Рішення

від 04.03.2014 по справі 408/787/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Корягіна В.А.

Доповідач - Максюта І.О.

Справа № 408/787/13-ц

Провадження № 22ц/782/370/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Максюти І.О.,

суддів: Авалян Н.М., Туренка С.І.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23 грудня 2013 року з цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 боргу в сумі 49674,91 грн., який складається з заборгованості за кредитом в сумі 6718,80грн, відсотків в сумі 17717,96 грн. за користування кредитом , заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1935,12грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 20461,37грн, наданий ОСОБА_5 26.06.2007 року згідно кредитного договору № LGXRRX15670080 на суму 6718,80 грн.

У ході розгляду справи з»ясувалося, що відповідач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому у справу були залучені його правонаступники - ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які виявилися його спадкоємцями (а.с.58).

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 23 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 45980,45 грн. за кредитним договором № LGXRRX15670080 від 26.07.2007 року та судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог ПАТ КБ „Приватбанк", суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 526, 610, 256, ч. 4 ст. 267 ЦК України, зазначивши, що мало місце невиконане зобов»язання, але позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного .

Судом встановлено, що за кредитним договором № № LGXRRX15670080 від 26.06.2007 року ОСОБА_5 отримав кредит на суму 6718,80 грн. з умовою повернення до 25.06.2009 року зі сплатою щомісяця заборгованості за основним кредитом та відсотків за користування кредитом у розмірі 10% щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 80,63грн та одноразової винагороди за надання фінансової інструменту в розмірі 1119,8грн. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 19» по « 25» число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти у сумі 397,43грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно Умов.

Умови договору, укладеного між сторонами згідно ст.. 1055 ЦК України, відповідач не виконував належним чином, у зв'язку з чим сплата основного боргу станом на 10.06.2013року становила за основним кредитом в сумі 6718,80 грн., відсотків в сумі 17717,96 грн. за користування кредитом , заборгованості по комісії 1935,12 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 20461,37 грн., штрафи в сумі 500 грн. та 2341,66 грн.,а всього 49 674,91грн.

Вказані обставини підтверджені копією заяви позичальника, Умовами надання надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), актом прийому-передачі товару, копією актового запису про смерть, банківським розрахунком заборгованості (а.с.5-8,9,10,36).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №109 від 15.09.2011р ( а.с. 36). Його діти - відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, залучені до участі у справі під час розгляду справи в суді, прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_5( а.с. 37,37,54-55,99-124).

З матеріалів справи також вбачається, що після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, свідоцтво про право на спадщину за законом отримала ОСОБА_2 на 1/3 частку земельної ділянки вартістю 58 646,04 гривень, свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки земельної ділянки ще не видано. Спадщина складається із земельної ділянки, площею 13,7325га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (за межами населеного пункту), ділянка № 235, і виділена на підставі розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 29.04.2010 року за № 166, і належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 558358 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011039900169. Кадастровий номер земельної ділянки: 4420655100:15:012:0107. Вартість земельної ділянки згідно відомостям документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою від 26.03.2013р. за № 183 складає 175 938,11 гривень (а.с.99-124).

ОСОБА_5 з 26.06.2007року не здійснив жодної виплати за вищевказаним договором, і право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, тобто, з 26.08.2007 року, в той час як з вимогами про стягнення заборгованості банк звернувся 17.07.2013 року, включивши до позовних вимог заборгованість за весь період, у тому числі заборгованість, наявну як і на день смерті відповідача, так і після його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитом у повному обсязі, оскільки пропущено строк позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість вказаних висновків суду.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновки суду, першої інстанції, викладені в рішенні є помилковими, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення, про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статті 627,628,629 ЦК України передбачають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, яка є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2007 року між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом приєднання в порядку ст. 634 ЦК України до умов запропонованих банком в письмових умовах надання банківських послуг на підставі поданої відповідачем заяви, в якій міститься підпис зроблений від його імені про ознайомлення з цими умовами.

Відповідно до п.5.5. договору, встановлено термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту 5 років (а.с.8). Кредит надавався на строк 24 місяці з 25.06.2007р. по 25.06.2009р. зі сплатою щомісячними платежами. Позивачу стало відомо про порушення його права з 25.08.2007р. З позовом до суду про стягнення з ОСОБА_5 сум неповернутого кредиту та процентів за користування ним позивач звернувся в 17 липня 2013 року.

Отже, виходячи із метеріалів справи, вбачається, що на підставі ст. 259 ЦК України тривалість позовної давності була змінена за домовленістю сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.214 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13, згідно якої початок перебігу строку позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, що передбачено ст. 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов»язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Таким чином, помилковим є висновок суду про те, що банк пропустив строк позовної давності щодо усього періоду заборгованості за кредитом.

Разом з тим вимога банку про стягнення з правонаступників ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 10 червня 2013 року, є необґрунтованою, виходячи з наступного.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» прояснив, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

В силу п. 5 ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист прав у порядку цивільного судочинства - це передбачені законом способи охорони цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено , що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним визначеним законом способом захисту свого права. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України. Інші способи захисту порушених прав частіше за все визначаються спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини. В даному випадку ст.1182 ЦК України, якою визначено , що захист порушених права здійснюється шляхом накладення стягнення на спадкове майно, яке залишилося після смерті померлого.

У зв'язку з цим банк відповідно до закону вправі заявити до відповідачів як спадкоємиців боржника ОСОБА_5 вимогу про погашення боргу за рахунок спадкового майна, але законом не передбачено можливості стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця, оскільки, виходячи зі змісту ст.1182 ЦК України задоволення вимог кредитора шляхом одноразового платежу можливе лише за згодою спадкоємця. У разі відсутності такої згоди, накладається стягнення на спадкове майно, яке отримане спадкоємцем в натурі.

Враховуючи, що вимога про накладення стягнення на майно, передане спадкоємцям у натурі, банком не заявлялась, тобто позивачем обраний не той спосіб захисту, який передбачений законом для захисту порушеного права, то у задоволенні позову слід відмовити, що не перешкоджає позивачу звернутись до суду з позовом про накладання стягнення на спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково .

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити з інших підстав у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № LGXRRX15670080 у розмірі 6718,80 гривень.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: