Ухвала

від 27.02.2014 по справі 826/3049/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3049/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Завод 410 ЦА» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Завод 410 ЦА» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000371503 від 03 жовтня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 6029/15-312/01128297 від 19 вересня 2012 року.

Як встановлено в акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 2 739 996,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000371503 від 03 жовтня 2012 року, яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з податку на додану вартість, у розмірі 2 739 996,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Завод 410 ЦА» (покупець) та ТОВ «Пром-Компак» (продавець) укладено договір № 01/07-10 від 01 липня 2010 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини та комплектуючі вироби для модернізації та ремонту літаків типу Ан-24, Ан-26, Ан-32 в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Вартість продукції визначається на основі специфікацій та виставлених рахунків. Загальна сума договору складає 56 787 523,88 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Крім того, між ДП «Завод 410 ЦА» (замовник) та ТОВ «Ей-Сі Трейдинг» (підрядник) укладено договір № 117 від 10 січня 2011 року, за умовами якого замовник передає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати своїми та залученими силами, в межах договірної ціни ремонт покрівлі цеху № 1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору. Вартість робіт по цьому договору є динамічною та визначається договірною ціною. Загальна вартість робіт становить 94 332,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 722,00 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами приймання виконаних підрядних робіт за квітень-травень 2011 року, податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Також, між ДП «Завод 410 ЦА» (покупець) та ТОВ «Хімресурси» (продавець) укладені: 1) договір купівлі-продажу № 16051 від 16 травня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1, що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари. Згідно з укладеним договором та специфікацією № 1 до нього, предметом договору є грунт на загальну суму 97 976,40 грн., в т.ч. ПДВ 16 329,40 грн.; 2) договір купівлі-продажу № 28/04 від 28 квітня 2011 року, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує вінілісшкіру світло-сіру на умовах, визначених договором в кількості та асортименті відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною договору. Згідно з укладеним договором та специфікацією № 1 до нього, предметом договору є вінілісшкіра на загальну суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.; 3) договір купівлі-продажу № 21071 від 05 серпня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1, що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари. Згідно з укладеним договором та специфікацією № 1 до нього, предметом договору є тканина АЗТ-с на загальну суму 316 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 52 800,00 грн.

Факт виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Крім того, між ДП «Завод 410 ЦА» (замовник) та ТОВ «УкрТехСнаб» (постачальник) укладені: 1) договір № ПА 01/09/11 від 06 вересня 2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2011-2012 році поставити замовнику товари, зазначені в додатку № 1 до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари. Згідно з укладеним договором та специфікацією до нього, предметом договору є підшипники кочення на загальну суму 6 831 751,43 грн., в т.ч. ПДВ 1 138 625,24 грн.; 2) договір № ПА 02/09/11 від 06 вересня 2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2011-2012 році поставити замовнику товари, зазначені в додатку № 1 до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари. Згідно з укладеним договором та специфікацією до нього, предметом договору є підшипники кочення на загальну суму 1 923 545,98 грн., в т.ч. ПДВ 320 591,00 грн.

Факт виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

30 червня 2010 року між ДП «Завод 410 ЦА» (покупець) та ТОВ «Айрон Торг» (постачальник) укладено договір на поставку продукції (виробів) № 30/06/09, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (вироби), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за неї грошову суму. Сума договору та перелік виробів визначається на основі даних специфікацій, додаткових угод. Згідно з укладеним договором та додатковою угодою № 1 до нього, предметом договору є апарати направляючі, болти, вали, втулки, гайки, кільця, прокладки манжети, шайби, датчики, заклепки та ін. на загальну суму 20 631 305,72 грн., в т.ч. ПДВ 3 438 550,95 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача - ТОВ «Пром-Компак», ТОВ «Ей-Сі Трейдинг», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «УкрТехСнаб» та ТОВ «Айрон Торг» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, а тому мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

З приводу висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 січня 2013 року у справі № К/9991/34364/12.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_5 (засновник та директор ТОВ «Пром-Компак»), відібрані 13 липня 2011 року старшим уповноваженим ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Братусь В.І., висновок спеціаліста № 259 від 08 серпня 2011 року, складений Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, складені податковими органами, є необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, апелянтом не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000371503 від 03 жовтня 2012 року, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Завод 410 ЦА» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.