Ухвала

від 04.02.2014 по справі 2а/1570/6646/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/6646/2011

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22.08.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) та після уточнення позовних вимог просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 18.03.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 306 990 грн., в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 219 455 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000362301 від 18.03.2011 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 219 455 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 23.01.2013 року відповідачем було подано апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган посилався на те, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до державного бюджету України від продавця, а не з самого факту здійснення відповідної господарської операції та сплати покупцем податку в складі ціни товару.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси зазначила, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно заявлено суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, оскільки в даному випадку не було встановлено факту надмірної сплати податку до бюджету, а в ланцюгу постачальників позивача є «ризикові» контрагенти.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2011 року державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям з березень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1164/23/2/33933338 від 18.03.2011 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 18.03.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 306 990 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ «Пуратос Україна» вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті про результати невиїзної документальної перевірки податковим органом зазначено, що при проведенні аналізу заявлених ТОВ «Пуратос Україна» до бюджетного відшкодування, але невідшкодованих сум ПДВ, встановлено, що контрагенти основних постачальників позивача мають взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які зняті з обліку як банкрути, а тому підтвердити повноту нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ, за рахунок яких була сформована та заявлена ТОВ «Пуратос України» сума бюджетного відшкодування ПДВ, неможливо.

Основними постачальниками ТОВ «Пуратос України» є ТОВ «Дельта Вільмар СНД», ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», ТОВ «Вілсон», ТОВ «Концерн Галнафтогаз», ТОВ «Фоззі-Фуд».

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, а тому лише при встановленні надмірної сплати податку підприємство має право на відшкодування податку на додану вартість. При цьому, державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси зазначено, що по ланцюгу ТОВ «Пуратос Україна» та його основних постачальників можливо лише частково дослідити факт сплати ПДВ.

У зв'язку з вказаним податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, липень, серпень 2010 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362301 від 18.03.2011 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 219 455 грн., зважаючи на наступне:

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлено, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно до норми підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з

будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно

до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції до 16.06.2010р.) встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 16.06.2010р. підпункт 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" діяв в наступній редакції та визначав, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Таким чином, відповідно до вимог норм зазначеного закону виникнення права на бюджетне відшкодування ставиться у залежність від правомірності формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи в період березня, липня, серпня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Пуратос Україна» було задекларовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Дельта Вільмар СНД», ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», ТОВ «Концерн Галнафтогаз».

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вже зазначалось вище, податковий кредит ТОВ «Пуратос Україна» було сформовано за рахунок господарських операцій з ТОВ «Дельта Вільмар СНД», ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», ТОВ «Концерн Галнафтогаз».

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач наполягав на тому, що підприємство мало взаємовідносини лише з контрагентами - ТОВ «Дельта Вільмар СНД», ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», ТОВ «Концерн Галнафтогаз». При цьому, представник відповідача з вказаного питання пояснень не надав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Пуратос Україна» в підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з власними контрагентам - ТОВ «Дельта Вільмар СНД», ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», ТОВ «Концерн Галнафтогаз» були надані первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: договори поставки, купівлі-продажу, витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів, накладні на відпуск товарів, документи про рух коштів на рахунках, товарно-транспортні накладні, подорожні листи та ін.

Надані первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

В свою чергу, податковим органом не досліджувалось питання правомірності формування позивачем податкового кредиту, не досліджувались первинні документи позивача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено жодного фактичного порушення вимог чинного податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до відшкодування була сплачена в ціні отриманих товарів, послуг та віднесена на підставі належним чином оформлених податкових накладних до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено такої обов'язкової умови для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, як сплата цих сум до бюджету.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи те, що позивачем було належним чином підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку позивачем було дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим у ТОВ «Пуратос Україна» на законних підставах виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів також вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення ТОВ «Пуратос Україна» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому, із врахуванням зменшених позовних вимог товариства, податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 18.03.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування в розмірі 219 455 грн.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв