Вирок

від 11.03.2014 по справі 1027/3234/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1027/3234/12 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11/780/169/14 Доповідач у 2 інстанції ДригаКатегорія 45 11.03.2014

ВИРОК

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

засудженої - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та захисника засудженої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, з вищою освітою, неодружена, маюча на утриманні малолітню дитину, раніше не судима, -

засуджена:

- за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі;

-за ч.2 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ч.2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначено покарання 2 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі п.2 та п.3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

Вироком вирішено питання речових доказів, застави та судових витрат.

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду ОСОБА_7 визнана винною і засуджена за те, що вона, не являючись засновником чи службовою особою приватного підприємства ПП «Компприлад» (код ЄДРПОУ 37002259, зареєстрованого Московською районною державною адміністрацією м. Києва за № 16995 від 04.10.2000 року), а також не маючи ніякого юридичного відношення до вказаного підприємства, не будучи уповноваженою службовими особами ПП «Комприлад» на підписання офіційних документів підприємства, умисно, переслідуючи мету підроблення та використання офіційного документа - податкової декларації з податку на додану вартість підприємства ПП «Комприлад» за вересень 2006 року для подальшої подачі декларації до контролюючого податкового органу - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та з метою формування податкового кредиту і податкового зобов`язання для ПП «Комприлад» у невстановлені час та місці підробила, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 273 від 03.05.2007 року, підпис за директора та головного бухгалтера ПП «Комприлад» ОСОБА_8 , в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року.

Крім того, ОСОБА_7 , не являючись засновником чи службовою особою ПП «ВІД» (код ЄДРПОУ 31566851, зареєстрованого Московською районною державною адміністрацією м. Києва за № 18570 від 17.08.2001), не маючи ніякого юридичного відношення до вказаного підприємства, умисно, переслідуючи мету підроблення та використання офіційного документа - податкової декларації з податку на додану вартість підприємства ПП „ВІД» за січень 2007 року, з метою подальшої подачі декларації невстановленою особою до контролюючого податкового органу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та з метою формування податкового кредиту та податкового зобов`язання для ПП „ВІД» у невстановлені час та місці повторно підробила згідно висновку почеркознавчої експертизи № 273 від 03.05.2007 підпис за директора та головного бухгалтера ПП «ВІД» ОСОБА_9 , в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року. Вказана податкова декларація є офіційним звітним документом ПП «ВІД» у подальшому була використана невстановленою слідством особою шляхом її подання до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за № 10870 від 19.02.2007 року, і надала службовим особам підприємства право на податковий кредит (рядок 17) на суму 34 117,00 гривень та на податкове зобов`язання в сумі 34250,00 гривень і зобов`язала службових осіб ПП «ВІД» за січень 2007 року сплатити податок на додану вартість в сумі 133,00 гривень.

В апеляції прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини у вчинених злочинах та вірності кваліфікації дій ОСОБА_7 , просить вирок суду змінити в зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому відноситься то категорії осіб, до якої не можна застосовувати такий вид покарання як обмеження волі. Суд при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі не врахував вимоги ч.3 ст. 61 КК України, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

За таких обставин прокурор просить вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та звільнити від відбування покарання у зв`язку із закінчення строків давності, за ч. 2 ст. 358 КК України призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі та звільнити від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності, а в решті залишити вирок суду першої інстанції без зміни.

Захисник засудженої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд іншим складом суду, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Апелянт мотивував апеляцію тим, що всупереч вимогам ст. 240 КПК України в редакції 1960 р. та Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 30.05.2001 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» суд не проводив попереднє засідання. Крім цього зазначає, що органами досудового слідства не було встановлено час, місце, мотив, спосіб, характер і розмір завданої діями ОСОБА_7 шкоди. Судом не вивчались будь-які додаткові докази вини ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих діянь за їх відсутністю, призначення і проведення почеркознавчої експертизи проводилось всупереч діючого законодавства.

В своїх запереченнях на апеляцію захисника прокурор вказав, що вважає її необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора, в частині неправильного застосування судом кримінального закону, та заперечував проти задоволення апеляції захисника засудженої, думки засудженої та її захисника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення та підтримали вимоги поданої захисником апеляції, перевіривши матеріли справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Дослідженим доказам суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 358 КК України.

В той же час, судом першої інстанції неправильно застосовано норми кримінального закону в частині призначення засудженій покарання.

Відповідно до ст. 371 КПК України (1960 р.) неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку, є:

1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході судового слідства судом було встановлено, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі не врахував вимоги ч.3 ст. 61 КК України, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

Оскільки прокурором в апеляції фактично ставиться питання про погіршення становища засудженої та призначення покарання за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі, тому в цій частині необхідно ухвалити новий вирок.

За таких обставин вирок суду є незаконним в частині призначення покарання, а тому підлягає зміні з підстав неправильного застосування кримінального закону з постановленням в цій частині нового вироку.

Доводи, викладені в апеляції захисника ОСОБА_6 про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 ККПК України істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Колегія вважає, що суд 1 інстанції при розгляді справи дотримався вимог кримінально процесуального законодавства та не допустив істотних порушень вимог КПК України, які б слугували підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

Частина 2 ст. 370 КПК України чітко визначає підстави для скасування вироку у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону. Ті обставини, які зазначає захисник засудженої у своїй апеляції як істотні порушення вимог кримінально процесуального закону не є підставами для скасування вироку відповідно до ст. ст. 370, 374 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378, 379 КПК України (в редакції 1960 року) колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

Апеляції прокурора і захисника засудженої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного їй покарання скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч.1 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

- за ч. 2 ст. 358 КК України - 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі п.2 та п.3 ч.1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Заставу в розмірі 25000 гривень повернути ОСОБА_7 .

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.

Головуючий:

Судді: