Постанова

від 27.05.2009 по справі 29/211пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/211пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 травня 2009 р.                                                                                    № 29/211пн  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерного товариства закритого типу Завод "Сантехдеталь"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р.

у справі№ 29/211пн

господарського судуДонецької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європласт"

доАкціонерного товариства закритого типу Завод "Сантехдеталь"

прозаборону встановлювати будь-які обмеження у використання під'їзних шляхів до майна, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійський, 46

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Пастухова А.О., дов. № б/н від 21.04.2009 р.;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Європласт" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило зобов'язати Акціонерне товариство закритого типу Завод "Сантехдеталь" (далі –Завод) зняти охорону зі спільного в'їзду на територію земельних ділянок, усунути перешкоди у користуванні майном та земельною ділянкою за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійській, 46.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Земельного кодексу України, обґрунтовувало тим, що:

– воно є власником нерухомості та орендарем земельної ділянки, на котрій вона розташована, за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійській, 46, які раніше належали Заводу;

– проїзд до цієї нерухомості здійснюється по внутрішній спільній дорозі, яка використовується і іншими власниками нерухомості, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійській, 46, для проїзду;

– Завод 18.08.2008 р., не зважаючи на заперечення, організував пости охорони на спільному в'їзді до нерухомості за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійській, 46, створив пропускний режим, чим порушив його права та охоронювані законом інтереси.

У ході судового розгляду справи Товариство уточнювало позовні вимоги.

У судовому засіданні 12.11.2008 р. Товариство просило господарський суд Донецької області заборонити Заводу встановлювати будь-які обмеження у використанні усіх під'їзних шляхів до майна, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійській, 46, у тому числі –заборонити Заводу встановлювати дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до вказаного майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2008 р. (суддя Джарти В.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р. (колегія суддів: Алєєва І.В., Величко Н.Л., Москальова І.В.) рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України і мотивовані тим, що Завод є власниками окремих будівель, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійський, 46, проте Завод не довів, що йому належить право власності або користування земельною ділянкою, на якій він установив обмеження у використанні під'їзних шляхів для інших власників нерухомого майна, розташованого за тією ж адресою, зокрема, для Товариства, а відтак такі обмеження є безпідставними.

Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008 р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Завод обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів не було дано оцінки окремим обставинам справи, порушено ст. ст. 13, 319, 322 та 386 Цивільного кодексу України, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Заводу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008 р. –без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що доводи Заводу, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення, яке оскаржується.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2009 р. Завод було зобов'язано уточнити вимоги касаційної скарги щодо касаційного перегляду постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р., проте Завод не виконав вимоги вказаної ухвали.

Виходячи з норм розділу XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України здійснює перегляд у касаційному порядку не лише рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008 р., а і постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заводу не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– Товариство у відповідності до укладених з Заводом договорів купівлі-продажу від 15.11.2005 р. та від 08.12.2005 р. є власником нерухомого майна за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійський, 46;

– Завод встановлює обмеження у використанні під'їзних шляхів до майна Товариства, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійський, 46, а саме –встановлює дозвільний режим переміщення на шляхах, якими здійснюється доступ до майна Товариства;

– Завод не надав правовстановлюючих документів, які у відповідності до вимог Земельного кодексу України підтверджують його право власності або користування на земельну ділянку, на якій розташовані під'їзні шляхи до майна Товариства, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійський, 46.

Частина перша, абзац другий частини другої,  частина третя ст. 319 Цивільного кодексу України встановлюють, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до частин першої та другої ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою –третьою ст. 13, частиною другою ст. 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що Завод, не довівши права власності або користування на земельну ділянку, на якій розташовані під'їзні шляхи, по яких здійснюється доступ до майна Товариства, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр-кт Красногвардійський, 46, та встановивши дозвільний режим переміщення по цих шляхах, діяв з порушенням викладених положень Цивільного кодексу України та порушував права Товариства як власника майна користуватись цим майном, у зв'язку з чим Товариство обґрунтовано вимагало від Заводу усунути перешкоди у здійсненні користування відповідним майном, про що правильно зазначили господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Заводу не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу Завод "Сантехдеталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р. у справі № 29/211пн господарського суду Донецької області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало