Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а-12951/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12951/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782220 від 24.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У 2012 році, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782220 від 24.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.10.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Проте, в подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2014 року скасовано згадувані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави направлення справи на новий судовий розгляд Вищий адміністративний суд у згадуваній ухвалі зазначив, що для прийняття правильного рішення по суті спору необхідно дослідити обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрдім», а саме: можливості контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, з відповідним документальним підтвердженням. Крім того, належить надати правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявної в матеріалах справи копії постанови київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року по справі №2а-1772/12/2670 за позовом ТОВ «Укрдім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Держаною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Пан Логістік" (код за ЄДРПОУ 36958491) стосовно взаємовідносин з ТОВ "Укрдрім"(код за ЄДРПОУ 36302590) за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року, за результатом якої складено акт від №46/1-22-20-36958491 від 10.04.2012 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення ТОВ «Пан Логістік»по взаємовідносинах з ТОВ «Укрдрім»: - ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пан Логістик» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; - п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 007,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2011р. - 6700 грн.; березень 2011р. - 35456 грн.; травень 2011р. - 56660 грн.; червень 2011р. - 48608 грн.; липень 2011р. - 583 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782220 від 24.04.2012р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148 007,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 146,75 грн.

Податковий орган при проведенні перевірки прийшов до висновків про безтоварність господарських відносин між позивачем та контрагентом, а саме:- неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - відсутність первинних документів обліку; - уявне здійснення господарських операцій (вчинення дій з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього), тобто без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

Відповідач вважає, що оскільки договори між підприємствами ТОВ "Пан Логістик" з ТОВ "Укрдрім" є безтоварними, то не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ТОВ "Укрдрім".

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрдім» надавались позивачу послуги відповідно до договору транспортної експедиції. На підтвердження реального надання ТОВ «Укрдім» транспортної експедиції позивачем надано суду копії договорів-заявок на перевезення, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

У товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження фактичного отримання від ТОВ «Укрдім» послуг, вказано виконавця перевезення (надання послуг) інших осіб (не ТОВ «Украдімо»).

Позивач також зазначив, що послуги надавались іншими перевізниками (не ТОВ «Укрдім»), які залучались ТОВ «Укрдім» для виконання перевезень. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, передоручення ТОВ «Укрдім» виконання послуг для позивача іншим контрагентам, не надано таких доказів і під час судового вирішення справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності надання позивачу послуг ТОВ «Укрдім» та відображення отримання послуг без їх фактичного надання, оскільки фактично такі послуги були надані іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку та первинних документах.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Також необхідно звернути увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Як зазначено вище, позивачем у податковому обліку відображено отримання від ТОВ «Укрдім» послуг без фактичного надання вказаним товариством таких послуг, тобто фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Укрдім» не відбулось, з огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем вимог, зокрема, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 007,00 грн. є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі №2а-1772/12/1070, якою задоволено позов ТОВ «Укрдім» та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, що виявились у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Укрдім», результати якої оформлено актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №115/23-3/36302590 суд зазначає, що протиправність дій податкового органу щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдім» не спростовує висновку, що фактично господарські операції між позивачем та ТОВ «Укрдім» не відбулись, оскільки таки послуги надавались позивачу іншими контрагентами не ТОВ «Укрдім».

З аналогічних підстав має місце вважати неналежним доказом висновок почеркознавчого дослідження від 03.02.2012 року №28 по підприємству ТОВ "Укрдрім" щодо дослідження підписів директора ОСОБА_2 на первинній документації, встановлено, що частину первинної документації підписано невстановленою особою.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 148 007,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 146,75 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення №0000782220 від 24.04.2012 року винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 24 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 19 червня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.