Постанова

від 04.03.2014 по справі 823/1752/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року справа № 823/1752/13-а

17 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Олененка О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селена» до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.03.2013 № 0000072301.

Позов мотивовано тим, що за наслідками податкової перевірки відповідач не врахував право позивача на включення у витрати підприємства амортизаційних відрахувань на основні фонди, безвідносно отримуваного розміру доходів від орендних платежів з цих об'єктів, що використовувалися позивачем у господарській діяльності у період 01.07.2010-30.09.2012. Позивач посилався на те, що від здачі в оренду об'єктів нерухомості все ще несе збитки, отже суми коштів, отримані від здачі в оренду, не є доходом підприємства, який повинен братися для визначення податків. Тому донарахування сум податку на прибуток, у т.ч. застосування штрафних санкцій, позивач просив визнати неправомірними та скасувати оскаржуване рішення.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що перевіркою виявлено нарахування позивачем амортизаційних витрат на основні фонди, що передані в оренду та не використовувалися у його господарській діяльності, а сума орендних платежів за них є нижчою від амортизаційних відрахувань. Тому, на думку відповідача, відображати амортизаційні відрахування за період, що підлягав перевірці, у податковому обліку позивач не мав права. Також, що позивач занизив показники податкової звітності з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, а за інший період, що підлягав перевірці, цієї звітності взагалі не подавав. У зв'язку з цим вважав, що оскаржуване рішення є законним, і просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що службовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності 01.07.2010-30.09.2012, про що склали акт від 07.12.2012 №39/22-010/31537129.

Згідно з даними вказаного акту серед іншого виявлено порушення позивачем вимог ст.ст.4, 5, 8, 11 Закону України від 28.11.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - ЗУ №334/94-ВР), ст.ст.14, 135, 144 Податкового кодексу України (далі - ПК України), - в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 641907,00грн., у т.ч.:

за період 01.07.2010-31.03.2011 на 283533,00грн., у т.ч. за 3 квартал 2011року - 186358,00грн., за 3-4квартал 2010року - 283533,00грн.;

за період 01.04.2011-31.12.2011 на 216994,00грн., у т.ч. за ІІ квартал 2011року на 114892,00грн., ІІ-ІІІ квартал на 168764,00грн., ІІ-IV квартали на 216994,00грн.;

за період 01.01.2012-30.09.2012 на 141380,00грн., у т.ч. за І квартал 2012року на 23,00грн., півріччя 2012 року на 23230,00грн., за три квартали 2012року на 141380,00грн.

Відповідно до даних акту під час податкової перевірки відповідач встановив відсутність об'єктів для нарахування амортизаційних відрахувань у періоді 01.07.2010-31.03.2011, а також, що позивач занизив задекларований показник у рядку 3 декларацій «Інші доходи» на суму 336367,00грн., оскільки не відніс до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в другому кварталі 2011року, суму кредиторської заборгованості ТОВ «Скандік Лайн», за якою минув строк давності, в розмірі 332971,00грн., а також суми процентів, нарахованих на залишок коштів банківським установам. Тому відповідач донарахував суму основного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, виключивши з витрат підприємства суми амортизаційних відрахувань та додавши в інші доходи суми вищезазначеної простроченої кредиторської заборгованості.

За результатами адміністративного оскарження висновків акту перевірки та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) відповідач 07.03.2013 прийняв нове оскаржуване ППР №0000072301 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за порушення в періоді з ІІ кварталу 2011 року до 30.09.2012 в розмірі 393719,00грн., у т.ч. штрафної санкції - 35345,00грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваному рішенню відповідача з огляду на висновки податкової перевірки, суд виходив з такого.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування їх правомірності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до підп.14.1.3.п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об'єкти амортизації визначені ст.144. ПК України. Так, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідацію основних засобів; придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку; витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до п.146.18.ст.146 ПК України виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

Нарахування амортизації відповідно до підп.145.1.2.п.145.1 ст.145 ПК України здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Платник податку згідно з п.140.4.ст.140 ПК України проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.

Згідно з даними наказів про облікову політику позивач здійснював нарахування зносу третьої групи основних засобів за прямолінійним методом.

У разі амортизації основних засобів із застосуванням прямолінійного методу згідно з підп.145.1.5.п.14.1 ст.145 ПК України річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою, входять на підставі п.146.5 ст.146 ПК України входять в склад витрат первісної вартості об'єкта основних засобів, що самостійно виготовлені і зараховуються на баланс платника податку.

Посилання представника відповідача та дані акту перевірки про те, що у позивача відсутні об'єкти для нарахування амортизаційних відрахувань, відсутні первинні документи, складені з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», які б містили інформацію про нараховану суму амортизаційних відрахувань з урахуванням використання основних фондів, за якими вона нарахована, а суми орендних платежів не покривають суми цих відрахувань, спростовуються таким.

Відповідно до даних реєстру витрат позивач здійснював амортизаційні нарахування на частину основних засобів третьої групи (будівлі і споруди), шостої групи (меблі, інструменти, прилади, інвентар) згідно зі ст.145 ПК України. Суд встановив, що об'єкти нерухомості належать йому на праві власності, що підтверджується відповідними свідоцтвами. Частина з цих об'єктів передана в оренду за договорами, а саме: з ФОП ОСОБА_3 від 01.01.2011 №12 про оренду будинку (ресторану) з підсобними (допоміжними) спорудами та від 01.02.2012 №12; з ФОП ОСОБА_4 від 03.01.2011; з ФОП ОСОБА_5 від 01.06.2012 №16, - разом з меблями та інвентарем, що в них знаходилися. Договори та акти приймання-передачі з додатками про розшифрування вартості переданих об'єктів, оборотно-сальдові відомості, відомості про здійснені амортизаційні відрахування у позивача наявні, що підтверджується їх копіями в матеріалах справи.

Сума амортизаційних відрахувань позивача за період 01.01.2011-01.09.2012 становила 4311131,00грн. і ввійшла в склад витрат цього періоду. Однак декларації з податку на прибуток підприємств, окрім як за 2, 2-3 квартали 2011 року, позивач не подавав, а відповідно ці суми не декларував.

Враховуючи, що основною діяльністю позивача за даними ЄДРПОУ є здавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тому твердження відповідача про невикористання у господарській діяльності об'єктів, щодо яких здійснено амортизаційні відрахування, не відповідає дійсним обставинам.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються згідно з п.138.1.ст.138 ПК України із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, прямо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну),- входять відповідно до п.138.8.ст.138 ПК України у собівартість таких виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з абзацом 1 п.138.2.ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. (п.п.138.3-138.4.ст.138 ПК України)

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, нематеріальних активів загальногосподарського використання, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, інші витрати загальногосподарського призначення входять за змістом п.138.10.ст.138 ПК України до складу інших (загальновиробничих) витрат.

До складу інших витрат, у тому числі включаються згідно з п.138.12.ст.138 ПК України: витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею; інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат; сума коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Діюче в період, що підлягав перевірці податковим органом, законодавство не ставило у залежність право відобразити в податковому обліку в складі витрат амортизаційні відрахування від суми доходів від передання таких об'єктів нерухомості в оренду.

Оскільки зобов'язання з податку на прибуток у періоді, що перевірявся службовими особами відповідача, позивач задекларував лише за 2-3квартал 2011року, тому зняття суми коштів амортизаційних відрахувань з не задекларованих витрат податковим органом є не у повній мірі обґрунтованим.

Відповідач не довів, що орендарі таких об'єктів є пов'язаними з позивачем особами для цілей бухгалтерського обліку, як і не надав жодного доказу в обґрунтування відсутності права позивача на врахування у витрати амортизаційних відрахувань за період, за який донараховано оспорювані податкові зобов'язання. Таких обставин не встановив і суд.

Висновком експертизи у цій справі підтверджено правильність розмірів амортизаційних нарахувань позивачем та невідповідність розрахунків відповідача.

Абзацами 1-2 п.146.13.ст.146 ПК України визначено, що сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку. Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу, згідно з підп.14.1.81 п.14.1 ст.14 ПК України є капітальними інвестиціями.

Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності відповідно до п.137.11.ст137 ПК України є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.

Суд звернув увагу, що позивач не надав жодного доказу на спростування не включення до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в другому кварталі 2011року, суми кредиторської заборгованості ТОВ «Скандік Лайн», за якою минув строк давності, а також суми процентів, нарахованих на залишок коштів банківським установам; не оспорював наявність таких порушень. При цьому такі порушення з огляду на обґрунтованість заявлених позовних вимог не впливають на розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті в бюджет за оскаржуваним ППР.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при створенні судом достатніх умов не довів наявності обставин заниження позивачем валового доходу, відсутності об'єктів для нарахування амортизації, не довів відсутності права позивача на формування витрат за рахунок амортизаційних відрахувань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що донарахування сум податку на прибуток та штрафних санкцій за оскаржуваним ППР є безпідставним, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст.ст.94-97 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету за платіжних дорученням сум сплаченого судового збору при поданні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2, 7-11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ТОВ «Селена» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 07.03.2013 № 0000072301 державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області ДПС.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Селена» (код ЄДРПОУ 31537129) суму сплаченого згідно з платіжним дорученням від 16.05.2013 №198 за подання адміністративного позову судового збору в розмірі 2294грн. 00коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

3. Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання її копії у порядку, передбаченому статтями 185-187 КАС України.

4. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 06.03.2014