Ухвала

від 07.04.2015 по справі 826/14528/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/14944/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014

у справі № 826/14528/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реставраційної виробничої майстерні «Відродження»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реставраційна виробнича майстерня «Відродження» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.05.2012 № 0003272240 та № 0003282240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ««Реставраційна виробнича майстерня «Відродження» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Адва Естейт» за період з 01.07 по 31.12.2011, складено акт № 1411/22-409/22957193 від 22.04.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 301 114 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 168 553 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003272240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 252 830 грн., у т.ч.: 168 553 грн. основного платежу та 84 277 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003282240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 301 114 грн. основного платежу.

Висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган дійшов на підставі акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 494/23-6/37703130 від 06.02.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача- ТОВ «Адва Естейт»; аналізу податкової звітності вказаного контрагента, згідно якого встановлено відсутність будь-яких адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах (щодо виконання будівельних та ремонтних робіт); станом на час розгляду справи у суді ТОВ «Адва Естейт» є припиненим, а тому такий суб'єкт господарювання не створювався з метою довготривалої господарської діяльності для отримання прибутку, а навпаки був зареєстрований з метою штучного формування третіми особами податкових зобов'язань та податкового кредиту, що завдало значних збитків Державному бюджету України; у провадженні СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110070000037, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Адва Естейт» щодо виконання останнім на користь позивача будівельних та ремонтно-будівельних робіт у великих обсягах та на значні суми, власними або залученими силами.

Суми податку на додану вартість та податку на прибуток, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, були включені ним до сум податкового кредиту та валових витрат спірного періоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що операції по контрагенту ТОВ «Адва Естейт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень, устаткування, техніки та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як виконання будівельних та ремонтних робіт у великих обсягах та на значні суми; доказів щодо укладення контрагентом позивача - ТОВ «Адва Естейт» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно б передбачали необхідність матеріально-технічної бази для здійснення такого виду діяльності (виконання будівельних та ремонтних робіт) позивачем до суду не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податку на додану вартість у встановленому законом порядку; на підтвердження виконання господарських операцій із зазначеним контрагентом позивачем до суду надано оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 681, 631, 371 по ТОВ «Адва Естейт» за період з 01.09 по 31.12.2011, договори будівельного підряду та додаткові угоди, довідки форми КБ-3, акти виконаних робіт форми КБ-2в, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, протокол про залік взаємних вимог.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Адва Естейт», а саме: умов договорів та наявності можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні робіт, що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, з документальним підтвердженням.

Судам слід врахувати, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки даних контрагента платника податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

При цьому слід врахувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний