Ухвала

від 17.02.2014 по справі 2а-12951/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/28845/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника позивача - Поліщука С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012

у справі № 2а-12951/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000782220 від 24.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013, в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пан Логістик» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Укрдрім» за період з 19.01.2009 по 30.11.2011, складено акт № 46/1-22-20-36958491 від 10.04.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 148 007 грн., у тому числі за січень 2011 року на 6 700 грн., березень 2011 року на 35 456 грн., травень 2011 року на 56 660 грн., червень 2011 року на 48 608 грн., липень 2011 року на 583 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000782220 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 148 153,75 грн., в т.ч.: 148 007 грн. основного платежу та 146,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укрдрім», оскільки в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 № 115/23-3/36302590 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 по 30.11.2011» зазначено, що ТОВ «Укрдрім» за юридичною адресою не знаходиться, у останнього відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності; згідно висновку почеркознавчого дослідження від 03.02.2012 № 28 по ТОВ «Укрдрім» підписи на первинних документах ймовірно виконані не директором товариства, а іншою особою; порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ «Укрдрім» з метою прикриття незаконної діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що 21.10.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрдрім» (виконавець) укладено договір на виконання послуг транспортного експедирування, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу замовника, автомобільним транспортом в межах території України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрдрім», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій визнаючи правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, не надали належної правової оцінки обставинам по даній справі, з урахуванням наявної в матеріалах справи копії постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 по справі № 2а-1772/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдрім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій.

Також, суди попередніх інстанцій не дослідили обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Укрдрім», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, з відповідним документальним підтвердженням.

Слід зазначити, що звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання наявності чи відсутності вироку по кримінальній справі, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Укрдрім».

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний