Постанова

від 02.07.2009 по справі 12/64-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/64-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2009                                                                                       Справа№  12/64-09

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороз В.Ф.  (доповідач),    

суддів: Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Резніченко С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Колошин В.П., довіреність № б/н  від 19.08.08 р.;

від відповідача: Юрченко Я.О., довіреність № 1/11-2465  від 08.11.09 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.09 р. у справі № 12/64-09

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Д», м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.09 р. у даній справі (суддя Жукова Л.В.) відмовлено в задоволенні позову про припинення права власності  за відповідачем  на приміщення №16,20,35,36, що знаходиться в будинку  №33, літ. А4, цокольного поверху по вул.. Чкалова у Дніпропетровську, що мають наступні характеристики: 16 (електрощитова) –8,8 кв.м., 20 (приміщення) - 9,0 кв.м., 35 (приміщення) –9,7 кв.м., 36 (коридор) –41, 7 кв.м.; а також про визнання  за позивачем  права власності на приміщення №16, 20, 35, 36, що знаходиться  в буд.. 33, літ. А4, цокольного поверху по вул. Чкалова у Дніпропетровську. Рішення мотивовано тим, що  позивачем не доведено, що спірне майно є спільною частковою власністю сторін з визначенням часток кожного з них. Крім того суд послався на необґрунтованість доводів повивача про неможливість  виділення в натурі спірного майна, оскільки усі приміщення мають відокремлений вхід/вихід.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу  у 1995 р. ним було придбано  частину нежитлового приміщення цокольного поверху, загальною площею 253,0 кв.м. по вул.. Чкалова 33. Ні у договорі, ні у вподальшому виданому свідоцтві про право власності  не визначались які саме приміщення придбав позивач, а вказувалась лише їх загальна площа. Відтак позивач має право власності  на частку розміром 253, 0 кв.м., що при загальній площі приміщення у 296,1 кв.м., складає 2530/2961. Крім того, позивач вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на неможливість влаштування окремого входу для відповідача, що робить неможливим використання ним інших приміщень цокольного поверху.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та законним.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №82/н від 03.03.1995 р., укладеного між комітетом комунального майна Дніпропетровської міської ради народних депутатів та позивачем, останньому продано за 261 003 000 крб. частину нежитлового приміщення загальною площею 253,0 кв.м. цокольного поверху будинку розташованого по вул.. Чкалова, 33, А-4 у Дніпропетровську.

Комітетом комунальної власності видано свідоцтво про право власності від 15.03.95 р. реєстраційний №155 про належність позивачу придбаного за зазначеним договором приміщення площею 253,0 кв.м., а в липні 1996 р. року Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення.

Згідно доводів позивача йому належать та він фактично займає на підставі договору купівлі-продажу №82/н від 03.03.1995 приміщення згідно технічного паспорту №12а, 14, 15, 17, 18, 19, 21, 28, 29,29а, 30, 31, 32, 33, 34 цокольного поверху будинку №33  по вул.. Чкалова у Дніпропетровську.

Як встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного суду  від 10.02.2009 р. у справі №28/390-08, у якій приймали участь ці ж сторони, що згідно ст. 35 ГПК України є підставою звільнення від доказування, чотирьохповерховий  житловий будинок загальною площею 4 076,1 кв.м. по вул. Чкалова, 33, у тому числі і спірні приміщення № 16,20,35 та 56 відносяться до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, перебувають на балансі КВЖРЕП Кіровського району. Приміщення №16 (електрощитові) використовується  для забезпечення електропостачання та функціонування житлового будинку.

У відповідності до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За правилами статті  365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Оскільки за умовами договору купівлі-продажу позивачем придбавалось нежитлове приміщення певної площі, та не йшлося про придбання частки у спільному майні, судова колегія погоджується  з висновком суду першої інстанції про відсутність ознак спільної власності сторін із визначенням часток  кожного з них. Відсутність у договорі чіткого визначення складових придбаного нежитлового приміщення не може бути підставою для висновку про придбання позивачем ідеальної частини цілого приміщення цокольного поверху. При цьому приміщення, які фактично займає позивач відповідно до визначеної площі є відокремленими від інших, а вхід до цокольного поверху –загального користування, що спростовує посилання позивача на неподільність речі та неможливість користування спірними приміщеннями відповідачем.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.09 р. у справі № 12/64-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                        В.Ф. Мороз

Судді                                                                                   А.О.Логвиненко                                                                          

                                                                                               Т.Г. Стрелець