Постанова

від 28.05.2009 по справі 4/108-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/108-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 4/108-08  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мамонтової О.М.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиВАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство"

на постанову тана рішенняЖитомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 рокугосподарського суду Вінницької області від 30.10.2008 року

у справі господарського суду  Вінницької області

за позовомВАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство"

до проТОВ "Віойл-Агро"стягнення 20 276,79 грн.,

за участю представників:

позивача: не з"явився,

відповідача: не з"явився,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2008 року ВАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Віойл-Агро" про стягнення 15000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 2456,79 грн. пені, 2820,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.10.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року рішення місцевого господарського суду від 30.10.2008 року залишено без змін,  а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року та рішення господарського суду Вінницької області від 30.10.2008 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.07.2007 року між ВАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" (виконавець) та ТОВ "Війол-Агро" (власник) було укладено договір № 33 про надання послуг на відповідальне зберігання зернових культур, відповідно до умов якого виконавець зобов"язується виступити вантажоодержувачем, прийняти, зберігати, підробити і відвантажити на першу вимогу, передане власником зерно останньому чи його довіреній особі, а власник зобов"язується оплатити надані послуги.

Згідно з п.1.3, 1.4 договору, на зберігання власником передається до 1000 тн. ріпака. Документом, що підтверджує кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні у виконавця і належить до відпуску власнику є складська квитанція, у відповідності до Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року №198.

Пунктом 5.1 договору, сторони погодили перелік та вартість послуг, що підлягає оплаті власником виконавцеві за надані послуги по договору.

Відповідно до п.5.2 договору, якщо при зберіганні зерна виконавець зазнав додаткових витрат по зберіганню ( підробці, сушці, охолодженню, вентилюванню, при інвентаризації), що не можливо було передбачити до їхнього виникнення, власник зобов"язаний відшкодувати виконавцеві такі витрати, згідно актів виконаних робіт і рахунків на оплату наданих послуг. В разі окремого розміщення зерна в складах, власник зобов"язаний провести розрахунок з виконавцем в сумі 24,96 грн. з ПДВ за одну тону.

Згідно з п.5.3 договору, власник зобов"язаний оплатити фактично надані послуги виконавця після надання рахунків, складених виконавцем, на основі підписаних актів виконаних робіт на протязі 5 банківської днів.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна умов не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником на відповідальне зберігання ріпака продовольчого, який переоформлений з ТОВ "Деражня млин", було передано виконавцеві у заліковій вазі 972 тон, що підтверджується складською квитанцією на зерно серії АС №324764 від 19.07.2007 року за № 121 (а.с. 22).

Позивачем на підставі п.5.1., 5.2 договору були виставлені рахунки відповідачу за надані послуги на загальну суму 43691,69 грн. Відповідачем дані рахунки оплачені на суму 28691,69 грн. Неоплаченим залишився рахунок №221 від 23.07.2007 року на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ за послуги окремого складування (зберігання) ріпака відповідача.

Відповідно до ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з приписами ст. 961 ЦК України, складськими документами, що підтверджують прийняття товарним складом товару є: складська квитанція, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво.

Враховуючи приписи зазначених статей, умов договору, складську квитанцію АС №324764 від 19.07.2007 року за № 121, яка підтверджує передачу відповідачем позивачу на знеособлене зберігання ріпака продовольчого заліковою вагою 972 тон, а також враховуючи те, що між сторонами відсутній підписаний акт виконаних робіт з надання послуг відокремленого зберігання ріпака відповідача на суму 15000,00 грн., судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.   

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, винесеними при повному дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, покладених в основу судових рішень.

  Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року та рішення господарського суду Вінницької області від 30.10.2008 року у справі               № 4/108-08 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                         Н.О.Кочерова

Судді:                                                                                О.М.Мамонтова

                                                                                           М.М.Черкащенко