Постанова

від 04.03.2014 по справі 826/14528/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14528/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі: п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 09 квітня 2013 року № 665, постанови Слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС за матеріалами кримінального провадження № 32012110070000037, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ «Реставраційна виробнича майстерня «Відродження» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Адва Естейт» за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 22 квітня 2013 року № 1411/22-409/22957193, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України щодо заниження податку на прибуток за період з 0101 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року, всього на суму 301 114 грн., та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України від 02 грудня 2010 року щодо завищення податкового кредиту за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року всього на суму 168 553 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2012 року № 0003272240, якими ТОВ «РВМ «Відродження» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 252 830 грн., в тому числі: основний платіж - 168 553 грн., штрафні санкції - 84 277 грн.; та № 0003282240, якими ТОВ «РВМ «Відродження» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 301 114 грн., в тому числі: основний платіж - 301 114 грн., штрафні санкції - 0 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Адва Естейт» щодо виконання останнім на користь позивача будівельних та ремонтно-будівельних робіт у великих обсягах та на значні суми, власними або залученими силами.

Суми податку на додану вартість та податку на прибуток, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

На підтвердження виконання господарських операцій із зазначеним контрагентом, позивачем надано копії наступних документів: оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 681, 631, 371 по ТОВ «Адва Естейт» за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року, договори будівельного підряду та додаткові угоди, довідки форми КБ-3, акти виконаних робіт форми КБ-2в, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, протокол про залік взаємних вимог.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Крім того, п. 86.9 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду .

Також, 22 червня 2011 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України TOB «АДВА ЕСТЕЙТ» було видано ліцензію на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії - до 22 червня 2014 року. Отже, даний факт свідчить про наявність у TOB «АДВА ЕСТЕЙТ» спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності - виконання будівельних та ремонтних робіт.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва. Тому не береться до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до наявних матеріалів справи, які перебувають в провадженні СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в тому зелі TOB «Адва Естейт». Лише факт порушення кримінальної справи не може бути належним доказом вини особи.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РВМ "Відродження" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003272240 та №0003282240 від 16 травня 2013 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.