Рішення

від 20.05.2009 по справі 12/64-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/64-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.09р.

Справа № 12/64-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Д", м. Дніпропетровськ 

до  Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ 

про  припинення права власності на частину нерухомого майна та визнання права власності на майно.

Суддя  Жукова Л.В.

при секретарі Леда І.С.

Представники сторін:

  Від позивача  Сисоєва К.М. довіреність від 19.08.2008р.

Від позивачаКолошин В.П. довіреність від 19.08.2008р.

Від відповідача   Юрченко Я.О. довіреність № 7/11-2465 від 08.01.2009р. 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся з позовом  до відповідача та просить :

-  припинити право власності за Дніпропетровською міською радою на приміщення № 16, 20, 35, 36, що знаходиться в буд. № 33, літ. А4, цокольного поверху, вул. Чкалова м. Дніпропетровська, що мають наступні характеристики : 16(ел. щит.) –8,8кв.м., 20(приміщ.) –9,0кв.м., 35(приміщ.) –9,7кв.м., 36(коридор) –41, 7кв.м.;

- визнати за позивачем право власності на приміщення № 16, 20, 35, 36, що знаходяться в буд. 33, літ.А4, цокольного  поверху, вул. Чкалова, м. Дніпропетровська, що мають наступні характеристики: 16 (ел.щит)-8,8кв.м., 20(приміщ.) -9,0кв.м., 35(приміщ.)-9,7кв.м., 36(коридор)-41,7кв.м.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу № 82/н від 03.03.1995р. позивачеві на праві приватної власності належить частина нежилого приміщення цокольного поверху, загальною площею 253,0кв.м., що розташоване за вищевказаною адресою; позивачу належать приміщення № 12а, 14, 15, 17, 18,19,21, 28, 29, 29а, 30, 31, 32, 33, 34. Приміщення 16, 20, 35 згідно довідки БТІ не зареєстровано ні за ким, а приміщення № 36 знаходяться у загальному користуванні і зареєстровані за позивачем. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 28/390-08 встановлено, що чотириповерховий житловий будинок загальною площею 4076,1 кв.м. по вул. Чкалова, 33, в т.ч. і приміщення № 16, 20, 35 та 36 відносяться до об'єктів комунальної власності. Отже, позивачу на праві приватної власності належить 15 приміщень, одне знаходиться у загальному користуванні ( загальна кількість приміщень -19), тобто приміщення складають від 3 до 7% від загальної площі приміщення та розташовані окремо одне від одного. Ці окремі приміщення є незначною часткою у загальному приміщенні і не можуть бути відділено в натурі. За результатами висновку, проведеного ПП «Дніпротехекспертиза», влаштування окремих зовнішніх входів  у нежитловому приміщенні поз. 16, 20 технічно не є можливим, загальний технічний стан основних конструкційних елементів об'єкту оцінки  визнано як задовільний. Тобто, будівля в цілому придатна до експлуатації, однак потребує ремонту, оскільки побудована ще у 1928р., капітальний ремонт останній раз проводився в 70-х роках, що призвело до плачевного стану. Відповідач, на балансі якого  перебувають приміщення № 16, 20, 35, не проводив жодного ремонту, що свідчить про незацікавленість і не потрібність у даних приміщеннях відповідача, а тому просить про припинення права на частку у спільному майні  відповідача на підставі ст. 365 ЦК України, оскільки частка відповідача  у спільному майні є незначною та при припиненні   права  власності на цю частку, яка складає лише 43,1кв.м.  відповідачеві ніякої шкоди не буде завдано. Крім того, позивач посилається на неможливість спільного володіння і користування майном  з причин неможливості домовитися з відповідачем мирним шляхом про користування спірними приміщеннями та недоброзичливими стосунками між позивачем та відповідачем.  В додаткових поясненнях до позову від 13.05.2009р. позивач зазначає, що спірне майно є спільною частковою власністю позивача та відповідача, а тому позивач має право вимагати припинення права на частку у спільному майні відповідача у зв'язку з її не значимістю, не можливістю виділення в натурі, неподільністю та не можливістю спільного володіння/користування.

Представник відповідача  в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечує, просить припинити провадження у справі посилаючись на те, що є   рішення господарського суду від 29.10.2008р. у справі № 28/390-08 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р., якими вирішено спір про право власності стосовно приміщень № 16, 20, 35, 36, які розташовані в буд. 33 (літ. А-4) цокольного поверху по вул. Чкалова в м. Дніпропетровську з тих же підстав. Також, представник відповідача зазначає, що спірні приміщення є об'єктом права комунальної власності територіальної громади  м. Дніпропетровська, що підтверджується  вищезгаданою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 28/390-08. Стаття 143 Конституції України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»чітко вказують  на те, що тільки органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, мають право передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, купувати, тощо. Так, у відповідності зі ст. 143 Конституції України, Дніпропетровська міська рада передала спірні приміщення на баланс КВЖРЕП Кіровського району. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. ст. 316, 321, 328 ЦК України право власності, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на  підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Також, позивач всупереч ст. 33 ГПК України не навів жодних обставин в обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання за ним  права власності на спірні приміщення.

Представник відповідача надав  до канцелярії суду письмове клопотання про здійснення розгляду зазначеної справи з повним фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст. 811 ГПК України.

У ході судового розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради ( м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 6) та Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району ( м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 88А) на підставі ст. 27 ГПК України посилаючись на те, що   повноваження щодо використання,  відчуження, розпорядження об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська покладені на Управління комунальної власності, а КВЖРЕП Кіровського району є балансоутримувачем спірного майна.

Розглянувши зазначене  клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб - Управління  комунальної власності Дніпропетровської міської ради та Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району, господарський суд не находить підстав для його задоволення, оскільки   відповідач (Дніпропетровська міська рада) є власником спірних приміщень,  а тому зазначене рішення ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки  Управління комунальної власності та КВЖРЕП Кіровського району, оскільки  вони не являються власниками спірних приміщень, а зазначені приміщення передані  останнім  лише у користування, розпорядження та на баланс.

У судовому засіданні  представник відповідача погодився на розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у зв'язку з технічною неможливістю проведення такого запису.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників  сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

          15.12.1994р.  виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів  було прийнято рішення № 1279 «Про продаж частки нежитлових приміщень цокольного поверху будинку № 33 А-4 по вул. Чкалова».

          Згідно  до п.1, п. 2 зазначеного рішення визнано за доцільне продаж частки нежитлових приміщень цокольного поверху будинку № 33 А-4 загальною площею  253,00кв.м. залишковою вартістю 134173724; доручено Комітету комунального майна міста укласти з  товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Д»договір купівлі-продажу вищеназваних приміщень (а.с. 17).

          На виконання зазначеного рішення, 03  березня 1995р. між Комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів та товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор- Д»було укладено договір № 82/н купівлі – продажу нежитлової будівлі (приміщення) за  п.1.1 якого позивач купив у відповідача  частину нежитлового приміщення цокольного поверху будинку розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 33 А-4 у відповідності з умовами, визначеними цим договором. Згідно п.1.3  договору купівлі-продажу зазначений об'єкт являє собою частину нежитлового приміщення цокольного поверху. Загальна площа об'єкта складає 253,0кв.м.

Зазначений договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за № 2856 ( а.с. 9).

На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу, 15.03.1995р. Комітетом комунальної власності м. Дніпропетровська Дніпропетровської міської ради народних депутатів Товариству з обмеженою відповідальністю «Вектор-Д»було видано свідоцтво про право власності на будівлю (приміщення, розташоване за адресою: вул. Чкалова, 33 А-4, реєстраційний № 155 (а.с.18).

Згідно копії реєстраційного посвідчення бюро технічної інвентаризації  за  Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор-Д» зареєстровано частина нежитлового  приміщення  цокольного поверху площею 253м2  в будинку літ. А-4, що розташоване  по вул. Калова, 33 у м. Дніпропетровську на підставі договору № 82/н купівлі-продажу від 03.03.1995р.(а.с.19).

Вивчивши надані документи та аналізуючи їх з наданими поясненнями представників сторін, господарський суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що право комунальної власності –право територіальної громади володіти доцільно, економно, ефективно користуватися на свій розсуд і в своїх інтересах  майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування (ст. 2 вказаного Закону) здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах ( у разі їх створення) рад є їх виконавчі  комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ст. 29 згаданого Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної  власності відповідних територіальних громад.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 28/390-08 встановлено, що чотириповерховий житловий будинок загальною площею 4076,1кв.м. по вул. Чкалова, 33, в т.ч. і приміщення № 16, 20, 35 та 36 відноситься до об'єктів комунальної власності  територіальної громади міста, перебувають  на балансі КВЖРЕП Кіровського району. Приміщення № 16 (електрощитові) використовується для забезпечення електропостачання та функціонування житлового будинку.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно до ст. 355  ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю ( ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Частиною 1 ст. 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)          частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

          2)  річ є неподільною;

          3)  спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)          таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду  жодних доказів та підстав  того, що спірне майно є спільною частковою власністю, не надав доказів і того, що спірне майно перебуває у спільній  власності сторін із визначенням часток кожного з них, а посилання позивача на те, що спірне майно неможливо виділити в натурі є безпідставним, оскільки спростовується твердженнями самого позивача про те, що усі приміщення мають відокремлений вхід/вихід, якими користується позивач.

Посилання  позивача на те, що частка відповідача у спільному майні є незначною і це не завдасть  істотної шкоди інтересам  відповідача,  висновки результатів аналізу можливостей реконструкції з влаштуванням окремого входу і заходів по підтриманню експлуатаційних властивостей спірних приміщень, складених ПП «Дніпротехекспертиза»,  не можуть  бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного рішення, оскільки  відповідно до статті 316 ЦК України -  право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( ст. 328 ЦК України).

Позовні вимоги позивача про визнання  за ним права власності на спірне нерухоме майно  на підставі ст. 365 ЦК України є безпідставними, оскільки зазначена норма не передбачає визнання права власності   у разі припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Приймаючи до уваги викладене, та керуючись  ст.ст. 355, 356, 365, 316, 317, 321, 328 ЦК України, ст.  49,  33,  82-85  Господарського  процесуального  кодексу України, господарський  суд –

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення підписано 19.05.2009р. відповідно до ст. ст. 84, 85 ГПК України.