Постанова

від 25.02.2014 по справі 826/14948/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14948/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Суеста» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом прокурора міста Севастополя до Державної служби геології та надр України, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Суеста», про визнання протиправним наказу та зобов'язання визнати недійсним дозвіл, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року прокурор міста Севастополя (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Віпдповідач, Держгеонадра), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Суеста» (далі - Третя особа, ТОВ «Суеста»), про: визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 27.12.2011 року № 5440, виданого Відповідачем ТОВ «Суеста»; визнання протиправним та скасування наказу Держгеонадр від 14.12.2011 року № 188.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем неналежно оцінено наслідки, які можуть бути спричинені Третьою особою внаслідок видобутку корисних копалин, а тому дозвіл на користування надрами повинен бути визнаний недійсним.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому звернула увагу на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні повноважний представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа - Апелянт, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

На підставі наказу Держгеонадр від 14.12.2011 року № 188 (далі - Наказ № 188) Відповідачем 27.12.2011 видано ТОВ «Суеста» спеціальний дозвіл № 5440 на користування надрами щодо видобування пісків, придатних у природному стані для дорожнього будівництва та після збагачення у якості дрібного заповнювача для бетонів і будівельних розчинів у родовищі Севастопольське-1 прибережної частини Севастопольської зони акваторії Чорного моря, на південь від м. Севастополь (далі - Дозвіл № 5440).

З матеріалів справи вбачається, що Севастопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проводилась перевірка дотримання вимог законодавства про охорону природи у Третьої особи за фактом видобутку піску суднами «Трофа» і «Печора» у районі акваторії Чорного моря біля мису Фіолент.

При цьому Прокурор міста Севастополя, вважаючи Дозвіл № 5440 протиправним, наголошував на тому, що питання надання у користування надр Третій особі не погоджувалось із Севастопольською міською радою. Крім того, Позивач звертав увагу на те, що при виданні Наказу № 188 та Дозволу № 5440 Відповідачем не було надано оцінку можливим негативним наслідкам, що можуть бути спричинені ТОВ «Суеста» внаслідок видобутку корисних копалин.

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 14, 16, 19, 26 Кодексу України про надра, ст. 58 Земельного кодексу України,ст. ст. 4, 86 Водного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність Наказу № 188 та Дозволу № 5440, оскільки користування Третьою особою надрами на підставі вказаного дозволу пов'язано із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 14 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) закріплено, що надра надаються у користування для видобування корисних копалин.

Згідно ч. 1 ст. 19 Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок № 615), дія якого поширюється на всі види користування надрами.

Положеннями абз. 1-2 п. 9 Порядку № 615 у редакції, чинній на час видачі Дозволу № 5440, закріплено, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується заявником з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини загальнодержавного значення, а також ділянками надр, що надаються для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, а також для створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Отже, заявник повинен погодити з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами надання у користування надр, що містять корисні копалини виключно загальнодержавного значення. У той час як надання у користування ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення, погоджується лише з відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами.

Переліком корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 встановлено, що пісок, як сировина піщано-гравійна, є корисною копалиною місцевого значення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видобування Третьою особою піску у прибережній частині Севастопольської зони акваторії Чорного моря, на південь від м. Севастополя може здійснюватися за відсутності погодження Севастопольської міської ради, оскільки такий пісок не належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Крім того, оцінюючи доводи Апелянта про необґрунтованість посилання суду на експертну оцінку матеріалів «Оцінки впливу на навколишнє середовище розробки Севастопольського-1 родовища будівельних пісків у прибережній частині акваторії Чорного моря» проведеної НДУ «Український науковий центр екології моря» Мінприроди України із залученням експертів - науковців кафедри інженерної геології та гідрології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (далі - ОВНС), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 26 Кодексу закріплено, що право користування надрами припиняється у разі користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про екологічну експертизу» суб'єктами екологічної експертизи є інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи.

Отже, зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що екологічною експертизою, є, зокрема, науково-практична діяльність уповноважених державних органів, що ґрунтується на оцінці проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища. При цьому відповідна оцінка надається суб'єктами екологічної експертизи, зокрема, і установами центрального органу державної влади.

За таких обставин, враховуючи те, що Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» відноситься до установ Міністерства екології та природних ресурсів, то надані нею висновки є достатніми джерелами для встановлення факту наявності негативного випливу на стан навколишнього природнього середовища.

Таким чином, посилання Апелянта на те, що документ ОВНС не передбачений положеннями Закону України «Про екологічну експертизу» та не має значення у правовому сенсі, є необґрунтованим.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів Позивача щодо необхідності погодження з Севастопольською міською радою надання дозволу ТОВ «Суеста» на видобування піску у прибережній частині Севастопольської зони акваторії Чорного моря, на південь від м. Севастополя. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок Окружного адміністративного суду м. Києва про можливість використання матеріалів ОВНС для підтвердження застосування надрокористувачем методів і способів, що негативно впливають на стан надр, як на підставу для припинення права користування надрами.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 року, зокрема, скасовано наказ Держслужби геології та надр «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» № 607 від 11.12.2012 року в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Суеста» від 27.12.2011 року № 5440.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 року касаційну скаргу Відповідача та заступника прокурора Донецької області на постанову від 14.06.2013 року та ухвалу від 21.08.2013 року задоволено, а вказані рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Отже, оскаржуваний Дозвіл № 5440 на час розгляду даної справи анульований.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України розрізняє два види рішення суб'єкта владних повноважень: нормативні акти та акти індивідуальної дії. При цьому, у той час як нормативні акти стосуються невизначеного кола осіб і діють протягом певного часу, акти індивідуальної дії стосуються чітко окресленого переліку осіб та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009.

За своєю правовою природою оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки не містить у собі загальнообов'язкових правил поведінки, а стосується лише ПАТ «Веско» та ТОВ «Суеста», у зв'язку з чим вичерпує свою дію фактом виконання, а саме видачею Дозволу № 5440.

Таким чином, оскільки оскаржуваний Дозвіл № 5440 анульовано, а Наказ № 188 вичерпав свою дію фактом видання зазначеного дозволу, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, судом першої інстанції не враховано того, що Відповідач звертав увагу на те, що на момент розгляду справи даний дозвіл анульовано.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про визнання недійсним Дозволу №5440, а також визнання протиправним та скасування Наказу №188 було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Суеста» задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Суеста» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом прокурора міста Севастополя до Державної служби геології та надр України, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Суеста», про визнання протиправним наказу та зобов'язання визнати недійсним дозвіл, - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.