Ухвала

від 03.03.2014 по справі 11/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

03 березня 2014 року Справа № 11/288

За скаргою Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" , м. Луганськ

на бездіяльність органів Державної виконавчої служби

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" , м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 56308 грн. 70 коп.

орган виконання судових рішень - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ

Суддя Москаленко М.О.

Секретар судового засідання Морозова С.В.

від позивача (стягувача) - представник не прибув;

від відповідача (боржника) - представник не прибув;

від ДВС - Скробова К.О., довіреність № 4.3/2/170 від 03.12.2013;

в с т а н о в и в:

16.12.2010 господарським судом Луганської області прийняте рішення у справі № 11/288, яким з Державного підприємства "Луганськвугілля" на користь Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" стягнуто інфляційні нарахування у розмірі 38154 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 11444 грн. 59 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 495 грн. 99 коп. та 169 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного вище судового рішення позивачеві виданий наказ від 28.12.2010 № 11/288.

Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відкрите зведене виконавче провадження № 8-88 про стягнення з ДП "Луганськвугілля" на користь юридичних, фізичних осіб та держави грошових коштів у загальній сумі 269990242 грн. 68 коп.

У складі зведеного виконавчого провадження знаходилося виконавче провадження № 23696362, відкрите на підставі наказу господарського суду Луганської області від 28.12.2010 № 11/288.

Начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області М.О. Прилуцькою винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження від 23.10.2012 (том справи 2, а.с. 48), відповідно до якої виконавче провадження про стягнення з ДП "Луганськвугілля" на користь ДП "Донбаснафтопродукт" ТОВ "Донбаснафтопродукт" боргу у розмірі 50264 грн. 42 коп., що знаходиться на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції передане для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту прийому - передачі виконавчих проваджень від 24.10.2012 (том справи 2, а.с. 49) виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області № 11/288 від 28.12.2010 передане до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

Письмовою заявою від 5/05/2013 від 04.12.2013 (том справи 3, а.с. 67 - 69) позивач у справі (стягувач за виконавчим провадженням) звернувся до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з вимогою щодо передачі виконавчого провадження № 23696362 до відділу державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції з огляду на те, що Перевальському районі Луганської області знаходиться майно боржника (шахта «Фастівська» є відокремленим підрозділом боржника, розташована у Перевальському районі Луганської області, смт. Фащівка, та є майном боржника).

Згідно відомостей скаржника, викладених в абзаці другому скарги, вказана заява надана ДВС 16.12.2013.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач послався на положення ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі дії провадяться виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Листом № 4.3./24/231 від 30.12.2013 (том справи 3, а.с. 71 - 72) Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області повідомило позивача про те, що станом на даний час підстави для передачі виконавчого провадження № 23696362 до відділу державної виконавчої служби відсутні.

Як на доказ направлення позивачеві листа від 30.12.2013 ДВС надав до матеріалів справи журнал реєстрації вихідних (ініціативних) листів управління, розпочатий 08.08.2013 ( том справи 3, а.с. 73 - 75), у якому за номером 230 зафіксовано факт відправлення на адресу стягувача вказаного вище листа.

Інших доказів відправлення листа ДВС не надав, посилаючись на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено направлення листів сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією і позивач витрати на відправлення рекомендованої кореспонденції не авансував.

22.01.2014 позивач (стягувач) у даній справі - Дочірнє підприємство "Донбаснафтопродукт" ТОВ "Донбаснафтопродукт", звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 22.01.2014 на бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (далі за текстом - ДВС), в якій викладено вимоги про:

- визнання незаконною бездіяльності суб'єкта оскарження щодо нереагування відповідно до діючого законодавства на заяву про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362 від 16.12.2013;

- зобов'язання суб'єкта оскарження розглянути заяву від 16.12.2013 про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362 та винести відповідну постанову за результатом її розгляду згідно з діючим законодавством;

- зобов'язання суб'єкта оскарження направити на адресу позивача постанову по результатам розгляду заяви від 16.12.2013 про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362.

В обґрунтування вимог скарги позивач послався на факт порушення ДВС строків надання відповіді на заяву позивача про передачу виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про звернення громадян», а також порушення ДВС положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого скаржник має право вимагати передачі виконавчого провадження до іншого органу ДВС за місцем розташування частини майна боржника.

Письмовими поясненнями від 11.02.2014 (том справи 3, а.с. 64 - 66) ДВС проти вимог скарги заперечив з викладених у поясненнях підстав.

Дослідивши матеріали скарги, надані учасниками судового процесу докази, господарський суд вважає скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених вказаним Законом.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

Посилаючись на положення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», позивач зазначив про порушення ДВС встановленого законом 30-денного строку для надання відповіді на заяву від 16.12.2013 (фактично до скарги додано заяву від 04.12.2013) про передачу виконавчого провадження № 23696362.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами . За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Як встановлено судом, витрати на надсилання відповіді на заяву про передачу виконавчого провадження стягував (позивач у справі) не авансував, а також не надавав ДВС заяву про надсилання документів за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Крім того, відповідно до пункту 2.10 Порядку роботи в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції.

За таких обставин наданий ДВС журнал реєстрації вихідних (ініціативних) листів управління, розпочатий 08.08.2013 ( том справи 3, а.с. 73 - 75), у якому за номером 230 зафіксовано факт відправлення на адресу стягувача листа від 30.12.2013 № 4.3/24/231, є належним доказом направлення стягувачеві цього листа.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність факту порушення ДВС 30-денного строку для надання відповіді на заяву позивача у справі про передачу виконавчого провадження.

Стосовно доводів скаржника щодо наявності підстав для передачі виконавчого провадження № 23696362 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Під час звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської області від 28.12.2010 № 11/288 позивач у справі як стягувач реалізував право обрання органу ДВС відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана норма не містить вказівки на обов'язок ДВС передавати виконавчі провадження після їх відкриття .

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, що виконавче провадження може бути передане від одного органу ДВС до іншого або від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та вказаною Інструкцією.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ передається від одного державного виконавця до іншого або іншому органу державної виконавчої служби тільки у разі відводу або самовідводу державного виконавця.

За таких обставин скаржником ані нормативно, ані документально не доведено наявність у ДВС обов'язку з передачі виконавчого провадження № 23696362 до іншого органу державної виконавчої служби.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок керівника відповідного органу державної виконавчої служби винести постанову лише за результатами розгляду скарги, поданої в порядку статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Усі інші звернення сторін виконавчого провадження розглядаються державною виконавчої службою в порядку, вставленому Законом України «Про звернення громадян».

Таким чином, скаржником також не доведено наявність у ДВС обов'язку з винесення саме постанови за результатами розгляду заяви скаржника про передачу виконавчого провадження. ДВС стягувачеві правомірно надано відповідь у формі листа.

З урахуванням викладеного вище є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі, вимоги скарги про :

- визнання незаконною бездіяльності ДВС щодо нереагування відповідно до діючого законодавства на заяву про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362 від 16.12.2013;

- зобов'язання ДВС розглянути заяву від 16.12.2013 про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362 та винести відповідну постанову за результатом її розгляду згідно з діючим законодавством;

- зобов'язання ДВС направити на адресу позивача постанову по результатам розгляду заяви від 16.12.2013 про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" від 22.01.2014 з вимогами про:

- визнання незаконною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо нереагування відповідно до діючого законодавства на заяву про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362 від 16.12.2013;

- зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області розглянути заяву від 16.12.2013 про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362 та винести відповідну постанову за результатом її розгляду згідно з діючим законодавством;

- зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області направити на адресу позивача постанову по результатам розгляду заяви від 16.12.2013 про передачу виконавчого провадження ВП № 23696362, - відмовити.

Суддя М.О. Москаленко