Ухвала

від 11.03.2014 по справі 904/2426/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.03.14р. Справа № 904/2426/13 За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім"

про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.13 р.

У справі:

за позовом Дніпропетровського державного аграрного університету, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім", с. Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по договору про спільну діяльність у сумі 438 273, 51 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім", с. Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області

до Дніпропетровського державного аграрного університету, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним п. 6.7. договору про спільну діяльність та стягнення 1 631 232, 00 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача (за первісним позовом) - Пастернак Л.Ф., дов. № 46-11-1647 від 25.10.13р.

від відповідача (за первісним позовом) (заявника) - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду від 17.05.2013р. у справі №904/2426/13 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2013р. у справі №904/2426/13 скасовано. Первісний позов Дніпропетровського державного аграрного університету - задоволено, в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" - відмовлено.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21.08.2013р. господарським судом Дніпропетровської області видано накази.

20.02.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" надійшла заява від 20.02.2014р. № 20/02-14 про відстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. у справі № 904/2426/13 до 01 листопада 2014р.

У зв'язку із направленням на запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду для подальшого направлення до Вищого господарського суду України справи № 904/2426/13 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" про відстрочку виконання рішення відкладалось до повернення матеріалів справи № 904/2426/13 до господарського суду Дніпропетровської області.

26.02.2014 р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 904/2426/13.

Ухвалою суду від 27.02.2014р. заяву про відстрочку виконання рішення прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.03.2014р.

Заява мотивована тим, що відповідач на даний момент позбавлений можливості одночасно сплатити всю суму стягуваних грошових коштів, оскільки перебуває у вкрай важкому матеріальному та фінансовому становищі, спричиненому збитками через неврожай у 2012-2013р.р., викликаного несприятливими погодними умовами. Крім того у боржника існує значна заборгованість перед іншими кредиторами, яка утворилась в 2013-2014р.р. по причині неотримання прибутків від господарської діяльності через неврожай. Накладення арешту на кошти та майно, примусова реалізація майна з метою виконання судового рішення завдасть шкоди діяльності товариства, та може призвести до його банкрутства.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає, що існують виняткові обставини, які ускладнюють виконання ним рішення суду, та які є підставою для відстрочки його виконання.

Відповідач (заявник) до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач надав заперечення проти заяви ТОВ «Украгрохім» про відстрочку виконання рішення по справі № 904/2426/13, в яких зазначив, що відповідач вже скористався відстрочкою виконання рішення з 14.08.2013р. до теперішнього часу, яку штучно створив самостійно. Крім того, відповідач звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій через нібито бажання самостійно виконати рішення суду. В результаті зазначеної заяви, виконавчі дії з примусового виконання було відкладено до 26.02.2014р., але обіцяного самостійного виконання боржник не здійснив, що дає підстави вважати його заяву про відстрочку лише черговою спробою уникнути виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 121 ГПК України заява про відстрочку виконання рішення розглядається в судовому засіданні в десятиденний строк.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють наданні розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, в основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності будь-яким суб'єктом господарювання. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні господарської діяльності. Доказів в підтвердження збитків через неврожай у 2012-2013р.р. та наявністі боргу відповідача перед його кредиторами заявник не надав.

Суд зазначає, що специфіка діяльності відповідача не є тими виключними обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов'язує можливість відстрочки виконання рішення суду. Крім того позивач заперечує проти надання відстрочки виконання рішення оскільки вважає відстрочку лише черговою спробою уникнути виконання рішення.

Також суд зазначає, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду винесено ще 14.08.2013р. та станом на дату розгляду заяви (11.03.2014р.) відповідачем оплату не проведено. Отже, відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Всупереч цьому заявником не надано жодного належного доказу в обґрунтування своєї заяви та підтвердження обставин, викладених в ній.

Таким чином, заявником не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстава для відстрочки виконання судового рішення, тому заява відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" №20/02-14 від 20.02.2214р. про відстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. у справі № 904/2426/13 відмовити.

Суддя Н.Г. Назаренко