Постанова

від 26.02.2014 по справі 5011-47/13730-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 5011-47/13730-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін

від прокуратури: Чирва О.О. - посв. №012468 від 02.11.2012р.;

від позивача 1: Хуторянська Н.В. - представник за дов. б/н від 17.08.2013р.;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: Ліпатов І.А. - адвокат,

розглянувши апеляційну скаргу Жук Тамари Василівни

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2013 р.

у справі № 5011-47/13730-2012 (головуючий суддя: Любченко М.О. судді: Івченко А.М. Спичак О.М.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі

Державного агентства земельних ресурсів України

Державної інспекції сільського господарства України

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Жук Тамара Василівна

про визнання недійсним рішення.

ВСТАНОВИВ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Державного агенства земельних ресурсів України (далі - позивач 1) та Державної інспекції сільського господарства України (далі позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Жук Тамара Василівна (далі - третя особа) про визнання недійсним з моменту прийняття рішення №752/4190 від 29.04.2010р. Київської міської ради, яким громадянці Жук Тамарі Василівні затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м.Києва, код земельної ділянки 66:016:109п.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2013р. у справі №5011-4713730-2012 визнано недійсним з моменту прийняття рішення №752/4190 від 29.04.2010р. Київської міської ради, яким громадянці Жук Тамарі Василівні затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м.Києва, код земельної ділянки 66:016:109п. Стягнуто з Київської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Жук Тамара Василівна звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013р. у справі №5011-47/13730-2012 та прийняти нове рішення, яким

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що при передачі спірної земельної ділянки у власність третьої особи відповідачем не було допущено порушень її цільового призначення.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.01.2014 р. апеляційну скаргу Жук Тамари Василівни було прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебування судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5011-47/13790-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тищенко А.І.

Представники позивача 2 та відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 26.02.2014р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленнями №№09687436, 09687410 відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2014р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач 2 та третя особа не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 26.02.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача 2 та третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Жук Тамари Василівни - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин. Зокрема, їй належить право розпорядження землями територіальної громади міста Києва, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України тощо.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а за пунктом 2 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає за наявності рішення відповідних органів і в межах, вказаних у цих рішеннях. Тобто, такі повноваження на території міста Києва є компетенцією Київської міської ради.

Так, 29.04.2010р. Київською міською радою було прийнято рішення №752/4190 "Про передачу громадянці Жук Тамарі Василівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва", з приводу дійсності якого виник спір у даній справі.

Відповідно до п.п.1, 2 рішення №752/4190, відповідачем було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці Жук Тамарі Василівні для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва та передано вказану ділянку у власність громадянці Жук Тамарі Василівні за умови виконання пункту 3 цього рішення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення, одним з основних завдань планування і забудови територій є охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За змістом положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, що затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 27.07.2006р. за № 880/12754, зеленими зонами є території, які виділяються у встановленому порядку за межами міст та інших населених пунктів, що зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення.

За приписами п.10.4 ДБН 360-92 (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень), затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 44 від 17.04.1992р., розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається, зокрема, на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.

19.07.2005р. рішенням Київської міської ради № 806/3381 було затверджено Програму розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста.

Відповідно до п. 6 Рішення № 806/3381 від 19.07.2005р. відповідачем було заборонено на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та лісового фонду житлове, інше будівництво та господарську діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.

Так, позовні вимоги, зокрема, мотивовані тим, що земельна ділянка по вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва відноситься до зеленої зони міста на підставі рішення №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради, а тому її забудова є неправомірною.

Проте, дані доводи є безпідставними, оскільки рішенням №120/1175 від 19.02.2009р. Київської міської ради "Про передачу Дочірньому підприємству "Строй-Маркет-Груп" земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки р.Десенка у Дніпровському районі м. Києва" були внесені зміни до генерального плану міста Києва в частині переведення частини земельних ділянок із зони зелених насаджень загального користування до території житлової та громадської забудови в межах, визначених містобудівним обгрунтованням, а також внесені зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, що затверджені рішенням №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради.

Зазначене вбачається також зі змісту висновків №19-15021/1 від 23.12.2009р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та №05-6191 від 19.04.2010р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), листа вих.№064/6748 від 29.05.2013р. Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вбачається, що спірну земельну ділянку було виключено з переліку озеленених територій загального користування м. Києва.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції 13.03.2013р. посадовою особою Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, яку було викликано до суду в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, було підтверджено, що земельну ділянку площею 0,10 га по вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва виведено із зони зелених насаджень загального користування та переведено до категорії земель житлової та громадської забудови в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, на підставі рішення №120/1175 від 19.02.2009р. Київської міської ради.

Твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки розташована в межах прибережних смуг річки Десенка у Дніпровському районі м. Києва, теж не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п."б" ч.1 ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Разом з цим, посилання прокурора на лист №05-06/803 від 30.01.2012р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, за змістом якого спірна земельна ділянка частково підпадає в межі прибережних захисних смуг затоки річки Десна, є неправомірними, оскільки зміст вказаного листа суперечить іншим матеріалам справи.

У матеріалах справи міститься схема прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дніпровському районі м. Києва, проект яких затверджений рішенням Київської міської ради № 365/2434 від 08.10.2009р. та межі яких відкориговані на зауваження Постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради (протокол № 9 від 29.09.2009р.), з якої вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги затоки Десенки.

Вказаний факт підтверджується також поясненням посадової особи Дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва", за змістом яких земельна ділянка площею 0,10 га, що передана рішенням №752/4190 від 29.04.2010р. Київської міської ради громадянці Жук Т.В. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Спортивній, 15-а Дніпровського району м. Києва, знаходиться поза межами прибережних захисних смуг водних об'єктів у Дніпровському районі м. Києва.

Крім того, прокурором та позивачами не було доведено належними та допустимими доказами тих обставин, що спірна земельна ділянка входить до зони охоронюваного ландшафту, а також до території, що зарезервована для розвитку мережі об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Так, згідно п. 3.4.6 рішення №920 від 16.07.1979р. виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" (зі змінами та доповненнями) до складу зон охоронюваного ландшафту включено затоку річки Деснянки, проте, зі змісту вказаного рішення не вбачається, що до зони охоронюваного ландшафту віднесено і земельну ділянку по вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва.

Також прокурором не було доведено, яким саме пунктом Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, що затверджена рішенням №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради, віднесено спірну земельну ділянку по вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва до території, що зарезервована для розвитку мережі об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при передачі спірної земельної ділянки у власність третьої особи відповідачем не було допущено порушень її цільового призначення.

Також, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів прокурора щодо обов'язковості проведення державної експертизи проекту землеустрою, зазначаючи наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації ", у редакції, чинній на момент прийняття спірного Рішення, до випадків, за наявності яких державна експертиза є обов'язковою, належать, зокрема, проведення експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

З огляду на це, враховуючи наведені вище висновки суду про приналежність спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, третя особа не була зобов'язана подавати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Законодавством України визначений певний порядок набуття особами у власність земельних ділянок, дотримання якого є обов'язковою передумовою винесення органом місцевого самоврядування рішення про надання земель в приватну власність.

Так, рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є правомірним у разі отримання проекту відведення земельної ділянки, що погоджений уповноваженими органами.

Висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем та третьою особою вимог ст.ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України щодо погодження проекту відведення земельної ділянки з уповноваженим природоохоронним органом, яким, як зазначає суд першої інстанції, є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, є безпідставним, оскільки погодження проекту землевідведення в 2010 році з Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повністю відповідало чинному на той момент законодавству України.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України у відповідній редакції передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України у відповідній редакції, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

За приписами ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного Рішення, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій " порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено у Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, чинному на момент прийняття Рішення.

Згідно з п.п. 9, 10 вказаного Порядку проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Законом №1702-VI від 05.11.2009 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" було доповнено Земельний кодекс України статтею 186-1, за змістом частин 1-3, 5 якої (у відповідній редакції) для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

При цьому, п. 4 Постанови №1420 від 23.12.2009р. Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 186-1 Земельного кодексу України" було встановлено, що до затвердження складу комісій висновки про погодження документації із землеустрою надаються органами, зазначеними у ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, в установленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Спортивній, 15-а у Дніпровському районі м. Києва було погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (висновок №19-15021/1 від 23.12.2009р.), Київською міською санепідемстанцією (висновок №1302 від 25.02.2010р.), Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів (висновок №071/04-4-11/7538 від 23.12.2009р.), Державною службою з питань національної культурної спадщини (висновок №22-524/9 від 10.03.2010р.) та Відкритим акціонерними товариством "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" (лист вих.№8/1-174 від 02.04.2010р.)

Проте, прокурор зазначає, що проект відведення земельної ділянки мав бути погоджений не з Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а безпосередньо з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища " у редакції, чинній на момент прийняття спірного Рішення, державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

З метою впорядкування процедури погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004р. було затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, який, відповідно, поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи (далі - природоохоронні органи).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування " до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Так, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування " та рішення Київської міської ради від 19.09.2009р. № 53/1108 "Про реорганізацію управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.06.2009р. № 667 було затверджено Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі, Положення).

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі, Головне управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Згідно з п. 4 Положення одним із основних завдань Головного управління є, зокрема, забезпечення виконання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 5.12. пункту 5 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань погоджує відповідно до чинного законодавства документацію із землеустрою шляхом надання висновку.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є спеціально уповноваженим природоохоронним виконавчим органом компетенцію якого, зокрема, складають повноваження виконавчих органів місцевої ради у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, погодження Головним управлінням проекту відведення спірної земельної ділянки здійснено в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом. Водночас, колегія суддів зазначає, що норми чинного земельного законодавства не потребують подальшого погодження цього проекту з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Також, зі змісту спірного Рішення вбачається, що на третю особу було покладено обов'язки виконувати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 23.12.2009р. № 19-15021/1, Київської міської санепідемстанції від 25.02.2010р. № 1302, Головного управління екології та охорони природних ресурсів від 23.12.2009р. № 071/04-4-11/7538, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 10.03.2010р. № 22-524/9, ВАТ "СУППР" від 02.04.2010р. № 8/1-174. Факт існування зазначених висновків прокурором у позовній заяві та своїх поясненнях не заперечувався.

З огляду на зазначене, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проект відведення спірної земельної ділянки не був погоджений з усіма необхідними згідно земельного законодавства України органами.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Слід зауважити, що підставами для визнання акта незаконним та його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що з позовної заяви та доданих до неї документів та із самих матеріалів справи не вбачається, а прокуратурою не доведено, яким чином спірне Рішення порушує права чи охоронювані інтереси Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України та що внаслідок прийняття спірного Рішення позивачі були позбавлені можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.

Прокуратура не довела факту порушення спірним Рішенням відповідача прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів. Відповідно до статті 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивачів у даній справі є також безумовною підставою для відмови в позові прокуратури про визнання недійсним спірного Рішення Київської міської ради.

Отже, рішення №752/4190 від 29.04.2010р. прийняте Київською міською радою в порядку та в межах її компетенції, встановленої законодавством України, затверджений цим рішенням проект відведення земельної ділянки повністю відповідає вимогам чинного законодавства та погоджений з усіма органами, права чи охоронювані законом інтереси будь-яких осіб Рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 № 752/4190 не порушувалися.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог. Апеляційна скарга Жук Тамари Василівни є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Жук Тамари Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 у справі № 5011-47/13730-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 у справі № 5011-47/13730-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3; код ЄДРПОУ 00032632) на користь Жук Тамари Василівни (Чернігівська обл., Ніженський район, село Черняхівка, вул. Шевченко, б.2 кв. 2, ідентифікаційний код 2759407601) 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства України (03190, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Баумана, буд. 9/12; код ЄДРПОУ 37471760) на користь Жук Тамари Василівни (Чернігівська обл., Ніженський район, село Черняхівка, вул. Шевченко, б.2 кв. 2, ідентифікаційний код 2759407601) 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до норм процесуального законодавства.

7. Матеріали справи № 5011-47/13730-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.О. Рєпіна

А.І. Тищенко