умов додаткової угоди №11276065000-1 від 25.03.2008р. до кредитного договору 11276065000 від 26.12.2007р., що в розрахунку відображено застосування всіх процентних ставок, що передбачено кредитним договором №11276065000, згідно п.1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів встановлено процентну ставку в розмірі 15% річних, з 24.03.08р. - 17% річних, за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк - 22,5% річних; процентні ставки передбачені додатковою угодою до кредитного договору №11276065000-1 - змінено п.1.3.1 кредитного договору та викладено в новій редакції: за використання кредитних коштів встановлено процентну ставку в розмірі 13,7% річних, з 26.03.08р. - 15,7% річних, за користування коштами понад визначений кредитним договором строк встановлено процентну ставку в розмірі 27,4% річних. Також позивач зазначив, що додаткова угода до кредитного договору №11276065000-1 від 25.03.2008р. передбачає зміни певних умов кредитного договору, а саме п.1.3.1, та викладає їх в новій редакції та не передбачає збільшення чи зменшення вимог за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором.

У поясненні від 10.02.2014р. щодо письмового визначення розміру складових позовних вимог позивач зазначив, що на дату подачі позовної заяви про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору №11276065000 від 26.12.2007р. станом на 26.09.2013р. заборгованість відповідача-1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 913 675,12грн., з яких 775 378,84грн. кредитна заборгованість (період стягнення з 25.07.2012р. по 25.12.2018р.), 138 296,28грн. заборгованість по процентам (період стягнення з 16.02.2013р. по 30.08.2013р., що сума заборгованості відповідача-1 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит станом на 26.09.2013р. становить 284,92грн., з яких 196,69грн. пеня за прострочення сплати кредиту (період стягнення з 25.07.2012р. по 26.09.2013р., 88,23грн. пеня за прострочення сплати процентів (період стягнення з 16.02.2013р. по 26.09.2013р.).

У поясненні від 10.02.2014р. позивач зазначив, що відповідно до змін кредитного договору в межах процентної ставки та враховуючи повідомлення про збільшення процентної ставки вдвічі, за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк, встановлено процентну ставку вдвічі більшу, тобто у розмірі 31,4% річних (15,7%х2=31,4%).

У поясненні від 10.02.2014р. позивач зазначив, що 26.12.2007р. надано кредитні кошти в сумі 1 150 000грн. ТОВ «ВТФ «Грань-Трейд» згідно кредитного договору №112276065000, що відповідно до п.7.1 р.7 кредитного договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та процентів за кредит ТОВ «ВТФ «Грань-Трейд» зобов'язане сплатити банку пеню в розмірі 0,2% річних від суми простроченої заборгованості, що розраховується за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, методом «факт/360», який передбачає використання фактичної кількості днів у місяці, але умовно в році 360 днів, розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України, що згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що оскільки розрахунок заборгованості за кредитними зобов'язаннями розраховано на 26.09.2013р., то нарахування пені проведено з 26.03.2013р. відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2014р. надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю проведення звірки розрахунків, яке долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.02.2014р. подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом. Документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.02.2014р. надав пояснення на позовну заяву, в якому просив частково відмовити у задоволенні позовних вимог, перерахувати суми нарахованих відсотків за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту, зазначивши, що є багато розбіжностей щодо довідки-розрахунку заборгованості за кредитом та довідки-розрахунку заборгованості по процентам наданих ПАТ «УкрСиббанк», а саме: 08.01.2008р. сплачено 9000грн. (призначення платежу - повернення кредиту) - в довідці позивача ця сума розбита на 6125грн. - повернення кредиту, 2875грн. - сплачено відсотків; 10.01.2008р. сплачено 2875грн. (призначення платежу - відсотки по кредиту) - в довідці ця сума зарахована на сплату кредиту, така ж ситуація повторюється 09.09.2008р., 09.10.2008р., 06.11.2008р., 05.01.2009р., 09.04.2009р., 10.05.2009р., 08.07.2009р., 09.09.2009р., 09.11.2009р., 10.03.2010р., 09.04.2010р., 05.05.2010р.; 23.07.2010р. було сплачено 3000грн., їх віднесли як повернення кредиту, позивач - як сплату відсотків; 11.02.2008р. було сплачено відсотків на суму 14755,32грн., банк провів їх 11.02.2008р. - 14746,68грн. та 18.02.2008р. - 8,64грн.; 11.03.08р. було сплачено відсотків 13680,03грн. - банк провів лише 13667,08грн.; 12.05.2008р. було сплачено 14567,22грн. - банк провів 14545,63грн.; 10.06.2008р. було сплачено 14945,38грн. - банк провів 14923,79грн.; 09.12.2012р. було сплачено 13826,26грн. - банк провів 13826,21грн.; 31.01.2012р. було сплачено 3000грн. - банк провів 3000грн. 01.02.2012р. За період з 11.03.2010р. по 14.03.2010р. банк нараховує 31,4% згідно п.1.3.2 кредитного договору, цей пункт можна трактувати як користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, тобто після 25.12.2018р., тоді всі нараховані і сплачені додаткові відсотки потрібно зарахувати на сплату кредиту, а це автоматично тягне за собою перерахування відсотків по кредиту. Відповідач звернув увагу на вільне трактування «договірне списання заборгованості за кредитною угодою №11276065000 від 26.12.2007р.» в банківських виписках, наприклад, виписка за 11.03.2010р. - договірне списання за кредитною угодою сума 92,33грн. (згідно довідки-розрахунку заборгованості по процентам цю суму відносять на сплату відсотків по кредиту); виписка за 30.07.2010р. - договірне списання коштів на погашення прострочених відсотків сума 17400грн. (згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитом цю суму відносять на сплату кредиту), тобто банк вільно трактує суми, які були сплачені ТОВ ВТФ «Грань-трейд». Також відповідач звернув увагу на платіжні доручення, що в кожному було чітко вказано призначення платежу, але банк зараховував платежі на свій розсуд.

Ухвалою від 11.02.2014р. суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів до 06.03.2014р.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 20.02.2014р. надав пояснення на позовну заяву, в якому зазначив про укладення 26.03.2008р. з АКІБ «УкрСиббанк» договору поруки №30008Р32 та про надходження 28.10.2013р. на адресу ПП «Сузір'я Скорпіону» вимоги (вих.№33-11/4545 від 15.10.2013р.) про погашення простроченої заборгованості ТОВ ВТФ «Грань-трейд» перед ПАТ «УкрСиббанк» в розмірі 364811,40грн. протягом 10 календарних днів з дати направлення цього повідомлення, у разі не погашення простроченої заборгованості, банк вимагає виконання поручителем своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а саме сплатити ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі та нарахованих процентів, що разом становить 913675,12грн. Відповідач-2 зазначає, що з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.3.1) про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦКУ, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦКУ про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідач-2 у поданих письмових поясненнях також зазначає, що за кредитним договором, укладеним до 25.12.2018р., позичальник з 17.01.2013р. (останній платіж був 16.01.2013р.) припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту, пред'явлена банком вимога від 15.10.2013р. №33-11/4544 до позичальника (отримана 28.10.2013р.) та вимога банку №33-11/4545 від 15.10.2013р. до поручителя про дострокове повернення заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі та нарахованих процентів пред'явлена вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦКУ шестимісячного строку, то за вказаних обставин ПП «Сузір'я Скорпіону» вважає позовні вимоги незаконними, що підтверджується наданими матеріалами, а тому зобов'язання поруки за договором поруки №30008Р32 від 26.03.2008р. припиненими з моменту закінчення шестимісячного строку, тобто з 17.07.2013р., та просив суд визнати зобов'язання, що виникли з договору поруки №30008Р32 від 26.03.2008р. такими, що припинили свою дію з 17.07.2013р., тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦКУ шестимісячного строку.

Представники позивача, відповідачів в судовому засіданні 26.02.2014р. надали клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні надав пояснення від 26.02.2014р., в якому зазначив, що обсяг відповідальності ПП «Сузір'я Скорпіону» збільшилися без згоди останнього, що призвело до порушення п.2.1 договору поруки, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

В судовому засіданні 26.02.2014р. була оголошена перерва на 28.02.2014р., про що сторони були повідомлені під розписки.

В судове засідання 28.02.2014р. представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 не з'явилися.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача №314/14 від 27.02.2014р., в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності представника позивач. До клопотання позивачем подано уточнення до пояснення вих..№315/14 від 27.02.2014р., в якому зазначено, що станом на 26.09.2013р. заборгованість відповідача-1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 913 675,12грн., з яких: 775 378,84грн. кредитна заборгованість період стягнення з 11.04.2011р. по 25.12.2018р.; 138 296,28грн. - заборгованість по процентам (період стягнення з 16.02.2013р. по 30.08.2013р. Сума заборгованості відповідача-1 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом станом на 26.09.2013р. становить 284,92грн., з яких: 196грн.69коп. - пеня за прострочення сплати кредиту (період стягнення з 26.03.2013р. по 29.09.2013р.) і 88грн.23коп.- пеня за прострочення сплати процентів (період стягнення з 26.03.2013р. по 29.09.2013р).

Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Від відповідача-2 надійшло пояснення на позовну заяву, в якому зазначив, що ПАТ «УкрСиббанк» самостійно нарахував 31,4% замість 27,4% навіть не погодивши збільшення відсотків з поручителем, що розмір грошових зобов'язань відповідача-1 збільшився перед позивачем, отже і грошові зобов'язання та обсяг відповідальності ПП «Сузір'я Скорпіону» збільшилися без згоди останнього, що призвело до порушення п.2.1 договору поруки, що норми ст.ст.553, 559 Цивільного кодексу України, які визначають порядок укладення та припинення договору поруки, в іншому випадку боржник та кредитор отримують можливість для зловживань відносно поручителя шляхом збільшення його обов'язків без його відома до розміру, за якого поручитель вже не може погасити борг, що з моменту укладання між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Грань-трейд» змін до договору істотно збільшилися зобов'язання ПП «Сузір'я Скорпіону», що порушує відношення майнових інтересів сторін та позбавляє ПП «Сузір'я Скорпіону» на виконання обов'язків по договору поруки, які значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладання договору, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком та просив суд визнати зобов'язання, що виникло з договору поруки №30008Р32 від 26.03.2008р. таким, що припинили свою дію з 31.03.2013р. відповідно до ч.1 ст.559 ЦКУ.

Позивач не виконав вимог суду та не надав обґрунтованого детального розрахунку заборгованості відповідача по кредиту та процентам відповідно до умов додаткової угоди №11276065000-1 від 25.03.2008р. до кредитного договору №11276065000 від 26.12.2007р.; розрахунку пені за прострочку виконання відповідачем зобов'язань по сплаті кредиту та процентів із дотриманням вимог діючого законодавства щодо строків нарахування пені та її розміру; обґрунтованого детального розрахунку сум заборгованості по кредиту (165530,28грн., 174242,40грн. і так далі) та процентам (49145,91грн., 60593,66грн. і так далі), на які позивачем нараховується пеня за порушення термінів повернення кредиту та процентів, із зазначенням також дати (число, місяць, рік) виникнення прострочки виконання відповідачем відповідного зобов'язання, за порушення якого нараховується пеня; мотивованого письмового пояснення з документальним та нормативним обґрунтуванням щодо заперечень відповідача-1 та відповідача-2 проти позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (державна реєстрація змін до установчих документів проведена 23.08.2012р., номер запису 14801050060005624) рішенням Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009р. Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №584971, виданого державним реєстратором станом на 29.11.2013р., Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 60, ідентифікаційний код 09807750.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія станом на 30.01.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Грань трейд», ВТФ «Грань-трейд» знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гагаріна, будинок, 2-А, ідентифікаційний код 14247038.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія станом на 30.01.2014р. приватне підприємство «Сузір'я скорпіону» знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гагаріна, будинок, 2-А, ідентифікаційний код 35385779.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що 26.12.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк), правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Грань-трейд» (позичальник, відповідач-1 у справі) укладено кредитний договір №11276065000 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 1 150 000,00грн. у порядку і на умовах, зазначених у договорі.

За умовами п.1.2.1 договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 26.12.2007р.

Відповідно до п.1.5 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №26009013864501 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Сторонами вказаного договору було підписано додаток №1 до кредитного договору - Графік погашення кредиту, відповідно до п.2 якого позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіку платежів. Згідно Графіку погашення кредиту останній день повернення позичальником кредиту - 25.12.2018 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 звертався до позивача з заявою про видачу грошових коштів згідно з кредитним договором №11276065000 від 26.12.2007р. в сумі 1 150 000,00грн. та просив кошти перерахувати на поточний рахунок №260090138644501 відкритий в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 3511005.

На виконання умов договору банк перерахував відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 1 150 000,00грн., що підтверджується відповідачем-1, меморіальним ордером №0610871778 від 26.12.2007р. та платіжним дорученням №01 від 26.12.2007р.

Відповідно до п.4.1 договору позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Згідно п. 1.2.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підстав додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору, але в будь-якому випадку не пізніше 25.12.2018 року. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №3739011276065 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

У п.1.3.1 договору позивач та відповідач-1 встановили, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 15,0% річних, строк нарахування даної процентної ставки на кредитні кошти встановлений по 23.03.2008р. З 24.03.2008р. за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 17% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору, при умові не виконання п.4.8 договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 22,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (п.1.3.2 договору).

Додатковою угодою №11276065000-1 від 25.03.2008р. до кредитного договору сторони змінили п.1.3.1 та п.1.3.2 кредитного договору.

Так, згідно п.1.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №11276065000-1 від 25.03.2008р.) за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 13,7% річних, строк нарахування даної процентної ставки на кредитні кошти встановлений по 25.03.2008р. З 26.03.2008р. за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 15,7% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору, при умові не виконання п.4.8 договору.

Згідно п.1.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №11276065000-1 від 25.03.2008р.) за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 27,4% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

За умовами п.1.3.4. договору нарахування процентів здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику, і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2 та/або п.п. 1.3.3., 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення кредиту вважається одним днем.

Позичальник відповідно до п.1.3.5 договору зобов'язаний сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Згідно п.1.3.6 договору позичальник сплачує банку комісію за дострокове повернення кредиту за ініціативою позичальника в розмірі 1,5 проценту від дострокового погашення суми кредиту. Достроковим вважається погашення, якщо випередження термінів погашення, встановлених згідно п.1.2.2 даного договору, складає більш ніж 1 календарний місяць. Нарахування комісії здійснюється в національній валюті України по курсу НБУ на дату нарахування в день дострокового повернення кредиту. Сплата вказаної комісії здійснюється в національній валюті України. Строк сплати такої комісії - в день дострокового повернення кредиту.

За умовами п.1.4 договору цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.4.6 договору позичальник зобов'язується достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадку застосування банком будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.10, 5.11, 7.4 договору в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Згідно п.5.5 договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Так, у п.11.1 договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п.1.2.2 договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін у повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджує відповідач-1, останній в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював своєчасне повернення кредиту, тим самим допускаючи прострочку сплати кредиту більше 5 календарних днів.

Відповідач-1, порушуючи визначені у додатку №1 до кредитного договору строки повернення кредиту, здійснив часткове повернення кредиту у сумі 374621,16грн. Заборгованість відповідача-1 по кредиту становить 775378,84грн., що підтверджується матеріалами справи та наведеним позивачем розрахунком заборгованості відповідача по кредиту.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач-1 в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював щомісячні платежі в обумовлені строки, чим допустив порушення виконання зобов'язання по поверненню кредиту починаючи з 10.08.2011р., суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати у відповідача дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом.

Матеріали справи свідчать, що 16.10.2013р. позивачем було направлено відповідачу-1 вимогу №33-11/4544 від 15.10.2013р., в якій банк приймаючи до уваги значний строк невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором вимагав усунення порушень кредитного договору, а саме погашення простроченої заборгованості протягом 14 календарних днів з дати направлення цього повідомлення та повідомляв, що у разі не погашення простроченої заборгованості банк вимагає виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме сплатити ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі 775378,84грн. та нарахованих процентів 138296,28грн. При умові погашення суми простроченої заборгованості у встановлений вище строк, вимога про дострокове повернення кредиту автоматично втрачає чинність.

Вказана вимога отримана відповідачем-1 28.10.2013р. згідно поштового повідомлення 0407016252550.

Відповідач-1 вимогу позивача не виконав, заборгованість зі сплати боргу по кредиту та процентам не погасив.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем у відповідності до умов кредитного договору змінено строк виконання основного зобов'язання по сплаті кредиту, і таким строком є - 30.10.2013 року.

Заперечення відповідача-1 щодо проведених позивачем фактичних зарахувань грошових коштів в оплату кредиту, комісійних та процентів, які надійшли від відповідача-1 в рахунок виконання зобов'язання по сплаті кредиту, комісійних та процентів за користування кредитом, судом не приймаються до уваги з огляду на умови п.1.6 договору, в якому сторони погодили черговість погашення позичальником своїх грошових зобов'язань за договором.

Так, згідно п.1.6 договору сторони погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов'язань за договором:

1) прострочені комісії (а саме: комісії банку, при сплаті яких позичальник порушив терміни їх оплати згідно умов договору), якщо буде мати місце прострочення;

2) строкові комісії ( а саме: комісії банку, при сплаті яких позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов договору);

3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

6) строкова сума основного боргу;

7) штрафні санкції за договором.

У випадку перерахування грошових коштів на погашення кредиту та/або процентів та/або комісії у порушення вищевказаної черговості з вини позичальника, банк вправі самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в цьому пункті договору, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Позивач під час розгляду справи у поданих поясненнях по різному визначає період стягнення заборгованості по кредиту у сумі 775 378,84грн., а саме згідно пояснення від 10.02.2014р. період стягнення кредитної заборгованості з 25.07.2012р. по 25.12.2018р., згідно пояснення вих.№315/14 від 27.02.2014р. період стягнення кредитної заборгованості

з 11.04.2011р. по 25.12.2018р.

Дослідивши погоджений позивачем та відповідачем-1 графік погашення кредиту, наведений позивачем розрахунок заборгованості по кредиту, подані до матеріалів справи платіжні документи щодо сплати кредиту, суд дійшов висновку, що прострочка виконання відповідачем зобов'язання по сплаті кредиту виникла з 10.08.2011р.

Згідно наведеного позивачем розрахунку процентів за користування кредитними коштами, відповідач зобов'язаний був сплатити за період з 26.12.2007р. по 31.08.2013р. 881370,77грн. процентів за користування кредитними коштами. Натомість в порушення строків сплати процентів відповідачем було сплачено 743 074,49грн., у зв'язку з чим заборгованість по сплаті процентів позивачем визначена у розмірі 138 296,28грн. за період стягнення з 16.02.2013р. по 30.08.2013р. При проведенні нарахування процентів позивачем, крім розміру відсотків передбачених в договорі та додатковій угоді до договору, було застосовано підвищену процентну ставку в розмірі 31,4% річних.

У поясненні від 10.02.2014р. позивач зазначив, що відповідно до змін кредитного договору в межах процентної ставки та враховуючи повідомлення про збільшення процентної ставки вдвічі, за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк, встановлено процентну ставку вдвічі більшу, тобто у розмірі 31,4% річних (15,7%х2=31,4%).

В обґрунтування застосування збільшеної вдвічі процентної ставки позивач посилається на направлення позичальнику листа №205328 від 22.02.2008р., в якому банк інформує ТОВ ВТФ «Грань-трейд» про запровадження нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, що у випадку прострочення платежу за кредитним договором банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу, що продовження позичальником користування кредитом за кредитним договором вважається вираженням згоди стосовно умов, викладених в даному повідомленні, щодо порядку нарахування процентів на прострочену суму основного боргу.

Суд не погоджується з такою позицією банку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно п.1.3.3 договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених пунктом «а» та/або «б» п.9.2 договору.

Умови кредитного договору №11276065000 від 26.12.2007р., зокрема п.9.2, передбачають підстави зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення: а) порушення позичальником вимог п.4.8 договору, та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ. Пункт 9.2. договору не містить такої підстави збільшення процентної ставки, як запровадження нової системи нарахування відсотків. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Позивачем у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів внесення змін до кредитного договору щодо підвищення відповідачу-1 вдвічі процентної ставки за користування кредитом.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем неправомірно застосовано подвійну процентну ставку (31,4%) при проведенні нарахування процентів за користування відповідачем-1 кредитними коштами понад встановлений кредитним договором №11276065000 від 26.12.2007р. строк.

Дослідивши поданий позивачем розрахунків процентів за користування кредитними коштами, суд прийшов до висновку, що фактично за період з 26.12.2007р. по 31.08.2013р. підлягають нарахуванню проценти в сумі 867 162,31грн. із застосуванням процентних ставок за користування кредитом згідно п.1.3.1 договору та додаткової угоди №1127606500-1 від 25.03.2008р. При перевірці розрахунку процентів судом за користування відповідачем-1 кредитними коштами понад встановлений договором строк застосовувалася процентна ставка у розмірі 27,4%. Отже, заборгованість відповідача-1 зі сплати процентів за користування кредитними коштами з врахуванням проведених оплат в сумі 743 074,49грн. складає 124 087,82грн. за період з 26.10.2012р. по 30.08.2013р.

Відповідно до п.9.1 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) та/або шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та приватним підприємством «Сузір'я Скорпіону» (поручитель) укладено договір поруки №30008Р32, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ТОВ «ВТФ «Грань трейд» усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11276065000 від 26.12.2007р., укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату відсотків, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідач-2 під час розгляду справи заперечував проти позову, зазначаючи, що обсяг відповідальності ПП «Сузір'я Скорпіону» збільшилася без згоди останнього, що призвело до порушення п.2.1 договору поруки, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Суд не приймає вказані заперечення відповідача-2 до уваги, оскільки на момент укладання договору поруки №30008Р32 від 26.03.2008р. процентна ставка у розмірі 27,4% річних була погоджена позивачем та відповідачем-1 Додатковою угодою №11276065000-1 від 25.03.2008р., яка є невід'ємною частиною кредитного договору №11276065000 від 26.12.2007р. Окрім того, на час укладення додаткової угоди №11276065000-1 від 25.03.2008р. у відповідача-2 було відсутнє право на надання згоди поручителем щодо внесення змін до основного договору.

Що стосується застосування банком збільшеної вдвічі процентної ставки (31,4% річних), то суд зазначає, що оскільки між сторонами кредитного договору не відбулося її погодження, внаслідок чого не виникло зобов'язань по договору щодо застосування такої процентної ставки, то не має підстав говорити про збільшення відповідальності поручителя за зобов'язанням по сплаті за користування кредитом, яке не відбулося.

Крім того, відповідач-2 заперечуючи проти позову зазначив, що з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.3.1) про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Також відповідач-2 зазначив, що за кредитним договором, укладеним до 25.12.2018р., позичальник з 17.01.2013р. (останній платіж був 16.01.2013р.) припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту, що пред'явлена банком вимога від 15.10.2013р. №33-11/4544 до позичальника (отримана 28.10.2013р.) та вимога банку №33-11/4545 від 15.10.2013р. до поручителя про дострокове повернення заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі та нарахованих процентів пред'явлена вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, та просив суд визнати зобов'язання, що виникли з договору поруки №30008Р32 від 26.03.2008р. такими, що припинили свою дію з 17.07.2013р.

Суд не приймає вказані заперечення відповідача-2 виходячи за наступного.

У відповідності до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умова договору (п.3.1 договору поруки) про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У даному випадку підлягає застосуванню норма частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або, якщо основний договір є кредитним договором, у зв'язку із застосуванням права дострокового повернення кредиту.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював щомісячні платежі в обумовлені строки, чим допустив порушення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати у відповідача дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Отже, визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, у зв'язку із застосуванням права дострокового повернення кредиту.

Банком була направлена відповідачу-2, як поручителю, вимога №33-11/4545 від 15.10.2013р. про погашення простроченого зобов'язання за кредитним договором №11276065000 від 26.12.2007р. протягом 10 днів з дати направлення цього повідомлення, а у разі непогашення простроченої заборгованості банк вимагає виконання поручителем своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а саме сплатити банку заборгованість по поверненню кредиту в повному обсязі та нарахованих процентів на загальну суму 913675,12грн. Вказана вимога отримана відповідачем-2 28.10.2013р. згідно поштового повідомлення №0407016252568.

Приймаючи до уваги направлення банком поручителю вимоги та те, що строк виконання основного зобов'язання настав 30.10.2013р., суд доходить висновку, що порука не припинена і банк мав право звернення до суду в межах шестимісячного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивач 16.12.2013р. (згідно поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява) звернувся до суду за захистом порушеного права з позовною заявою про стягнення з відповідача-1 (позичальника) та відповідача-2 (поручителя) заборгованості по кредиту та сплаті процентів у межах шестимісячного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання (із застосуванням права дострокового повернення кредиту).

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В силу ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За таких обставин, з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно підлягають стягненню на користь позивача боргу в сумі 775 378,84грн. та проценти за користування кредитом в сумі 124 087,82грн.

Решта позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п.7.1 договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до оплати за кредит пеню з розрахунку 0,2% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Позивач просить стягнути з відповідачів 196,69грн. пені за прострочення сплати кредиту та 88,23грн. пені за прострочення сплати процентів, визначивши у розрахунку, доданому до позовної заяви, період нарахування пені з 26.03.2013р. по 26.09.2013р. У розрахунку пені позивач вказує «залишок простроченої заборгованості за кредитом» (165530,28грн., 174242,40грн. і так далі) та «залишок простроченої заборгованості за процентами» (49145,91грн., 60593,66грн. і так далі), на які здійснює нарахування пені, без деталізації та визначення дати, сум виникнення відповідних прострочек виконання відповідачем-1 зобов'язань, які в сумі становлять «залишок простроченої заборгованості».

У поясненні від 10.02.2014р. позивач вказав, що 196,69грн. це пеня за прострочення сплати кредиту (період стягнення з 25.07.2012р. по 26.09.2013р.), 88,23грн. це пеня за прострочення сплати процентів (період стягнення з 16.02.2013р. по 26.09.2013р.). В уточнених пояснення вих.№315/14 від 27.02.2014р. позивачем зазначено, що сума заборгованості відповідача-1 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом станом на 26.09.2013р. становить 284,92грн., з яких: 196грн.69коп. - пеня за прострочення сплати кредиту (період стягнення з 26.03.2013р. по 29.09.2013р.) і 88грн.23коп.- пеня за прострочення сплати процентів (період стягнення з 26.03.2013р. по 29.09.2013р).

Відповідно до частини 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитний договір не містить домовленості між сторонами, щодо нарахування пені у інший строк ніж встановлено приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

На неодноразові вимоги суду згідно ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи позивачем без поважних причин не надано обґрунтованого детального розрахунку сум заборгованості по кредиту (165530,28грн., 174242,40грн. і так далі) та процентам (49145,91грн., 60593,66грн. і так далі), на які позивачем нараховується пеня за порушення термінів повернення кредиту та процентів, із зазначенням дати (число, місяць, рік) виникнення прострочки виконання відповідачем відповідного зобов'язання, за порушення якого нараховується пеня, що перешкоджає всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності щодо нарахування пені, щодо визначення розміру заборгованості по сплаті кредиту та процентам, від якої здійснюється нарахування пені, щодо періоду нарахування пені згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та встановленню обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, суд доходить висновку про залишення без розгляду відповідно до ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 196,69грн. пені за прострочення сплати кредиту та 88,23грн. пені за прострочення сплати процентів.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Оскільки відповідач-1 та відповідач-2 в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, договору поруки взяті на себе зобов'язання не виконали, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом своєчасно не сплатили, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту в сумі 775 378,84грн. та заборгованості по процентам у сумі 124 087,82грн. Залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 196,69грн. пені за прострочення сплати кредиту та 88,23грн. пені за прострочення сплати процентів відповідно до ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідачів та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 17 989,33грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно приписів ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що не виконання позивачем неодноразових вимог суду про надання обґрунтованого детального розрахунку сум заборгованості по кредиту (165 530,28грн., 174242,40грн. і так далі) та процентам (49 145,91грн., 60 593,66грн. і так далі), на які позивачем нараховується пеня за порушення термінів повернення кредиту та процентів, є неправомірними діями позивача, суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір у розмірі 05,69грн. на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 525, 526, 554, 559, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 232 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Грань-трейд» (вул. Гагаріна, 2-А, м. Чернігів, р/р 26009013864501 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, код 14247038) та Приватного підприємства «Сузір'я Скорпіону» (вул. Гагаріна, 2-А, м. Чернігів, р/р 26003149967301 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, код 35385779) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (проспект Московський,60, м. Харків, рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код 09807750) 775378грн.84коп. заборгованості по кредиту, 124087грн.82коп. заборгованості по процентам, 17 989грн.33коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 196,69грн. пені за прострочення сплати кредиту та 88,23грн. пені за прострочення сплати процентів залишити без розгляду.

Повний текст рішення складено 05.03.2014р.

Суддя Книш Н.Ю.