Постанова

від 04.03.2014 по справі 801/899/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/899/13-а

04.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив-Фармація" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 10.06.13 у справі № 801/899/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив-Фармація" (вул. Річна, 12,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедбудсервіс" (просп. Перемоги, 136, к. 34,Київ 115,03115)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив-Фармація" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000272204 від 10.01.2013 р., яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 25000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив-Фармація" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники, третя особа не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив - Фармація", ЄДРПОУ 31532382 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складений акт № 10444/22-8/31532382 (далі - акт перевірки). (т.І а.с. 128-169), яким виявлені порушення позивачем ст. 187 п. 187.1, ст. 198 п. 198.1 п. 198.6 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, внаслідок чого позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн.

Вищезазначеного висновку відповідач дійшов після перевірки первинних документів позивача, виходячи з договорів на виконання ремонтно-будівельних робіт, укладених між ТОВ "Трудовий колектив - Фармація" та ТОВ "Укрмедбудсервіс" - 01.02.2012 року та від 10.02.2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000272204 від 10.01.2013 р., яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 25000,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Укрмедбудсервіс" не виконувало ремонтні роботи по укладеним договорам, воно не мало права видавати позивачу податкову накладну, та як наслідок, вказані суми у податкових накладних не мають бути віднесеними до податкового кредиту податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив - Фармація" первинно зареєстровано юридичною особою 09.07.2001 року, що підтверджується довідкою з ЄДР (т.І а.с. 26), випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.І, а.с. 24).

ТОВ "Трудовий колектив - Фармація" взятий на облік платником податку 10.07.2001 р. за № 9021-К, що підтверджується довідкою ДПІ у м. Сімферополі, форми № 4-ОПП від 07.07.2012 р. № 1237/18-337 (т. І а.с. 25) та зареєстровано платником податку на додану вартість 02.08.2006 р., про що було видано свідоцтво № 00890704, яке анульовано 27.07.2012 р. та видано інше свідоцтво платника податку № 200059616 від 27.07.2012 р. (т.І а.с. 23, т.ІІІ а.с.39)

Контрагент позивача - ТОВ "Укрмедбудсервіс" зареєстроване юридичною особою 02.07.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 260408 (т.І а.с. 27), взятий на облік платником податку 03.07.2009 р. за № 10893 згідно довідки форми № 4-ОПП та зареєстрований платником податку на додану вартість 18.11.2010 р., про що видано свідоцтво № 100310692 від 18.11.2010 р. (т.І а.с.31)

За офіційною інформацією, що викладена на сайті Міністерства доходів і зборів України (htpp://minrd.ua/reestr), свідоцтво платника ПДВ (ТОВ "Укрмедбудсервіс") № 100310692 анульовано 13.08.2012 р. (т. ІІ а.с.37).

Судом встановлено, що господарські операції між ТОВ "Трудовий колектив - Фармація" та ТОВ "Укрмедбудсервіс" полягали у виконанні останнім ремонтно-будівельних робіт з покрівлі будівель та ремонтних робіт власних приміщень позивача, розташованих в м. Ялті та в м. Сімферополі протягом лютого місяця 2012 року.

Так, між вказаними особами 01 лютого 2012 року був укладений договір підряду № Я21/0102 на виконання ремонтно-будівельних робіт з покрівлі будівлі та ремонту приміщень аптеки № 223 по вул. Київської, 50 в м. Ялті, де позивач є Замовником, а ТОВ "Укрмедбудсервіс" є підрядником. (т.І а.с. 32)

Договірна ціна робіт узгоджена сторонами на суму 40 000,00 грн.(п. 3.1. договору)

Судова колегія звертає увагу, що на час укладання договору правоздатність та дієздатність позивача та його контрагента підтверджується правовстановлюючими документами.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедбудсервіс" отримало ліцензією від 07.09.2010 року зі строком дії до 07.09.2013 р. (т. І а.с. 28)

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи були долучені наступні документи:

- Локальний кошторис;

- Акт виконаних робіт форми КБ-2;

- Підсумкова відомість ресурсів до акту виконаних робіт;

- Довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (т.І а.с. 34 - 45);

- платіжне доручення № 85 від 10.02.2012 року на суму 40 000,00 грн. в т.р. ПДВ - 6666,67 грн. (т.І а.с. 93),

- податкова накладна № 391 від 10.02.2012 р. на суму ПДВ - 6666,66 грн. (т.І а.с. 104);

- виписка банку від 09.02.2012 р. на суму 40 000,00 грн. (т. І а.с. 195).

Проектно-кошторисна документація на ремонт об'єктів благоустрою розробляється згідно з Порядком проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154 із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24 липня 2007 року № 94. (далі - Порядок)

Так, згідно пункту 4.10 Порядку, під час виконання вибіркових капітальних ремонтів і нескладних видів ремонтних робіт робочий проект складається із скороченого обсягу проектно-кошторисної документації, а саме:

Розділ 1. Стисла пояснювальна записка та дефектний акт (із зазначенням обсягів робіт у натуральних одиницях виміру).

Розділ 2. Кошторисна документація.

У пункті 4.25 Порядку зазначено, що для виконання поточного ремонту складається дефектний акт та розраховується кошторисна вартість.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що право на складання локального кошторису належить Підряднику, як особі, що має відповідну ліцензію, його присутність на об'єкті для складання первинного документу, такого як дефектного акту, є обов'язковим.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у листі Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Щодо складу проектно-кошторисної документації на капітальний та поточний ремонт житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, затвердження проектно-кошторисної документації і визначення вартості ремонтів на всіх стадіях їх здійснення» від 24.02.2005 р. за №7/8-134, №4/3-260 встановлена форма дефектного акту та зазначено, що Проектно-кошторисна документація на ремонт житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення розробляється згідно з "Инструкцией о составе, порядке разработки, согласования и утверждения проектно-сметной документации на капитальный ремонт жилых зданий" ВСН 55-87(р), на ремонт об'єктів благоустрою - згідно з Порядком проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 р. №154, зареєстрованим в Мін'юсті України 12.02.2004 за №189/8788.

Лист Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Щодо складу проектно-кошторисної документації на капітальний та поточний ремонт житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, затвердження проектно-кошторисної документації і визначення вартості ремонтів на всіх стадіях їх здійснення» від 24.02.2005 р. за №7/8-134, №4/3-260 не є нормативно-правовим актом та носить рекомендований характер для юридичних осіб, які є замовниками та підрядниками при виконанні ремонтно-будівельних робіт.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при посиланні на Порядок проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 р. №154, не враховано, що об'єкти, у яких ремонтно-будівельні роботи проводив ТОВ «Укрмедбудсервіс» за адресами : м. Ялта, вул. Київська, 50 та м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34, були нежитловими приміщеннями ТОВ «Трудовий колектив-Фармація» на праві приватної власності і не відносяться до житлових приміщень та об'єктів благоустрою виходячи з наступного.

При визначенні житлових і нежитлових приміщень потрібно керуватися державними будівельними нормами ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" та ДБН В.22-9-99 "Громадські будинки та споруди", а також нормативними вимогами державних наглядових органів із забезпеченням проектами стійкості будівель, надійності їх експлуатації, протипожежної безпеки, екологічних та санітарно-гігієнічних правил і норм щодо складових частин комплексу та їх функціональної належності.

Згідно з додатком Б "Терміни та визначення понять" ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення":

Житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.

Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 2.50 розділу "Нежитлові поверхи (приміщення)" ДБН В.2.2-15-2005, у першому, другому та цокольних поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо згідно з переліком та відповідними вимогами щодо загальної площі та кількості відвідувачів.

Щодо нормативного визначення "об'єкт житлового будівництва", то згідно з додатком Б "Терміни та визначення" ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" є визначення "об'єкт цивільного призначення", до якого входять об'єкти житлового та комунального господарства тощо.

Відповідно до пункту 1.2. Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 р. №154, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:

1.2.1 Території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, майданчики для паркування транспортних засобів; ґ) пляжі; д) місця поховань; є) інші території загального користування.

1.2.2 Прибудинкові території.

1.2.3 Території будівель та споруд інженерного захисту територій.

1.2.4 До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

1.2.5 До елементів благоустрою належать: а) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

б) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; в) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; г) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; ґ) технічні засоби регулювання дорожнього руху; д) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; є) малі архітектурні форми (павільйони і навіси на зупинках громадського транспорту, фонтани, питні фонтани, перголи, альтанки, грибки, гардероби, декоративні скульптури, пам'ятники, кабіни для роздягання, бювети, лави, урни, паркани, огорожі, вази, контейнери для квітів, декоративні басейни); є) побутове та комунальне обладнання території житлової забудови (сміттєзбірники, майданчики для сушіння білизни, відпочинку населення); ж) споруди водопостачання на об'єктах благоустрою (насосні станції біля водойм для поливу, пожежні водойми, водойми, в тому числі штучні, гідранти, шахтні та механічні колодязі, пункти заправок водою поливально-мийних машин).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що складання дефектного акту Підрядником (ТОВ «Укрмедбудсервіс») не є обов'язковим та його відсутність не ставить під сумнів дійсність виконаних робіт та проектна документація відповідає діючим будівельним нормам та стандартам.

Зокрема, порядок проведення ремонтних робіт нежитлових приміщень за адресами: м. Ялта, вул. Київська, 50 та м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34, не підпадає під дію Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустроїв, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 р. №154.

Відповідно до договору №Я21/-1.02, ТОВ «Трудовий колектив-Фармація» перерахувало на рахунок ТОВ «Укрмедбудсервіс» суму 40000,00 грн. (п/д №85 від 10.02.2012 р. на суму 43000,00 грн.). Приміщення аптеки №223 за адресою - м. Ялта, вул. Київська, б. 50, у якому проводились ремонтно-будівельні роботи, належало ТОВ «Трудовий колектив-Фармація» на підставі договору купівлі-продажу від 10.02.2010 р. реєстр № 595 та було продано, згідно договору купівлі-продажу від 23.02.2012 р. реєстр №478.

ТОВ «Укрмедбудсервіс» виписало ТОВ «Трудовий колектив-Фармація» податкову накладну №391 від 10.02.2012 р.

Роботи ТОВ «Трудовий колектив-Фармація» прийнято від ТОВ «Укрмедбудсервіс» за актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.02.2012 р.

Період виконання та приймання робіт склав з 01.02.2012 р. по 22.02.2012 р.

У зв'язку із викладеним, посилання суду першої інстанції на те, що є розбіжності між актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 р. та оцінкою ринкової вартості об'єкту станом на 10.02.2012 р. щодо робіт із встановлення віконних блоків, які нібито існували до початку проведення ремонту, не відповідає дійсності, оскільки будівельні роботи були розпочаті з 01.02.2012 р.

Розрахунок того, що ремонтні роботи за 12 днів у період з 10.02.2012 р. по 22.02.2012 р. мало виконати 2 робітника, оскільки, у підсумковій відомості до акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 р. включені витрати на працю робочих-будівельників у кількості 203 людино-години, є помилковим та не відповідає порядку розрахунку вартості людино-години за розрядами робіт у будівництві, який встановлено додатком М «Перелік робіт і витрат, що належать до титульних тимчасових будівель і споруд і враховуються усередненими показниками» та розділом 3 до Правил визначення вартості будівництва (ДБИ Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. №174 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відповідно до додатку «Ж Форма № 4а - Відомість ресурсів до локального кошторису» Правил визначення вартості будівництва (ДБИ Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. №174 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у розділі І Витрати труда і заробітної плати чітко визначено, що витрати труда робітників-будівельників зазначаються у загальний одиниці виміру «люд.-год.» та даною формою не передбачено вказувати детальний розрахунок щодо витрат на відрядження робітників та на загальновиробничі витрати.

Судом встановлено, що на виконання ремонтно-будівельних робіт з покрівлі та ремонту приміщення аптеки № 134 по вул. Гагаріна, буд. 34 в м. Сімферополі, ТОВ "Трудовий колектив - Фармація" та ТОВ "Укрмедбудсервіс" уклали договір підряду № АРС 05/10 від 10.02.2012 р. (т. І а.с. 56-57)

За умовами пункту 2.1 та 2.2. договору, Підрядник зобов'язаний виконати роботу у відповідність з проектно-кошторисною документацією, якою встановлюється обсяг, зміст робіт та їх вартість, роботи виконуються з матеріалів Підрядника.

Як встановлено пунктом 2.5 договору, Підрядник протягом десяти календарних днів після підписання договору надає Замовнику необхідну проектну документацію: креслення, зразки, а також документи, необхідні йому для ознайомлення в процесі виконання робіт.

Згідно пункту 2.6. договору, інструменти, приладдя, обладнання, необхідні для виконання робіт, мають бути надані Підрядником.

Договірна ціна робіт узгоджена сторонами на суму 560 000,00 грн. п. 3.1. договору).

Обов'язок Замовника за п. 5.2 договору полягає у забезпеченні доставки, розвантаження та складування матеріалів Підрядника, а обов'язок Підрядника за п. 5.4 договору полягає у виконанні робіт власними силами та за власні кошти.

Як передбачено п. 10.3 договору, невід'ємною частиною договору є Додаток № 1 "Проектно-кошторисна документація договору".

Позивачем на підтвердження виконання договору надані наступні документи: Договірну ціну, Локальний кошторис, Акт виконаних робіт форми КБ-2, Підсумкову відомість ресурсів до акту виконаних робіт, Довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (т.І а.с. 58 - 79), а також документи, що підтверджують оплату: платіжне доручення № 125 від 22.02.2012 р. на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 120 від 21.02.2012 р. на суму 57000,00 гн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 118 від 20.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 87 від 13.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 86 від 10.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 8 від 28.02.2012 р. на суму 47000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7833,33 грн., платіжне доручення № 7 від 27.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 6 від 24.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 4 від 23.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн., платіжне доручення № 3 від 17.02.2012 р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн. (т.І а.с. 94-103).

На підтвердження сплати коштів, позивач надав виписки банку (т. І а.с. 196-204 ), податкові накладні: № 393 від 10.02.2012 р., № 469 від 13.02.2012 р., № 548 від 17.02.2012 р., № 561 від 20.02.2012 р., № 593 від 21.02.2012 р., № 614 від 22.02.2012 р., № 621 від 23.02.2012 р., № 654 від 24.02.2012 р., № 676 від 27.02.2012 р., № 721 від 28.02.2012 р. (т. І а.с. 105-114).

Вищенаведені податкові накладні включено позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 р. (т. І а.с. 120-124).

Розрахунок того, що ремонтні роботи за 19 днів у період з 10.02.2012 р. по 28.02.2012 р. мало виконати 26 робітників, оскільки, у підсумковій відомості до акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 р. включені витрати на працю робочих-будівельників у кількості 203 людино-години, є помилковим та не відповідає порядку розрахунку вартості людино-години за розрядами робіт у будівництві, який встановлено додатком М «Перелік робіт і витрат, що належать до титульних тимчасових будівель і споруд і враховуються усередненими показниками» та розділом 3 до Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) , затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. №174.

При проведенні як підрядним, так і господарським способом капітального та поточного ремонту будівель і споруд, Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 р. N 553 передбачено складання N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". При виконанні робіт з поточного ремонту господарським способом складання зазначених форми не є обов'язковим, як вже було зазначено вище.

Відповідно до п. 2.1. договорів №АРС05/10 від 10.02.2012 року, №Я21/01.02 від 01.02.2012, підрядник повинен виконати роботи згідно проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до ст. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг з ремонту сум податку на додану вартість є факт придбання цих послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, банківськими виписками, актами-приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач при проведені господарських операцій із контрагентом оформив первинні документи, які підтверджують факт виконання ремонтно-будівельних робіт та їх використання у власній господарській діяльності. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 - 2012 роках по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмедбудсервіс» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Трудовий колектив-Фармація" (Договорами підряду з ТОВ "Укрмедбудсервіс", податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, декларацією з ПДВ з додатками, Карткою рахунка 6851, Оборотно-сальдовою відомістю за рах. 6851, платіжними дорученнями, Довідкою про рух коштів за лютий 2012р., банківськими виписками) підтверджується факт здійснення господарських операцій з поставки послуг, придбаних у контрагента ТОВ "Укрмедбудсервіс", зазначених в акті перевірки, за лютий 2012 року на загальну суму 600000,00. у т.ч. ПДВ 100000,00 грн., сума без ПДВ 500000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи № 266/13 від 29.11.2013, призначеної під час апеляційного розгляду справи.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентом правочину на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 10444/22-8/31532382 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000272204 від 10.01.2013 р., яким позивачу донараховане грошове зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість в сумі 100000,00 грн., штрафних санкцій в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Вказаним обставинам судом першої інстанції не дана належна оцінка, постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив-Фармація" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 801/899/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив-Фармація" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000272204 від 10.01.2013 р., яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 100000,00 грн. та штрафні санкції в сумі 25000,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва