Рішення

від 21.01.2014 по справі 911/2424/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 911/2424/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма», с. Велика Олександрівка, Бориспільський район, Київська область;

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік», м. Київ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд», м. Київ;

про витребування майна, визнання права власності та визнання недійсним правочину

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма», с. Велика Олександрівка, Бориспільський район, Київська область;

про визнання права власності

Головуючий суддя Карпечкін Т.П.

Суддя Заєць Д.Г.

Суддя Бацуца В.М.

В засіданні приймали участь:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ДяковськийО.С.(довіреність б/н від 28.10.2013 р.);

від відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом): Павленко М.В. (довіреність б/н від 02.01.2014 р.);

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Групп» (відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд» (відповідач2) про витребування майна, визнання права власності та визнання недійсним правочину.

Провадження у справі № 911/2424/13 порушено ухвалою суду від 21.06.2013 року та призначено розгляд справи на 03.07.2013 року.

В судовому засіданні 03.07.2013 року розгляд справи відкладався до 15.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2013 року на підставі ст. ст. 25, 77 Господарського процесуального кодексу України замінено відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Групп» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (відповідач1), яке залучено до участі у справі та відкладено розгляд справи на 06.08.2013 року.

В судовому засіданні 06.08.2013 року розгляд справи відкладався до 20.08.2013 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі (у Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області: реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2154232208; реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2183932208; реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна адміністративно-складський комплекс, нежитлове приміщення, загальною площею 21 001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 121а). В судовому засіданні 20.08.2013 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 27.08.2013 року.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року було призначено колегіальний розгляд справи. Розпорядження голови суду від 27.08.2013 року № 219-АР для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Т.П. Карпечкін, судді: Д.Г.Заєць та П.Ф.Скутельник. Справа прийнята до розгляду колегією суддів відповідно до ухвали від 28.08.2013 року та призначено розгляд справи на 16.09.2013 року.

28.08.2013 через загальний відділ господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (позивач за зустрічним позовом, відповідач1 за первісним позовом) в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом) про визнання права власності на спірне майно.

Ухвалою суду від 29.08.2013 року в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 16.09.2013 року розгляд справи відкладався до 14.10.2013 року. У зв'язку з відпусткою судді П.Ф.Скутельника, розгляд справи було перенесено на 28.10.2013 року.

В судовому засіданні 28.10.2013 року продовжено строк розгляду справи та у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11.11.2013 року. У зв'язку з відпусткою судді Т.П.Карпечкіна, розгляд справи було перенесено на 26.11.2013 року.

Розпорядженням голови суду від 25.11.2013 року № 290-АР в колегіальному складі суду суддю П.Ф. Скутельника замінено на суддю В.М.Бацуцу. Ухвалою від 25.11.2013 року справу прийнято до провадження в новому складі суду та призначено розгляд справи на 26.11.2013 року.

В судовому засіданні 26.11.2013 року розгляд справи відкладено на 24.12.2013 року. У зв'язку з відпусткою судді Д.Г.Зайця розгляд справи було перенесено на 14.01.2014 року.

В судовому засіданні 14.01.2014 року розгляд справи відкладено на 21.01.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.01.2014 року була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В межах ліквідаційної процедури у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» ліквідатор Мегеря А.В. з метою здійснення заходів щодо захисту майна боржника звернувся до суду з даним позовом про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Групп», правонаступником якого на момент розгляду спору по суті є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» нерухомого майна: складу № 5 (перша черга) площею 4243,8 кв.м. (реєстраційний № 2154232208 та складу № 5 (друга черга) площею 17109,6 кв. м. (реєстраційний № 2183932208), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121 та визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» на наведені об'єкти нерухомості. Також, з метою захисту майна банкрута заявлено позовну вимогу про визнання недійсним Договору іпотеки від 05.06.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд» (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою Сабріною Еглерівною, зареєстрований в реєстрі за номером 1326), за яким в іпотеку безпідставно передано належне позивачу спірне нерухоме майно.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (відповідачем1) в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України було подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (позивача) про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

В ході розгляду спору позивач за первісним позовом уточнив перші дві позовні вимоги в частині реквізитів спірного майна станом на день розгляду спору.

Враховуючи, що спірні об'єкти нерухомості після неправомірного відчуження відповідачу1 були реконструйовані в адміністративно-складський комплекс загальною площею 21001,1 кв. м., об'єкту присвоєно новий реєстраційний номер 97429832208 та нову адресу місцезнаходження: змінено номер з «вул. Леніна, 121» на «вул. Леніна, 121а», позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги і просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» нерухоме майно, яке на день розгляду спору фактично є адміністративно-складським комплексом, загальною площею 21001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл. Бориспільський р., с. Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 121-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97429832208, та визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» на наведені об'єкти нерухомості.

Суд не приймає заперечення відповідача 1 щодо прийняття до розгляду уточнень позовних вимог, оскільки позивачем уточнено перші дві позовні вимоги в частині реквізитів спірного майна станом на день розгляду спору, що не змінює ні предмету, ні підстав позову.

Дослідивши викладені в первісному позові обставини, судом встановлено, що 31.08.2007 року між ТОВ «Плазма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» було укладено Договір № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів першої черги складу №5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м 2 , що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року, Інвестор (ТОВ «Плазма-Логістик») взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а Замовник (ТОВ «Плазма»), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м 2 .

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 478 від 15.11.2007 року було вирішено оформити право власності на закінчені будівництвом будівлі Об'єкту першої черги (1, 2 секції) складу № 5 виробничо-складської бази, які знаходиться в с. Велика Олександрівка по вул. Леніна, 121 на ім'я ТОВ «Плазма-Логістик»: площа забудови І пускового комплексу складу № 5 - 3 276,2 кв. м; загальна площа І пускового комплексу складу № 5 - 4 243,8 кв. м. Здійснити видачу свідоцтва про право власності на вказану будівлю було доручено Бориспільському районному БТІ.

Згідно Свідоцтва № 1196 про право власності на нерухоме майно від 11.12.2007 року, яке було видане Великоолександрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 478 від 15.11.2007 року, та Витягу № 17015915 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації від 12.12.2007 року за ТОВ «Плазма-Логістик» було зареєстровано право власності на склад № 5 (перша черга), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІ, 4 243,8 кв.м.

Також, 20.11.2007 року між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик» було укладено Договір № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м 2 , КПП-1 площею 29,6 м 2 , КПП-2 площею 3,8 м 2 , що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, Інвестор (ТОВ «Плазма-Логістик») взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а Замовник (ТОВ «Плазма»), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м 2 .

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 523 від 19.11.2007 року було вирішено оформити право власності на закінчені будівництвом будівлі Об'єкту другої черги складу № 5, КПП-1, КПП-2 виробничо-складської бази, яка знаходиться в с. Велика Олександрівка по вул. Леніна, 121 на ім'я ТОВ «Плазма-Логістик». Здійснити видачу свідоцтва про право власності на вказану будівлю було доручено Бориспільському районному БТІ.

Згідно Свідоцтва № 1314 про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року, яке було видане Великоолександрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 523 від 19.11.2007 року, та Витягу № 21260162 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації від 15.12.2008 року за ТОВ «Плазма-Логістик» було зареєстровано право власності на будівлі складу № 5 (друга черга), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, опис об'єкта: склад № 5, П-ІІІ, 17 109,6 кв.м.; КПП № 1, С-ІІ, 29,6 кв.м.; КПП № 2, Р-І, 3,8 кв.м.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма» заперечувало факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» права власності на вищезазначене нерухоме майно, про що в Господарському суді міста Києва тривав судовий розгляд у справі № 9/307.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 та винесено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» задоволено та:

- визнано недійсним (нікчемним) Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року, укладений між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик»; визнано недійсним (нікчемним) Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладений між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик»;

- застосовано наслідки недійсності правочину: зобов'язано ТОВ «Плазма-Логістик» повернути на користь ТОВ «Плазма» об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121; зобов'язано ТОВ «Плазма-Логістик» повернути на користь ТОВ «Плазма» об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м 2 , КПП-1 площею 29,6 м 2 , КПП-2 площею 3,8 м 2 , що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року у справі № 9/307 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів судового розгляду у справі Господарського суду міста Києва № 9/307, приймаючи рішення суд апеляційної інстанції встановив, що Договір №01/8-07 від 31.08.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору відчуження нерухомого майна, як і Договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року, який має елементи договору дарування з встановленням обов'язку відповідача вчинити дію майнового характеру на користь третьої особи, у зв'язку з чим і визнав їх нікчемними.

Згідно з абз. 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Таким чином, судове рішення (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307, яка підтримана постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року) було підставою для набуття ТОВ «Плазма» права власності на спірне майо, чим також спростовується наявність у ТОВ «Плазма-Логістик» права власності на спірне нерухоме майно.

Однак, 22.01.2013 року (під час перегляду в апеляційному порядку рішення у справі № 9/307 про спростування права власності на спірне майно за ТОВ «Плазма-Логістик»), між ТОВ «Плазма-Логістик» та ТОВ «Айрон-Брідж» було укладено Договори купівлі-продажу № 5 та № 6 від 22.01.2013 року про відчуження останньому спірного майна (договори посвідчені приватним нотаріусом та зареєстровані в Державному Державного реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.01.2013 року).

Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, на момент відчуження ТОВ «Плазма-Логістик» спірного майна, в останнього не було права власності на нього. Факт незаконності первісного вибуття спірного майна з власності ТОВ «Плазма» підтверджується постановою апеляції у справі № 9/307.

Після чого, 30.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айрон Брідж» (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» (позикодавець) був укладений Договір позики № 1-П від 30.01.2013 року на 250 000 000 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за наведеним Договором позики, ТОВ «Айрон-Брідж» передало в іпотеку (за іпотечним договором від 30.01.2013 року) спірне майно (Іпотечний договір від 30.01.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук В.В.).

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Айрон Брідж» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» (правонаступник ТОВ «Юніверсал Логістик», відповідач 1) в іпотеку майно, яке належало ТОВ «Плазма» і незаконно вибуло з його володіння без його волевиявлення (відчужене ТОВ «Плазма-Логістик» без достатніх правових підстав, що підтверджується Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307).

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2013 року у справі № 911/1510/13 визнано за Товарством з обмеженою відповідальністю «Плазма» (позивачем) право власності на спірне нерухоме майно. Рішення залишене в силі постановою апеляції від 13.06.2013 року і в касаційному порядку не оскаржувалось.

В той же час, 14.03.2013 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1428/13-г звернуто стягнення на предмет іпотеки (спірне майно) за Іпотечним договором від 30.01.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айрон Брідж» (в редакції договору від 01.03.2013 року про внесення змін до Іпотечного договору).

У звязку з чим, Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги не відбулись, від 31.05.2013 року засвідчено право власності ТОВ «Бест Стайл Груп» (правонаступник ТОВ «Юніверсал Логістик», відповідач 1) на спірне майно, яке посвідчене приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткачем Є.В. та зареєстроване в реєстрі за № 562.

Відповідач1 у відзиві на позов та в поданій зустрічній позовній заяві стверджує, що спірне майно було набуте ним як добросовісним набувачем в порядку виконання судового рішення у справі Господарського суду Київської області № 911/1510/13, тому з огляду на ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України таке майно не може бути витребувано.

У зв'язку з чим, в зустрічному позові відповідач 1 (позивач за зустрічним позовом) ставить вимогу про визнання за ним права власності на спірне майно, оскільки таке право заперечується позивачем за первісним позовом ТОВ «Плазма».

Вищий Господарський суд України в рекомендаціях від 27.06.2007 року (п. 27.3) виходить з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» . Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи наведене, чинним законодавством не вимагається факту визнання недійсними договорів про відчуження майна третім особам, в яких власник майна не є стороною. І за наявності визначених ст. 388 Цивільного кодексу України підстав, власник майна може захистити своє право шляхом подання позову в порядку ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України про витребування майна безпосередньо в особи, яка фактично ним володіє.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як передбачено ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

З огляду на норму ст. 45 Закону України «Про іпотеку» (порядок проведення прилюдних торгів) будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.

Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.

Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.

Якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.

Також, ч. 3 ст. 591 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, набуття відповідачем1 спірного майна відбулось внаслідок реалізації його прав як іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки, майно не було продане з прилюдних торгів (в тому числі і іпотекодержателю (відповідачу 1), який міг бути учасником торгів) і прилюдні торги визнані такими, що не відбулись, відсутні підстави стверджувати, що спірне майно було продане в порядку виконання судового рішення, як передбачено ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, судове рішення у справі Господарського суду Київської області № 911/1510/13 стосувалось стягнення заборгованості за позикою, і безпосередньо не пов'язане з правами на спірне майно. Відповідне судове рішення стосувалось задоволення вимог кредитора внаслідок продажу заставленого майна, а не набуття самим кредитором (іпотекодержателем) права власності на таке майно.

Фактично відбулось задоволення вимог кредитора шяхом зарахування в рахунок погашення заборгованості за позикою вартості заставленого майна, яке не належало заставодавцю.

Крім того, станом на момент передачі спірного майна в іпотеку відповідачу 1, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існував запис (витяг від 22.10.2012 року) про накладення арешту на спірне майно за Постановою Генеральної прокуратури України від 26.01.2012 року. Тобто станом на 30.01.2013 року (дату укладення Договору позики № 1-П та іпотечного договору) передане в іпотеку майно перебувало під арештом, і ТОВ «Бест Стайл Груп» повинно було знати про наявність арешту нерухомого майна на спірні об'єкти нерухомості та неможливість ТОВ «Айрон Брідж», як іпотекодавця, укладати відповідний іпотечний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про нотаріат», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна (ч. 2 ст. 55 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до п. 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно Витягу № 38389458 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.10.2012 року, запис № 2, на виробничо-складські бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв.м., а також об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв.м., КПП-1 площею 29,6 кв.м., КПП-2 площею 3,8 кв.м., які знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 121, був накладений арешт нерухомого майна.

Таким чином, відповідач1 міг і повинен був знати про обмеження щодо розпорядження спірним майном на момент прийняття його в іпотеку. Враховуючи, що арешт на майно було накладено в матеріалах кримінальної справи і про такий арешт відповідач1 міг і повинен був знати, з матеріалів кримінальної справи йому могло бути відомо про ймовірність протиправного вибуття спірного майна з володіння власника чи порушення прав інших зацікавлених осіб.

Щодо посилання відповідача 1 на скасування Постанови Генеральної прокуратури України від 26.01.2012 року про накладення арешту на спірне майно, судом встановлено, що скасування відбулось 31.01.2013 року, тобто на наступний день після передачі майна в іпотеку. Крім того, скасування постанови про накладення арешту на майно не спростовує обставин кримінальної справи щодо наявності претензій та порушення прав інших осіб на спірне майно, розслідування яких тривало.

Таким чином, відповідні обставини ставлять під сумнів, що відповідач1 (іпотекодержатель), який в подальшому набув право власності на спірне майно, є добросовісним набувачем.

За наслідками розгляду спору встановлено, що спірне майно не було продане відповідачу1 з прилюдних торгів (набуто право власності як іпотекодержателем, оскільки прилюдні торги не відбулись). Також, судом встановлено, що майно передавалось відповідачу 1 в іпотеку без достатньої правової підстави та за наявності заборони на відчуження майна.

Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно не було продане відповідачу 1 (за первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом) і набувач (відповідач 1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) не може вважатись добросовісним, оскільки міг і повинен був знати про перебування спірного майна на момент його передачі в іпотеку під аарештом та наявність претензій інших осіб на таке майно, які розслідуються в кримінальній справі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Плазма» (позивача) поза його волею (майно було продане ТОВ «Плазма Логістик» в той час, як судовим рішенням (постановою апеляції) у справі № 9/307 було скасовано право власності ТОВ «Плазма Логістик» на спірне майно і таке майно було витребувано на користь законного власника ТОВ «Плазма», про що ТОВ «Плазма Логістик» було відомо з матеріалів відповідної судової справи).

Таким чином, особи, які в подальшому відчужували спірне майно та розпоряджались ним іншим чином, не мали відповідного права.

Зазначені обставини є підставою для власника витребувати своє майно від осіб, які незаконно ним володіють, що передбачено ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Право власності ТОВ «Плазма» на спірне майно підтверджується судовим рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2013 року у справі № 911/1510/13.

Таким чином, позовні вимоги (позивача за первісним позовом) в частині витребування власником майна у особи, яка володіє ним без відповідної правової підстави (відповідача 1) підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Юніверсал Лоджистік», яке є правонаступником ТОВ «Бест Стайл Груп», про визнання за ним права власності на спірне майно у зв'язку з придбанням майна з прилюдних торгів, враховуючи встановлені судом під час розгляду первісного позову обставини, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову. Зокрема, під час розгляду первісного позову судом встановлено факт набуття позивачем (за первісним позовом) права власності на спірне майно та наявність підстав для витребування такого майно з чужого незаконного володіння відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його прав власності.

Суд враховує те, що позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Крім цього позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Оскільки, відповідачі заперечують право власності позивача на спірне майно з посилання на реєстраційні дані щодо права власності відповідача1 на спірне майно, з метою відновлення порушеного права позивача, вимога про визнання за ним права власності на спірне майно підлягає задоволенню.

Крім того, 05.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік», відповідач 1), як іпотекодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд», як іпотекодержателем, був укладений Договір іпотеки, за яким відповідач 1 передав в іпотеку відповідачу 2 спірне нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватись правилами ст. 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи вищезазначене, Іпотечний договір від 05.06.2013 року, який був укладений між ТОВ «Бест Стайл Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд», є правочином, який порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Плазма», як власника переданого за таким договором нерухомого майна.

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності і нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Як передбачено ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

Статтею 583 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується що спірне майно, яке належить позивачу, передано в іпотеку особою (Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп», відповідачем 1), яка в момент передачі не мала права власності чи інших речових прав на відповідне майно, таке майно не могло бути передане в іпотеку, Іпотечний договір від 05.06.2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд» з порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку» та ст. 583 Цивільного кодексу України і згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги (уточнені) за первісним позовом доведені та обґрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позовом спростовані результатами розгляду первісного позову, відтак задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем (за первісним позовом) сплачено судовий збір всього в сумі 69967 грн., з яких 68820 грн. в розмірі максимальної ставки за майнову вимогу щодо спірного майна (витребування майна та визнання права власності на нього) і така вимога стосується відповідача 1, та 1147 грн. за вимогу немайнового характеру (визнання недійсним договору іпотеки), яка стосується обох відповідачів.

Таким чином, відшкодування витрат по сплаті судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в сумі 68820 грн. за майнову вимогу щодо спірного майна (витребування майна та визнання права власності на нього) покладається на відповідача1, та 1147 грн. за вимогу немайнового характеру покладється на відповідачів порівну (по 573,50 грн.).

Судові витрати за зустрічним позовом відкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» задовольнити в повному обсязі.

2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-ж, код 33594538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код 32340359) адміністративно-складський комплекс, загальною площею 21001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл. Бориспільський р., с. Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 121-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97429832208;

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код 32340359) право власності на адміністративно-складський комплекс, загальною площею 21 001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка. вулиця Леніна, будинок 121-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97429832208;

4. Визнати недійсним Договір іпотеки від 05.06.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, оф. 309, код 38464052) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд» (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, код 36643920) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою Сабріною Еглерівною, зареєстрований в реєстрі за номером 1326.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-ж, код 33594538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код 32340359) 69393,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд» (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, код 36643920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код 32340359) 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

7. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Т.П. Карпечкін

Суддя Заєць Д.Г.

Суддя Бацуца В.М.

Повне рішення складено:03.02.2014 р.