Ухвала

від 10.02.2014 по справі 2а-12579/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 лютого 2014 року м. Київ В/800/393/14

Вищий адміністративний суд України у склад колегії суддів:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Рибченка А.О.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року

у справі № 2а-12579/10/2670 (К/9991/14832/11)

за позовом Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Верховного Суду України через Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року у справі № 2а-12579/10/2670 за позовом Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року було залишено без змін.

Посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до заяви про перегляд судового рішення додана ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2013 року у справі № 2а-1670/11421/11 (К/9991/56911/12).

Дослідивши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а також додані неї матеріали, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, з огляду на наступне.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року, про перегляд якої подано заяву, переглядалося питання правомірності прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість та було підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність таких рішень, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують право позивача на податковий кредит за відповідний податковий період, з урахуванням того, що на час виконання спірних господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебував на податковому обліку, а також зважаючи на те, що податковим органом не було надано жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладенні договору публічного порядку.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2013 року у справі № 2а-1670/11421/11 (К/9991/56911/12), на яку посилається заявник як на підставу для перегляду справи з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, вбачається, що у даній справі переглядалося питання правомірності прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань (з урахуванням (штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість та було підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про його правомірність, з огляду на те, що доказами, наявними у матеріалах справи, не підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у відповідних контрагентів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів відзначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Таким чином, мова йде про застосування Закону України «Про податок на додану вартість» до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в допуску справи до провадження по перегляду Верховним Судом України справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-12579/10/2670 за позовом Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Карась

---

М.І. Костенко

---

Л.В. Ланченко

---

А.О. Рибченко