Постанова

від 10.04.2014 по справі 911/2424/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 911/2424/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

від позивача: Дяковський О.С. - представник

від відповідача-1: Павленко М.В. - представник, Заголдна Я.Ю. - представник, Костинюк О.І. - представник

від відповідача-2: не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2014р.

у справі № 911/2424/13 (головуючий суддя Карпечкін Т.П.,судді Заєць Д.Г., Бацуца В.М.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Бізнес Інвест Фонд"

про витребування майна, визнання права власності та визнання недійсним правочину

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Бізнес Інвест Фонд" про витребування майна, визнання права власності та визнання недійсним правочину.

28.08.2013 через загальний відділ Господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" (відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом) про визнання права власності на спірне майно.

Рішенням Господарського суду Київської області позовні вимоги за первісним позовом ТОВ "Плазма" задоволено в повному обсязі.

Витребувано від ТОВ "Юніверсал Лоджистік" на користь ТОВ "Плазма" адміністративно-складський комплекс, загальною площею 21001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл. Бориспільський р., с. Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 121-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97429832208;

Визнано за ТОВ "Плазма" право власності на адміністративно-складський комплекс, загальною площею 21 001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка. вулиця Леніна, будинок 121-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97429832208;

Визнано недійсним договір іпотеки від 05.06.2013 року, укладений між ТОВ "Бест Стайл Груп" та ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Інвест Фонд" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою Сабріною Еглерівною, зареєстрований в реєстрі за номером 1326.

На підставі рішення суду з ТОВ "Юніверсал Лоджистік" підлягає стягненню на користь ТОВ "Плазма" 69393,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі рішення суду з ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Інвест Фонд" пілягає стягненню на користь ТОВ "Плазма" 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Юніверсал Лоджистік" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Юніверсал Лоджистік" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення місцевого суду повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що місцевим судом неповністю з»ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставою легітимності набуття права власності відповідачем на спірне майно є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2013 року у справі № 904/1428/13-г, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 30.01.2013р., укладеного між ТОВ «Бест Стайл Груп» (правонаступником якого є відповідач-1) та ТОВ «Айрон Брідж».

Апелянт зазначає, що єдиною підставою яка виключає добросовісність набувача, який придбав майно на прилюдних торгах є рішення суду про їх визнання такими, що проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень. Однак, на момент винесення місцевим судом оскаржуваного рішення (21.01.2014) прилюдні торги, оформлені актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 31.05.2013 року, не були визнанні такими, що проведені з порушеннями.

Крім того, апелянт посилається на те, що правовий титул власника майна він набув в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.54,62 Закону України «Про виконавче провадження» за результатами прилюдних торгів, проведених за участі державної виконавчої служби, ПП «Нива», залученої до цієї процедури на підставі договору №13/14 від 26.04.2013р. Принциповим є та обставина, що прилюдні торги не були визнанні недійними. Тобто він набув право власності на спірне майно в порядку ч.2 ст.388 ЦК України.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що він не входив до складу учасників у господарських справах № 9/307, № 911/1510/13, що відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України виключає преюдиційне значення рішень, ухвалених у цих справах, для вирішення спору у справі № 911/2424/13.

Крім того, апелянт зазначає, що постановою Вищого господарського суду України у справі № 9/307 від 10.12.2013р. залишено без задоволення скаргу позивача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р., прийняту за результатами розгляду заяви ТОВ "КТК-Буд" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №9/307. Суд касаційної інстанції в зазначеній постанові підтримав правові позиції суду апеляційної інстанції та вказав на безпідставність вимоги позивача про витребування від TOB «Плазма-Логістик» спірного об'єкта нерухомого майна, оскільки воно належить на праві власності TOB «Айрон -Брідж» (у контексті спірних правовідносин по справі № 911/2424/13 є первісним власником). З наведених підстав посилання позивача на судове рішення у справі № 9/307 втрачає будь-який правовий сенс, оскільки ще на початковій стадії спору про власність суди обмежили Позивача у реалізації обраних ним способах захисту своїх, «порушених» прав, зокрема, вказали на безпідставність вимоги про витребування майна від добросовісного набувача (TOB «Айрон - Брідж»).

В судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, по причину неявки суд не повідомлено. Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача-1, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов»язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов»язком сторони.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія встановила наступне.

В межах ліквідаційної процедури у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" ліквідатор Мегеря А.В. з метою здійснення заходів щодо захисту майна боржника звернувся до суду з позовом про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Стайл Групп", правонаступником якого на момент розгляду спору по суті є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" нерухомого майна: складу № 5 (перша черга) площею 4243,8 кв.м. (реєстраційний № 2154232208 та складу № 5 (друга черга) площею 17109,6 кв. м. (реєстраційний № 2183932208), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121 та визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" на наведені об'єкти нерухомості. Також, з метою захисту майна банкрута заявлено позовну вимогу про визнання недійсним Договору іпотеки від 05.06.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Стайл Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Інвест Фонд" (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою Сабріною Еглерівною, зареєстрований в реєстрі за номером 1326), за яким в іпотеку безпідставно передано належне позивачу спірне нерухоме майно.

Спірні об'єкти нерухомості після відчуження відповідачу-1 були реконструйовані в адміністративно-складський комплекс загальною площею 21001,1 кв. м., об'єкту присвоєно новий реєстраційний номер 97429832208 та нову адресу місцезнаходження: змінено номер з "вул. Леніна, 121" на "вул. Леніна, 121а".

У зв»язку з вищевикладеним позивач за первісним позовом до початку розгляду справи по суті спору уточнив позовні вимоги, просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" нерухоме майно, яке на день розгляду спору фактично є адміністративно-складським комплексом, загальною площею 21001,1 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл. Бориспільський р., с. Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 121-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97429832208, та визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" на наведені об'єкти нерухомості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" (відповідач-1) в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України було подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" (позивача) про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

31.08.2007 року між ТОВ "Плазма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" було укладено Договір № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів першої черги складу №5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року, Інвестор (ТОВ "Плазма-Логістик") взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а Замовник (ТОВ "Плазма"), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м2.

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 478 від 15.11.2007 року було вирішено оформити право власності на закінчені будівництвом будівлі Об'єкту першої черги (1, 2 секції) складу № 5 виробничо-складської бази, які знаходиться в с. Велика Олександрівка по вул. Леніна, 121 на ім'я ТОВ "Плазма-Логістик": площа забудови І пускового комплексу складу № 5 - 3 276,2 кв. м; загальна площа І пускового комплексу складу № 5 - 4 243,8 кв. м. Здійснити видачу свідоцтва про право власності на вказану будівлю було доручено Бориспільському районному БТІ.

Згідно Свідоцтва № 1196 про право власності на нерухоме майно від 11.12.2007 року, яке було видане Великоолександрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 478 від 15.11.2007 року, та Витягу № 17015915 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації від 12.12.2007 року за ТОВ "Плазма-Логістик" було зареєстровано право власності на склад № 5 (перша черга), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІ, 4 243,8 кв.м.

Також, 20.11.2007 року між ТОВ "Плазма" та ТОВ "Плазма-Логістик" було укладено Договір № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, Інвестор (ТОВ "Плазма-Логістик") взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а Замовник (ТОВ "Плазма"), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2.

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 523 від 19.11.2007 року було вирішено оформити право власності на закінчені будівництвом будівлі Об'єкту другої черги складу № 5, КПП-1, КПП-2 виробничо-складської бази, яка знаходиться в с. Велика Олександрівка по вул. Леніна, 121 на ім'я ТОВ "Плазма-Логістик". Здійснити видачу свідоцтва про право власності на вказану будівлю було доручено Бориспільському районному БТІ.

Згідно Свідоцтва № 1314 про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року, яке було видане Великоолександрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 523 від 19.11.2007 року, та Витягу № 21260162 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації від 15.12.2008 року за ТОВ "Плазма-Логістик" було зареєстровано право власності на будівлі складу № 5 (друга черга), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, опис об'єкта: склад № 5, П-ІІІ, 17 109,6 кв.м.; КПП № 1, С-ІІ, 29,6 кв.м.; КПП № 2, Р-І, 3,8 кв.м.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" заперечує факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" права власності на вищезазначене нерухоме майно, про що в Господарському суді міста Києва тривав судовий розгляд у справі № 9/307 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" (далі - відповідач) про визнання недійсними договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р., укладених між позивачем та відповідачем; застосування наслідків недійсності договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р. шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкти розширення виробничо-складської бази, які відповідач отримав від позивача на виконання вищезгаданих договорів, а саме: об'єкти першої черги складу №5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м. та об'єкти другої черги складу №5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., КПП-1 площею 29,6 кв. м., КПП-2 площею 3,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він як замовник за спірними договорами, отримав право на користування земельною ділянкою та на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці, оформивши необхідну дозвільну документацію. На думку позивача, у відповідності до ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" саме відповідач, як інвестор, мав отримувати дозвіл на капітальне будівництво, позитивний висновок державної експертизи, тощо. Натомість відповідачем такі дії вчинені не були, а тому договори №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р. протирічать ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність", що є підставою для визнання їх недійсними. Окрім того, позивач зазначав про удаваність оскаржуваних ним договорів, оскільки насправді сторони мали на меті укласти договори купівлі-продажу.

В процесі судового розгляду Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - третя особа із самостійними вимогами) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" про: визнання недійсними договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р., укладених між позивачем та відповідачем; застосування наслідків недійсності договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р. шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкти розширення виробничо-складської бази, які відповідач отримав від позивача на виконання вищезгаданих договорів, а саме: об'єкти першої черги складу №5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м. та об'єкти другої черги складу №5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., КПП-1 площею 29,6 кв. м., КПП-2 площею 3,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121. Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договорів №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р. сторонами не були дотримані вимоги чинного законодавства України, а саме ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльністю", що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цих договорів недійсними. На думку третьої особи із самостійними вимогами, договори №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р. є удаваними, оскільки насправді сторони мали на меті вчинити договори купівлі-продажу. Також третя особа, яка не є стороною оспорюваних договорів, вважає, що порушення її прав в даному випадку полягає в тому, що третя особа є кредитором позивача у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", а існування договорів №01/8-07 від 31.08.2007р. та №20/11-07 від 20.11.2007р. дозволяє зменшити ліквідаційну масу боржника, що може призвести до незадоволення кредиторських вимог третьої особи у процедурі банкрутства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. у справі №9/307 провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" припинено у зв'язку із відмовою позивача від позову. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 та винесено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" задоволено та:

- визнано недійсним (нікчемним) Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року, укладений між ТОВ "Плазма" та ТОВ "Плазма-Логістик"; визнано недійсним (нікчемним) Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладений між ТОВ "Плазма" та ТОВ "Плазма-Логістик";

- застосовано наслідки недійсності правочину: зобов'язано ТОВ "Плазма-Логістик" повернути на користь ТОВ "Плазма" об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121; зобов'язано ТОВ "Плазма-Логістик" повернути на користь ТОВ "Плазма" об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року у справі № 9/307 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 залишено без змін.

Місцевий господарський суд розглядаючи позовні вимоги, погодився з висновком судових рішень у справі № 9/307, якими було встановлено, що Договір №01/8-07 від 31.08.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору відчуження нерухомого майна, як і Договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року, який має елементи договору дарування з встановленням обов'язку відповідача вчинити дію майнового характеру на користь третьої особи, у зв'язку з чим і визнав їх нікчемними.

Крім того, місцевий господарський суд дішов висновку, що судове рішення (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307, яка підтримана постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року) було підставою для набуття ТОВ "Плазма" права власності на спірне майо, чим також спростовується наявність у ТОВ "Плазма-Логістик" права власності на спірне нерухоме майно.

22.01.2013 року між ТОВ "Плазма-Логістик" та ТОВ "Айрон-Брідж" було укладено Договори купівлі-продажу № 5 та № 6 від 22.01.2013 року про відчуження останньому спірного майна (договори посвідчені приватним нотаріусом та зареєстровані в Державному Державного реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.01.2013 року).

Місцевий суд дішов висновку, що на момент відчуження ТОВ "Плазма-Логістик" спірного майна, в останнього не було права власності на нього, оскільки договори купівлі продажу були укладені під час перегляду в апеляційному порядку рішення у справі № 9/307 про спростування права власності на спірне майно за ТОВ "Плазма-Логістик". Факт незаконності первісного вибуття спірного майна з власності ТОВ "Плазма" підтверджується постановою апеляції у справі № 9/307.

Після чого, 30.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон Брідж" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Стайл Груп" (позикодавець) був укладений Договір позики № 1-П від 30.01.2013 року на 250 000 000 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за наведеним Договором позики, ТОВ "Айрон-Брідж" передало в іпотеку (за іпотечним договором від 30.01.2013 року) спірне майно (Іпотечний договір від 30.01.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8).

Місцевий суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон Брідж" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Стайл Груп" (правонаступник ТОВ "Юніверсал Логістик", відповідач -1) в іпотеку майно, яке належало ТОВ "Плазма" і незаконно вибуло з його володіння без його волевиявлення, оскільки відчужене ТОВ "Плазма-Логістик" без достатніх правових підстав, що підтверджується Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307. Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Однак, місцевим господарським судом не було повністю досліджено всі обставини справи, оскільки в червні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №9/307 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" про визнання недійсними договорів інвестування будівництва та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд", про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності. В заяві ставились вимоги про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №9/307 та прийняття нової про відмову в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „КТК-Буд" посилалось на те, що 10.06.2013р. йому стало відомо про факт відчуження спірних об'єктів Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Брідж". Згідно з витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон Брідж" зареєстровано право власності на будівлі складу №5 з 22.01.2013р. Вказані обставини не були відомі суду апеляційної інстанції на час розгляду справи №9/307, але вони є суттєвими для правильного вирішення спору і є нововиявленими в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 9/307 від 26.09.2013р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КТК-Буд" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №9/307 задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №9/307 скасовано в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Плазма" об'єкти першої черги складу №5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м., об'єкти другої черги складу №5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., КПП-1 площею 29,6 кв. м., КПП-2 площею 3,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121. В цій частині в первісному позові відмовлено. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №9/307 залишено без змін. Суд касаційної інстанції підтримав правові позиції суду апеляційної інстанції та вказав на безпідставність вимоги позивача про витребування від TOB «Плазма-Логістик» спірного об'єкта нерухомого майна, оскільки воно належить на праві власності TOB «Айрон-Брідж» (у контексті спірних правовідносин по справі №911/2424/13 є первісним власником).

Таким чином, посилання на судове рішення у справі № 9/307 втрачає будь-який правовий сенс, оскільки ще на початковій стадії спору про власність суди обмежили позивача у реалізації обраних ним способах захисту своїх, порушених прав. Зокрема, вказали на безпідставність вимоги про витребування майна від добросовісного набувача (TOB «Айрон - Брідж»).

Також місцевий суд в оскаржуваному рішенні посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2013 року у справі № 911/1510/13 визнано за Товарством з обмеженою відповідальністю "Плазма" право власності на нерухоме майно, а саме склад № 5 (перша черга), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІ, 4 243,8 кв. м.; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" право власності на будівлі складу № 5 (друга черга), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІІ, 17 109,6 кв.м.; КПП № 1, С-ІІ, 29,6 кв. м.; КПП № 2, Р-І, 3,8 кв. м. Місцевий суд дійшов висновку про те, що зазначене рішення було залишно без змін постановою апеляційного суду та не оскаржувалось в касаційному порядку, однак зазначене не відповідає дійсним обставина справи.

Вищезазначене рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. № 911/1510/13, який дійшов висновку, що в даному випадку доказом приналежності майна позивачеві згідно ст. 35 ГПК України є постанова № 9/307 Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року визнано недійсними (нікчемними) договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року, та договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладені між позивачем та ТОВ "Плазма-Логістик" та застосовано наслідки недійсності правочину: зобов'язано ТОВ "Плазма-Логістик" повернути позивачу об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121. та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121., а відтак позивач є фактичним власником майна, зазначеного в резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі Господарського суду м. Києва №9/307 та яке є предметом розгляду у даній справі.

Однак, вищезазначена постанова Киїського апеляційного господарського суду була оскаржена в касаційному порядку, що підтверджується ухвалою про призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції від 16.09.2013р. однак на момент розгляду даної справи не винесено судове рішення по суті спору у справі № 911/1510/13.

Крім того, місцевий суд не звернув увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" не входив до складу учасників процессу у господарських справах № 9/307, № 911/1510/13, що відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України виключає преюдиціне значення рішень, ухвалених у цих справах, для вирішення даного спору.

14.03.2013 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1428/13-г звернуто стягнення на предмет іпотеки (спірне майно) за Іпотечним договором від 30.01.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Стайл Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон Брідж" (в редакції договору від 01.03.2013 року про внесення змін до Іпотечного договору).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме свідоцтва від 31.05.2013, складеного приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10, яке фіксує набуття ТОВ "Бест Стайл Груп", правонаступником якого є ТОВ «Юніверсал лоджистік» права власності на нежилі приміщення.

Набуття права власності відбулося за спеціальною процедурою, гарантованою ч.6 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» з відповідною назвою «Реалізація майна, на яке звернено стягнення». Невід'ємною складовою зазначеної статті поняття «реалізація майна» є залишення стягувачем за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юніверсал лоджистік» скористався правом, гарантованим ч.6 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак набув право власності на спірне майно в порядку ч.2 ст.388 ПК України. Тобто в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У контексті спірних правовідносин - рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1428/13-г, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 30.01.2013р., укладеного ТОВ «Бест Стайл Груп» та ТОВ «Айрон Брідж».

Відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах по справах №3- 98 гс 11; №3-103гс11 з зазначеного питання, в яких Верховний Суд України наголошує, що єдиною обставиною, яка виключає добросовісність набувача, який придбав майно на прилюдних торгах, - це рішення суду про їх визнання такими, що проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.01.2014 рік прилюдні торги, оформлені актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 31.05.2013 року, не були визнанні такими, що проведені з порушеннями.

Дані про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1428/13 від 14.03.2013р. скасовано, відсутні.

Згідно ст. 13 Конституції України захист права власності є одним із конституційних обов'язків держави. Такий підхід до праворозуміння поняття «власність» органічно вписується в основоположні засади міжнародного права, серед яких ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист грав людини і основоположних свобод, у якій проголошено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і нагальним принципам міжнародного права».

На підставі викладеного, колегія приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд задовольняючи первісний позов, порушив ч.2 ст.388 ЦК України.

Аналізуючи наведене,колегія приходить до висновку, що апелянт є добросовісним набувачем в силу ст. 388 ЦК України, тому в позові про визнання права власності та витребування майна слід відмовити.

Позивач також заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки з тих підстав, що іпотечний догововір від 05.06.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Стайл Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Інвест Фонд», є правочином, який порушує права та охоронювані інтереси ТОВ «Плазма» як власника майна. Позивач вважає, що майно було передано в іпотеку не його власником, а тому цей договір є недійсним.

Висновок місцевого господарського суду про існування обставин, що унеможливлювали відчуження TOB «Плазма-Логістик» спірного майна на користь TOB «Айрон-Брідж» і наступної передачі цього майна в іпотеку TOB «Бест стайл» обгрунтований двома письмовими доказами - витягом з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.10.2012 року, а також Постановою Генеральної прокуратури України від 26.01.2012 року про накладення арешту на спірне майно, на підставі яких суд дійшов висновку про те, що станом на 30.01.2013 року (дату укладення Договору позики №1-11 та іпотечного договору) передане в іпотеку майно перебувало під арештом, і TOB «Бест Стайл Груп» повинно було знати про наявність арешту нерухомого майна на спірні об'єкти нерухомості та неможливість TOB «Айрон Брідж», як іпотекодавця, укладати відповідний іпотечний договір.

Однак, щодо факту існування арешту нерухомого майна станом на 30.01.2013 року суд посилався виключно на факти, які мали місце в минулому (22.10.2012 і 26.01.2012 року), і одночасно не звернув увагу на ті факти, що існували в момент передачі нерухомого майна в іпотеку (30.01.2013року).

Згідно п.3.2. договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.01.2013 року, укладених між TOB «Плазма - Логістик» та TOB «Айрон-Брідж», нотаріально посвідчених приватними нотаріусом ОСОБА_11, зазначено відсутність заборони та арешту (обтяжень) на відчуження нерухомого майна, підтверджено відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав від 22 січня 2013 року.

Кірм того, іпотечний договір від 30.01.2013 року нотаріально посвідчений приватними нотаріусом ОСОБА_8, у п.3.4. даного договору повідомлено про відсутність заборони відчуження, арешту, обтяжень нерухомого майна, іпотеки, податкової застави з посиланням на Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ідентифікатор пошуку (941782), який зберігається при примірнику договору.

На підставі викладеного колегія приходить до висновку, що місцевий суд не взявши до уваги докази, які підтверджують законність дій сторін договорів купівлі-продажу, укладених 22.01.2013 року, та договору іпотеки від 30.01.2013 року порушив принципи оцінки доказів, сформульовані ст.43 ГПК України.

Таким чином, єдиними належними і допустимим доказом, що дозволяє із достатньою впевненістю стверджувати про існування такого обтяження станом на 22.01.2013 рік та 30.01.2013 року, а отже й обізнаність сторін договору про зазначений факт, є відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріально-правовою підставою для такого висновку є приписи ч.2 ст.182 ЦК України, що закріплюють за інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно статус публічної. Означене положення кореспондується з положенням абзацу 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що визначає поняття «державний реєстр» як єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Таким чином, підстав для визнання договору іпотеки недійсним не вбачається.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. На підставі цієї статті позов про визнання права власності може подати особа, яка вважає себе власником майна, що також підтверджується позицією Верховного Суду України з даного питання.

Відповідно до висновків Верховного Суду України у справі № 3-55 гс 12 від 4 грудня 2012 року Верховного Суду України у справі № 3- 65гс 12 від 11 грудня 2012 року та Вищого господарського суду України у справі № 02-21/901/236/13-г від 5 червня 2013 року у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. При цьому, предметом доказування у справах за позовом про визнання права власності, становлять обставини, які підтверджують це право.

Згідно ч. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні зутрічного позову в повній мірі не врахував норми матеріального права і, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Юніверсал Лоджистік" про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: адміністративно-складський комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський р-н. с. Велика Олександрівка. вул. Леніна, буд. 121-а. загальною площею 21001,1 кв.м.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2014р. у справі № 911/2424/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2014р. у справі № 911/2424/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити повністю Товариству з обмеженою відповідальністю "Плазма" у задоволенні первісного позову.

Зустрічний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-ж, код 33594538) право власності на об'єкти нерухомого майна: адміністративно-складський комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський р-н. с. Велика Олександрівка. вул. Леніна, буд. 121-а. загальною площею 21001,1 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код 32340359) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-ж, код 33594538) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 68 820, 00грн.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код 32340359) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-ж, код 33594538) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційфної скарги в розмірі 36540, 00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/2424/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Відповідно до ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх