Ухвала

від 24.11.2014 по справі 826/3049/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/14324/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Замогильний П.В., Іванова О.М.,

від відповідача - Титаренко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 826/3049/13-а

за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 №0000371503.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 6029/15-312/01128297 від 19.09.2012, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 2739996,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000371503 від 03.10.2012, яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з податку на додану вартість у розмірі 2739996,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Пром-Компак», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «УкрТехСнаб» та ТОВ «Айрон Торг», а також, на виконання умов договору підряду від 10.01.2011 №117 з ТОВ «Ей-Сі Трейдинг», підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином завіреними копіями первинних документів, а саме: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт за квітень-травень 2011 року, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Також, встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача - ТОВ «Пром-Компак», ТОВ «Ей-Сі Трейдинг», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «УкрТехСнаб» та ТОВ «Айрон Торг» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, а тому мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль