Рішення

від 20.05.2009 по справі 18/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" травня 2009 р.Справа №  18/44

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №18/44

за позовом: Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області, м. Кіровоград   

до відповідача: Фермерського господарства "Івашини Володимира Олексійовича",                       с. Куйбишеве Бобринецького району Кіровоградської області     

про відшкодування шкоди в сумі  52 454 грн.  

Представники сторін:

від прокуратури - Чепурова І.М., помічник Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора, посвідчення № 573;

від позивача - Куца В.В., довіреність № 04-4/300 від 20.02.08, начальник відділу правового та кадрового забезпечення, зв'язків з громадськістю і ЗМІ, контролю виконання, організації роботи;

від відповідача - участі не брали.

Кіровоградським міжрайонним природоохоронним прокурором в інтересах держави в особі  Державної екологічної інспекції  в Кіровоградській області  в порядку господарського судочинства подано позовну заяву про стягнення з Фермерського господарства Івашини Володимира Олексійовича 52 454 грн. шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.

Позовні вимоги  прокурор обґрунтовує тими обставинами, що відповідачем  проведено вирубку дерев на території об"єкту природно-заповідного фонду - Заповідного урочища "Чобіток" з порушенням  вимог законодавства про природно-заповідний фонд  і про охорону навколишнього природного середовища, наслідком чого державі завдано збитки на загальну суму 52 454 грн.

Інтереси держави у спірних правовідносинах прокурор мотивує тим, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки є обов'язком держави. Органами, уповноваженими здійснювати відповідні функції в сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідно до вимог Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” є Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України, зокрема, Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/44.

Розгляд справи № 18/44 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від  02.04., 30.04.2009 р.

В судовому засіданні 20.05.2009 р. представник прокуратури позовні вимоги підтримав в  повному обсязі.

Позивач  позов прокурора підтримав повністю та надав відповідні письмові пояснення (а.с.  66-70). Представник позивача в судовому засіданні  20.05.2009 р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов заперечив, про що надав до суду письмовий відзив (а.с. 117-127), участі уповноваженого представника в судові засідання по справі № 18/44 не  забезпечив.

Натомість, на адресу господарського суду  19.05.2009 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи  у зв"язку із неможливістю  забезпечити участь представника з причин здійснення сільськогосподарських робіт та відсутністю коштів  для  доручення представництва інтересів господарства іншим особам (а.с. 135).

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання та відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.

Норми статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладають на кожну із сторін обов"язок доказування  своїх вимог і заперечень.

Між тим, подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи жодним чином документально не  обгрунтовано, будь-яких доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин щодо неможливості забезпечити участь представника сторони  в судовому засіданні 20.05.2009 р.  відповідачем не подано.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі в судових засіданнях є процесуальним правом сторони, яким сторона зобов"язана користуватися добросовісно.

Норми статті 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежують перелік осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб в господарському суді, вказуючи, що такими особами є керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством, установчими документами або підтверджуються довіреністю.

За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає розгляд справи лише в межах строків, встановлених статею  69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи викладене вище та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (а.с. 134), господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/44 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 20.05.2009 р. за згодою присутніх представників прокуратури і позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, дослідивши обставини, наведенні в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, господарський суд

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”  покладає повноваження про здійсненню державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища на Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші спеціально уповноважені державні органи.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 35 названого Закону). 

Згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006р. N 1524, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Мінприроди здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління (п. 6 Положення).

Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області, яка є спеціальним підрозділом Мінприроди, відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства  охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2007 р. № 55 (а.с. 73-80),  здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Повноваження інспекції поширюються на територію Кіровоградської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2008 р. уповноваженими особами Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства на об"єкті - заповідне урочище "Чобіток", що розташований на території Мар"янівської сільської ради в Бобринецькому районі Кіровоградскьої області.

Під час  перевірки встановлено, що на території заповідника проведено  самовільну порубку багаторічних насаджень (дерев) працівниками фермерського господарства "Івашина Володимира Олексійовича" .

Вказані обставини зафіксовані в акті  перевірки № 09/11-45/08 від 28.02.2008 р., підписаним  особами, які проводили перевірку, а також особами, в присутності яких проводилась перевірка, а саме:  сільськими головами Мар"янівської і Куйбишевської сільської ради і заступником керівника  фермерського господарства "Івашина Володимира Олексійовича" (а.с. 83-84).

За розрахунком посадової особи Державного підприємства "Оникіївське лісове господарство" сума нанесених збитків від самовільної рубки в природно-заповідному фонді урочище "Чобіток"  становить  52 454 грн. (а.с. 12-13, 140-141).

По вказаним вище обставинам відносно голови фермерського господарства Івашина Володимира Олексійовича порушено кримінальну справу та вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.10.2008 р. по справі № 1-96 Івашина Володимира Олексійовича визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 252  (умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об"єктів природно-заповідного фонду) та ч.1 ст. 367 (службова недбалість)  Кримінального кодексу України (а.с. 41-60).

Даний вирок набрав законної сили  30.10.2008 р. (а.с. 101-108).

У зв"язку із несплатою відповідачем в добровільному порядку збитків в сумі 52 454 грн., прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції  в Кіровоградській області звернувся до господарського суду з позовною заявою.

При розгляді поданого позову,  господарський суд враховує наступне.

Рішенням Кіровоградського облвиконкому від 21.02.1991 р. № 56 Заповідне урочище “Чобіток” оголошено заповідною територією  та об”єктом місцевого значення природно-заповідного фонду Кіровоградської області (а.с. 26-29).

26.06.2002 р. Мар”янівській сільській раді видано охоронне зобов”язання  на Заповідне урочище “Чобіток” в межах Бобринецького району, с. Мар”янівка, загальною площею 5,5 га (а.с. 15).

Відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України та іншими актами законодавства України.

Згідно статті 9  Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Згідно статті 29  Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Норми статті 30 названого Закону забороняють на території заповідних урочищ будь-яку діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до його складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Відповідно до пункту 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007р. N 724, у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідниках, пам'ятках природи, заповідних урочищах у виняткових випадках можуть проводитись окремі рубки формування і оздоровлення лісів лише на підставі наукового обґрунтування, рішень наукових або науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду, а також за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами Мінприроди.

Згідно з пунктом 55 названих Правил для проведення рубок формування і оздоровлення лісів власником лісів або постійним лісокористувачем видається лісорубний квиток в установленому порядку.

За вимогами статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток).

Як вбачається з матеріалів перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією в Кіровоградській області,  зазначені вимоги законодавства порушено на території Заповідного урочища “Чобіток” Бобринецького району Кіровоградської області працівниками фермерського господарства “Івашина Володимира Олексійовича” під час виконання ними розпоряджень і вказівок голови зазначеного господарства.

Вчинення зазначених дій та наявність вини керівника фермерського господарства “Івашина Володимира Олексійовича” підтвердилось вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.10.2008 р., що набрав законної сили  30.10.2008 р. (а.с. 101-108).

Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.  

Відповідно до статті 64 Закону України “Про природно-заповідний фонд України порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

Згідно частини 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 65 Закону України “Про природно-заповідний фонд”).

Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами внаслідок, зокрема,  незаконної рубки або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. N 521.

Згідно пункту 4 названої постанови шкода обчислюється уповноваженими посадовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і його органів на місцях, заповідників, національних природних парків та інших природоохоронних установ, підприємств, установ та організацій, у віданні яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду, а також інших спеціально уповноважених органів, яким надано право накладати адміністративні стягнення.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної на території об”єкту природно-заповідного фонду природоохоронного законодавства  - Заповідного урочища “Чобіток” здійснено уповноваженими посадовими особами Державного підприємства “Оникіївське лісове господарство”, які  у відповідності до ст. 241 КупАП мають право від імені органів лісового господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення,   що, в свою чергу, відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. N 521 (а.с. 140).

Дані щодо кількості зрубаних дерев, у т.ч. порода дерев,  діаметр дерева на висоті пенька у корі, які використані при розрахунку,   встановлені  польово-переліковою відомістю (а. с. 141).

Розмір заподіяної шкоди визначено шляхом множення кількості зрубаних дерев до ступеня припинення росту з відповідним діаметром дерева на висоті пенька у корі у межах показників діаметру встановлених у додатку 1 до постанови  Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. N521 на визначену оцінку заподіяної шкоди у гривнях по степовій зоні відповідно до фізико-географічного положення об”єкта природно-заповідного фонду.

Розмір шкоди за вказаним розрахунком становить  52 454 грн.

За нормами статті 65 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми,  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи,  господарський суд дійшов висновку про наявність вини відповідача в заподіяній шкоді, яка виникла внаслідок порушення ним законодавства про охорону навколишнього природного середовища, причинно-наслідковому зв'язку між діями відповідача і заподіяною шкодою, та наявністю підстав для задоволення  позову повністю і стягнення з відповідача  52 454 грн. шкоди.

Заперечення відповідача щодо віднесення даної справи до компетенції розгляду адміністративних судів є безпідставним, оскільки дана справа не містить в собі ознак справи адміністративної юрисдикції, наведених у статтях 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач  у спірних правовідносинах не застосував до відповідача владних повноважень, передбачених законодавством.

Справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.  

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з відповідача в доход державного бюджету України.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Івашини Володимира Олексійовича" (27222, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Куйбишеве, ідентифікаційний код 23690697, відомості про рахунки відсутні) на користь Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області в дохід Мар'янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (25022, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 84/37, код  ЄДРПОУ 34894892, р/р 31423001000303 в УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, код 04366956) - 52454,00 грн. шкоди.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Івашини Володимира Олексійовича" (27222, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Куйбишеве, ідентифікаційний код 23690697, відомості про рахунки відсутні) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м.Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31115095700002, код 24145329) - 524,54 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Івашини Володимира Олексійовича" (27222, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Куйбишеве, ідентифікаційний код 23690697, відомості про рахунки відсутні) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31218259700002, код 24145329) - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення  господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                          В.В.Тимошевська