Ухвала

від 04.03.2014 по справі 810/4794/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа: № 810/4794/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року № 0001292240.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 08 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стандарт С» за період з 01 березня 2012 року по 30 квітня 2012 року,

За результатами перевірки позивача Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було складено акт від 09 серпня 2013 року, відповідно до висновків якого ТОВ «Спецрем-Буд-Сервіс «України» порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2012 року у розмірі 93426,00 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року № 0001292240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 116782,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 93426,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 23356,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів встановила, що між ТОВ «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» і ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт С» було укладено договори будівельного підряду від 17 січня 2012 року № 2/01-12, від 16 лютого 2012 року № 16/02-12, від 05 березня 2012 року № 13/03-12 та № 14/03-12, на підтвердження здійснення господарських операцій за якими, позивачем до суду було надано наступні документи: податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення та довідки про вартість виконаних робіт.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що за умовами договорів будівельного підряду від 17 січня 2012 року № 2/01-12, від 16 лютого 2012 року № 16/02-12 при визначенні переліку та вартості будівельних робіт сторони повинні були погодити детальний перелік, умови проведення, одиниці виміру, порядок, графік виконання робіт з монтажу системи автоматичної пожежної сигналізації на відповідних об'єктах будівництва, що обумовлює необхідність укладання договорів перевезення обладнання, матеріалів, підписання актів приймання-передачі обладнання, яке, відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.2 вказаних договорів, повинне бути сертифіковано і відповідати вимогам, діючим на території України. Однак, позивачем ані під час проведення податковими органами документальної позапланової перевірки, ані до суду першої інстанції не було надано жодної первинної документації на підтвердження зазначених похідних господарських операцій, зокрема, відсутні сертифікати на систему автоматичної пожежної сигналізації, а також сертифікати на обладнання, що використовувалось при виконанні робіт з її монтажу.

Окрім того, договорами будівельного підряду від 05 березня 2012 року № 13/03-12 та № 14/03-12 передбачено виконання робіт з влаштування сміттєпроводу на відповідних об'єктах будівництва, однак у матеріалах справи відсутні відповідні фіскальні чеки, платіжні доручення чи банківські квитанції, посвідчуючи реальність виконання сторонами договорів обумовлених господарських операцій. Більш того, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договорів, поставка матеріалів та обладнання здійснювалась субпідрядником, однак, апелянтом не було надано до суду жодних договорів перевезення, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі обладнання чи іншої первинної документації, яка б підтверджувала товарність зазначених господарських операцій.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до підпунктом 4.2.4 пункту 4.2 договорів будівельного підряду від 17 січня 2012 року № 2/01-12, від 16 лютого 2012 року № 16/02-12, від 05 березня 2012 року № 13/03-12 та № 14/03-12, підрядник зобов'язується передати субпідряднику на час виконання робіт об'єкт, вільний для виконання робіт, по акту приймання-передачі і забезпечити об'єкт діючими джерелами електроенергії, води та зв'язку, однак в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі об'єктів будівництва за даними договорами перед початком виконання будівельних робіт, а також докази забезпечення об'єктів діючими джерелами електроенергії, води та зв'язку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджено реальності виконання господарських операцій між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт С».

При цьому, первинна документація, надана позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із зазначеним контрагентом, не може вважатися достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» і ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт С», а отже є формально складеними.

Більш того, колегія суддів також звертає увагу на те, що податкові накладні, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій за спірними договорами, складені із порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88, а саме: в зазначених податкових накладних вказано лише загальне найменування робіт «будівельні роботи» та їх вартість і не визначено конкретного переліку робіт, які були надані ТОВ «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» на підставі та на виконання відповідних договорів будівельного підряду, відсутні відомості про обсяги таких робіт, місце їх виконання, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Доводи апелянта щодо наявності в нього первинної документації, зокрема податкових накладних, складених на підставі господарських операції за договорами будівельного підряду від 17 січня 2012 року № 2/01-12, від 16 лютого 2012 року № 16/02-12, від 05 березня 2012 року № 13/03-12 та № 14/03-12, укладеними між ТОВ «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» і ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт С», що на думку позивача, є достатньою підставою для виникнення у платника податків права на податковий кредит, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як було аргументовано вище, наявність формально складеної первинної документації за відсутності документів, посвідчуючи товарність господарських операції, не є беззаперечною правовою підставою для визнанання правомірності формування платником податків податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо правомірності винесення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року № 0001292240 та відсутності правових підстав для його скасування і приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрем-Буд-Сервіс «Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.