Рішення

від 26.05.2009 по справі 7/68-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/68-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 травня 2009 р.                                                                                                       Справа 7/68-09

за позовом: Приватного підприємства "Агроінтерсервіс", м. Біла Церква, Київська область.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", с. Богданівка, Вінницька область.  

про стягнення 9404,31 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Мохонько К.М. - довіреність б/н від 16.03.2009 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Богданівське" на користь ПП "Агроінтерсервіс" боргу у розмірі 9404,31 грн., який утворився внаслідок непроведення останнім розрахунку за отримані від позивача товарно-матеріальні цінності.

Ухвалою суду від 27.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/68-09 та призначено її до розгляду на 28.04.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимог ухвали від 27.03.2009 року щодо надання доказів.

При цьому від нього 27.04.2009 року на адресу суду було подано телеграму в якій заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на 28.05.2009 року в зв'язку з відрядженням керівника за кордон.

У зв'язку з неявкою відповідача, подане ним клопотання та ненаданням сторонами витребуваних доказів, з метою забезпечення принципів змагальності судового процесу та рівності його сторін розгляд справи було відкладено до 26.05.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 27.03.2009 року та від 28.04.2009 року.

Слід зауважити, що ухвалу від 28.04.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Котовського, 1, с.Богданівка Вінницької області, 23662). Разом з тим згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 500067 серія АГ місцезнаходженням ТОВ "Богданівське" є наступна адреса: вул. Котовського, 1, с. Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23662, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 27.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 28.04.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши вказаного висновку суд враховує те, що відповідачем перед першим судовим засіданням було надіслано до суду телеграму про що вказувалось вище, що свідчить про поінформованість останнього про наявність в провадженні господарського суду Вінницької області справи щодо стягнення нього боргу в сумі 9404,31 грн..

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Оскільки відповідач подаючи телеграму просив відкласти розгляд справи на 28.05.2009 року суд вважає за необхідне при цьому зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Крім того в ч.3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

З огляду на вказане можна зробити висновок про те, що з врахуванням приписів ч.3 ст.28 ГПК України позивач міг би уповноважити на представництво його інтересів під час розгляду справи іншу особу надавши їй довіреність.

Слід зауважити, що заявляючи в телеграмі клопотання про відкладення відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин викладених у ньому, якими  могли б бути наказ про відрядження, посвідчення про відрядження тощо. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Оскільки позовна заява надійшла до суду 26.03.2009 року, кінцевою датою строку її вирішення є 26.05.2009 року.  Саме необхідністю дотримання двохмісячного строку вирішення спору пояснюється відкладення розгляду справи на вказану дату.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача 7235,72 грн..

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про її прийняття, як такої, що не суперечить ст.22 ГПК України, відповідно до ч.4 якої позивач має право до прийняття рішення у справі, крім іншого, зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

ПП "Агроінтерсервіс" протягом 2007 року було передано ТОВ "Богданівське" товарно-матеріальні цінності на суму 26480,04 грн. та надано послуг на суму 1200,00 грн.. На підтвердження вказаного суду надано видаткові накладні № АГ-0000224 від 24.07.2007 року (на суму 923,54 грн.), № АГ-0000299 від 06.09.2007 року (на суму 17280,77 грн.),           № АГ-00150 від 05.10.2007 року (на суму 8275,73 грн.), № АГ-00178 від 05.10.2007 року (на суму 2921,36 грн.), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОА № 215180 від 16.07.2007 року, ЯОЛ № 215220 від 06.09.2007 року, ЯОА № 215250 від 03.10.2007 року, а також акт здачі-прийняття послуг № АГ-0000011 від 16.07.2007 року.

Слід зауважити, що 30.09.2007 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем складає 9404,31 грн. та крім вищезгаданої поставки товару згідно видаткових накладних за позивачем рахується надання послуг згідно акту здачі-прийняття робіт № АГ-0000011 від 16.07.2007 року, а за відповідачем сплата грошових коштів відповідно до банківської виписки                   № АГ-0000145 від 05.09.2007 року.

Крім того судом встановлено, що 05.10.2007 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8275,73 грн., що підтверджується видатковою накладною                       № АГ-00150 та довіреністю ЯОА № 215250 від 03.10.2007 року.

З свого ж боку відповідач погасив борг на суму 20444,32 грн. (банківська виписка від 02.10.2007 року та уже згадана банківська виписка від 05.09.2007 року).

Слід зауважити, що позивач надавав суду в якості доказу поставки товару відповідачу видаткову накладну від 05.10.2007 року № АГ-00178 на суму 2921,36 грн.. Однак в зв'язку з тим, що даний первинний документ не містив підпису особи, яка прийняла товар позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог виключивши із обґрунтування позову дану господарську операцію.

Таким чином загальна вартість поставленого позивачем на користь відповідача товару та вартість наданих послуг з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог складає 27680,04 грн., а борг відповідача відповідно - 7235,72 грн. (1200,00+923,54+17280,77+8275,73-10000,00+10444,32).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 25.02.2009 року позивач наслав відповідачу лист вимогу про сплату боргу в розмірі 10157,08 грн.. Вказаний лист отримано відповідачем 04.03.2009 року, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 7953, оригінал якого позивач надав суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 7235,72 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами суд вважає суму боргу в розмірі 7235,72 грн. доведеною позивачем.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 27.03.2009 року та від 28.04.2009 року відповідач, не являючись в судові засідання, не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

При цьому суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року                   № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.  В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 26.05.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст.625, ст.ст. 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", вул. Котовського, 1, с. Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23662  - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32298323, р/р - 26009066176230 в "Укрсиббанк", МФО - 302010) на користь Приватного підприємства "Агроінтерсервіс", вул. 2-га Радгоспна, м. Біла Церква, Київська область - (інформація про реквізити - р/р - 260064758 в Білоцерківській філії АППБ "Аваль" МФО-321121, ідентифікаційний код - 32326659) - 7235 грн. 72 коп. боргу, 78 грн. 47 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 90 грн. 78 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                             Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  01 червня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ПП "Агроінтерсервіс", вул. 2-га Радгоспна, 2, м. Біла Церква.

3 - відповідачу  - ТОВ "Богданівське", вул. Котовського, 1, с. Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23662.