Постанова

від 01.09.2015 по справі 826/14528/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2015 року 11 год. 30 хв. № 826/14528/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РВМ «Відродження» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 07 листопада 2013 року відмовлено повністю у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «РВМ «Відродження» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 травня 2013 року №0003272240 та №0003282240 (далі - оскаржувані рішення) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) .

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року вбачається, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Адва Естейт», а саме: умов договорів та наявності можливостей контрагента щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ) у ціні робіт, що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, з документальним підтвердженням.

Вищий адміністративний суд України акцентував увагу на тому, що слід врахувати, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки даних контрагента платника ПДВ.

Також Вищий адміністративний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

При цьому, Вищим адміністративним судом України зобов'язано врахувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники, яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язку доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України), повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 07 квітня 2015 року, у ході нового розгляду справи судом, у тому числі додатково, з'ясовано наступні обставини.

Відповідачем, на підставі: пп. 78.1.1, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України ), наказу від 09 квітня 2013 року №665, постанови слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС за матеріалами кримінального провадження №32012110070000037, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та ПДВ по фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Адва Естейт" (код ЄДРПОУ 37703130) за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 рік, за результатами якої 22 квітня 2013 року складено акт №1411/22-409/22957193 (далі - акт перевірки ), згідно з висновками якого, позивачем порушено:

- п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме занижено податок на прибуток за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року всього на суму 301114,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ПК України, а саме завищено податковий кредит за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 рік всього на суму 168553,00 грн.

На підставі акту перевірки, 16.05.2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0003272240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 168553,00 грн. за основним платежем та у розмірі 84277,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0003282240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 301114,00 грн. за основним платежем.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та витрат позивач зазначив, що надав усі первинні документи, які, на його думку, свідчать про правомірність ведення податкового та бухгалтерського обліку, що давало йому право формувати податковий кредит та формувати витрати.

В запереченні проти позову та письмових поясненнях відповідач зазначив, що у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Адва Естейт» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі постанови слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 28 лютого 2013 року за матеріалами кримінального провадження де зазначено, що досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 створили/придбали з метою покриття незаконної діяльності ряд СПД, у тому числі ТОВ «Адва Естейт», а засновниками вказаного підприємства являються малозабезпечені особи, які за матеріальну винагороду взяли участь у його створені/придбанні з метою покриття незаконної діяльності вищевказаних осіб.

Також в обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на відкриту процедуру ліквідації ТОВ «Адва Естейт» у зв'язку із визнанням його банкрутом.

Стосовно правомірності формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовником) та ТОВ «Адва Естейт» (підрядником) укладено договір підряду від 01 серпня 2011 року №1104, за умовами якого підрядник зобов'язується протягом строку дії договору власними або залученими засобами за завданням замовника виконати будівельні та ремонтні роботи на об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором. Сторони зобов'язуються затвердити договірні ціни за кожний етап, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною договору.

Загальна орієнтована вартість (договірна ціна) робіт та матеріалів визначається загальним зведеним кошторисом, який складає невід'ємну частину цього договору, і становить 573901,00 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 95650,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: додаток №1 до договору №1104 від 01 серпня 2011 року «Договірна ціна. Об'єкт: Ремонтні роботи Софіївського собору та Консисторії, Національного заповідника «Софія Київська, що здійснюються у 2011 році; довідку (типової форми №КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; акт виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №1-09 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; податкову накладну №721 від 30 вересня 2011 року.

На підтвердження здійснення оплати за договором позивачем надано суду платіжні доручення: №640 від 07 вересня 2011 року, №652 від 12 вересня 2011 року.

З наданих доказів вбачається, що позивачем а здійснена оплата за договором у розмірі 175083,14 грн.

Судом встановлено, що підрядником виконано робіт на суму 214189,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт, а також саме на цю суму виписано податкову накладну - документ, на підставі якого формується податковий кредит.

Також, між позивачем (замовником) та ТОВ «Адва Естейт» (підрядником) укладено договір підряду від 01 серпня 2011 року №1105, за умовами якого підрядник зобов'язується протягом строку дії договору власними або залученими засобами за завданням замовника виконати ремонтні роботи на об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти таку роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Загальна орієнтована вартість (договірна ціна) робіт та матеріалів визначається загальним зведеним кошторисом, який складає невід'ємну частину цього договору, і становить 579195,53 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 96532,59 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: додаток №1 до договору №1105 від 01 серпня 2011 року «Договірна ціна. Об'єкт: виконання ремонтних робіт пристосування Маріїнського палацу по вул. Грушевського, 5а в м. Києві, що здійснюється у 2011 році; довідку (типової форми №КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; акт виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №2-09 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; акт виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №5-10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, податкову накладну №539 від 26 вересня 2011 року; податкову накладну №720 від 30 вересня 2011 року; податкову накладну №556 від 26 жовтня 2011 року.

Судом встановлено, що підрядником було виконано робіт на суму в розмірі 579 195,53 грн., однак податкових накладних було виписано на суму 379 195,53 грн.

На підтвердження здійснення розрахунків за договором в матеріалах справи містяться наступні платіжні доручення: №687 від 26 вересня 2011 року, №742 від 14 жовтня 2011 року, №773 від 24 жовтня 2011 року, №782 від 26 жовтня 2011 року, №790 від 31 жовтня 2011 року.

З наданих доказів вбачається, що позивачем здійснено оплату за договором в розмірі 565000,00 грн.

Крім того, між позивачем (замовником) та ТОВ «Адва Естейт» (підрядником) укладено договір підряду від 01 серпня 2011 року №1106, за умовами якого підрядник зобов'язується протягом строку дії договору власними або залученими засобами за завданням замовника виконати будівельні та оздоблювальні роботи на об'єктах, а замовник зобов'язується прийняти таку роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Вартість робіт за цим договором погоджується сторонами додатково та поетапно, після передачі замовником проектної та робочої документації на виконання робіт та визначення сторонами обсягу робіт до виконання підряднику, шляхом затвердження сторонами договірних цін за кожний етап, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору. Вартість договору визначається сумою затверджених договірних цін за цим договором.

Сторони домовились, що замовник надає підряднику за цим договором послуги підряду, вартість яких складає 2,5645% від вартості робіт, що виконуються за цим договором, та які утримуються від суми кожного акту виконаних робіт.

Згідно наявних матеріалів справи доказів, між позивачем (замовником) та ТОВ «Адва Естейт» (підрядником) укладено додаткову угоду від 04 жовтня 2011 року до договору підряду від 01 серпня 2011 року №1106, відповідно до якої, змінено розділ 4 договору, виклавши його в наступній редакції:

- вартість робіт за цим договором погоджується сторонами додатково та поетапно, після передачі замовником проектної та робочої документації на виконання робіт та визначення сторонами обсягу робіт до виконання підряднику, шляхом затвердження сторонами договірних цін за кожний етап, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору. Вартість договору визначається сумою затверджених договірних цін за цим договором.

- всі взаєморозрахунки по цьому договору здійснюються на підставі акту прийому-здачі виконаних робіт тільки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування відповідних сум з п/р замовника на п/р підрядника.

Крім того, позивач та ТОВ «Адва Естейт» дійшли до згоди про залік взаємних вимог по договору №1106 від 01 серпня 2011 року, по яких сторони станом на момент до підписання протоколу мають взаємну заборгованість, а саме суму в розмірі 7407,02 грн. З моменту підписання протоколу вказані до заліку договори (рахунки) вважаються взаємовиконаними в частинах (сумах), вказаних до заліку.

На підтвердження реальності (товарності) таких взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Адва Естейт», позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані копії наступних документів, а саме: оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 681, 631, 371 по ТОВ «Адва Естейт» за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 рік, договори будівельного підряду та додаткові угоди, довідки форми КБ-3, акти виконаних робіт форми КБ-2в, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, протокол про залік взаємних вимог.

Виконання умов договору підтверджується: додатком №1 до договору №1106 від 01 серпня 2011 року «Договірна ціна. Об'єкт: Ремонтні роботи адміністративних будинків, що здійснюються у 2011 році; довідкою (типової форми №КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; актом виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №3-09 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; актом виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №4-09 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; актом виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №5-09 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року; актом виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №6-10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року; актом виконаних робіт (типової форми №КБ-2в) №7-10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року; податкова накладна №145 від 07 вересня 2011 року; податковою накладною №237 від 12 вересня 2011 року; податковою накладною №447 від 21 вересня 2011 року; податкова накладна №91 від 05 жовтня 2011 року.

Судом встановлено, що податкових накладних виписано на суму в розмірі 417931,02 грн., яка в повній мірі співвідноситься з сумами, зазначеними в актах виконаних робіт.

На підтвердження здійснення розрахунків за договором в матеріалах справи містяться платіжні доручення: №636 від 07 вересня 2011 року, №651 від 12 вересня 2011 року, №679 від 21 вересня 2011 року, №724 від 05 жовтня 2011 року.

З наданих доказів вбачається, що позивачем здійснено оплату за договором в сумі 459341,86 грн.

За наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «Адва Естейт», на підставі виписаних податкових накладних, позивачем у перевіряємому періоді сформовано валові витрати в загальному розмірі 1309190,00 грн., та включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 168553,00 грн.

Стосовно правомірності формування податкового кредиту позивачем та віднесення сум до витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п. п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п. п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 198. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених чинним законодавством України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.12.2010 року №969, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.11 року №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути:

- фактично здійснені;

- підтверджені належним чином складеними первинними документами;

- документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано всі первинні документи, що належним чином оформлені, та які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Також суд зауважує, що відповідач не мав жодних зауважень щодо складених позивачем первинних документів.

Зауваження відповідача стосовно того, що акти виконаних робіт не мають чіткого переліку робіт, що надавались та ідентифікації об'єктів, на яких виконувались роботи, спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд вважає, що у позивача правомірно виникло право на формування податкового кредиту.

Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що контрагент позивача на момент укладення договору був зареєстрований як платник ПДВ, та мав свідоцтво платника ПДВ, яке видано у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що ТОВ «Адва Естейт» мало всю необхідну дозвільну документацію для здійснення будівельної діяльності, яка міститься в матеріалах справи, а саме: ліцензію серії АВ №587761 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, якою визначено перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Також в матеріалах справи наявна вся дозвільна документація, яка є необхідною для здійснення будівельної діяльності позивачем, а саме: ліцензія серії АВ №357012 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (будівельна діяльність), ліцензія серії АД №035254 Державної архітектурно-будівельної інспекції України (господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури).

Отже, зазначені документи, що містяться в матеріалах справи, свідчать, що і позивач, і його контрагент наділені спеціальною правосуб'єктністю, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності - виконання будівельних та ремонтних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обвинувальних вироків щодо позивача, а тому суд не бере до уваги посилання відповідача на порушену кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Адва Естейт». Лише факт порушення кримінальної справи не може бути належним доказом вини особи.

Суд звертає увагу на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений ст. 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вище наведений висновок ЄСПЛ повторно був зазначений у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «РВМ «Відродження» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 16 травня 2013 року №0003272240 та №0003282240.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РВМ «Відродження»» (код ЄДРПОУ 22957193) здійснений ним судовий збір у розмірі 2328,41 грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Копію постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин