Постанова

від 12.03.2014 по справі 14/385

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа№ 14/385

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Одуденко А.В. - прокурор Прокуратури Деснянського району міста Києва, дов. № 149вих від 17.01.2014;

від стягувача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від боржника: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від ВДВС: Солодяк В.Р. - представник, дов. № Д/15 від 20.02.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2013

у справі № 14/385 (суддя Мельник С.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубежівське"

на бездіяльність ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 01.11.11 № 14/385

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубежівське"

до Комунального підприємства "Оптова база"

про розірвання договору та стягнення 1 876 744,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 та від 05.03.2014 розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.03.2014 та 12.03.2014, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385 визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві по примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011; відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо вирішення питання про накладення арешту та проведення стягнення за рахунок майна боржника Комунальне підприємство "Оптова база" (02232 м. Київ, вул. Бальзака, 64, код 21661094), в тому числі нежилої споруди - холодильник ЛМК-3000, загальною площею 9 900,70 кв.м, що знаходиться у місті Києві за адресою: Бортничі, вул. Леніна, 42, літера "К" та зобов'язано повідомити про це у трьох денний строк відповідний орган місцевого самоврядування, який здійснює управління майном.

Ухвала мотивована тим, що, як вбачається із матеріалів справи, відділом ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві вчинено виконавчі дії, спрямовані на стягнення коштів з боржника у рахунок виконання наказу, виданого Господарським судом міста Києва 01.11.2011 на виконання рішення господарського суду від 14.10.2011 у справі № 14/385, описано майно боржника (транспортні засоби), проте є очевидним, що реалізація транспортних засобів не може забезпечити виконання наказу від 01.11.2011 № 14/385; ухвалою від 22.02.12 у справі № 14/385 задоволено заяву стягувача про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 14/385; в ході виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, державний виконавець здійснює виконавче провадження на загальних підставах відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження"; враховано норми закону та прийнято до уваги роз'яснення, наведені в листі Міністерства юстиції України від 27.12.04 № 25-32-3644.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги стягувача на бездіяльність органу Державної виконавчої служби по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Прокурор посилається на те, що відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" нежила споруда - холодильник ЛМК - 3000, загальною площею 9 900,70 кв.м, що розташована у Дарницькому районі м. Києва за адресою: мікрорайон Бортничі, вул. Леніна, будинок № 42 (літера К) (далі - холодильник ЛМК-300) належить до об'єктів права комунальної власності міста Києва та закріплене за КП "Оптова база" на праві повного господарського відання, згідно із свідоцтвом про право власності НС № 010005812 від 22.07.2003, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва, відповідно до наказу № 854-В від 21.07.2013, право власності на холодильник ЛМК-300 зареєстровано за територіальною громадою Деснянського району м. Києва; розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.02.2010 "Про питання організації управління районами в м. Києві" вказане майно передано до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та стверджує, керуючись ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності міста Києва, тобто наділена функціями власника вказаного майна, у свою чергу, боржник - КП "Оптова база", є лише балансоутримувачем спірного майна та наділене відповідними правами й несе обов'язки саме балансоутримувача, а не власника, відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.24, ч.ч.1, 3 ст.78, ч.1 ст.136 ГК України.

На думку прокурора, судом не враховано норми ч.1 ст.176 ЦК України, згідно із якими територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, та вимоги ст.321 ЦК України, яка встановлює принципи непорушності права власності.

Посилаючись на положення ч.1 ст.317, ч.ч.1, 2 ст.319, ч.2 ст.327 ЦК України, ч.8 ст.60, розділ У "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.4 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", прокурор стверджує, що відчуження об'єктів комунальної власності може відбуватися тільки на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, уповноваженого здійснювати правомочності власника стосовно такого майна від імені територіальної громади відповідно до закону.

У письмовому поясненні органу Державної виконавчої служби на апеляційну скаргу вказується про те, що скаржник ототожнює правову природу відносин, що виникають при здійсненні власником права власності на майно у частині розпоряджання ним, зокрема, відчуження, та відносини щодо звернення стягнення на майно боржника при примусовому виконанні судового рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" і посилається на положення ч.1 ст.66 зазначеного Закону, ч.3 ст.78 ГК України; зазначається, що державний виконавець, звертаючи стягнення на майно боржника, діяв також і в інтересах держави, оскільки у складі зведеного виконавчого провадження були наявні виконавчі документи про стягнення коштів на користь держави, зокрема, 158 236,50 грн. - на користь ДПІ у Деснянському районі м. Києва, 66 007,91 грн. - на користь Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на положення ч.1 ст.52, ч.1 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 78, ч.1 ст. 179 ГК України, п.5.2 Статуту Комунального підприємства "Оптова база", стверджує, що зобов'язання органу Державної виконавчої служби вчинити дії щодо вирішення питання про накладення штрафу та проведення стягнення за рахунок майна боржника, у тому числі конкретно зазначеного судом, є законним; зазначає, що згідно із п.п. 9.10 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові, майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його від арешту, в такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом.

Також стягувачем повідомлено про порушення ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 провадження у справі № 910/2218/14 за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Комунального підприємства "Оптова база" до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, Приватного підприємства "Нива-В.Ш", Товариства з обмеженою відповідальністю. "КП "Оптова база" про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування нерухомого майна - холодильника ЛМК-300.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора Прокуратури Деснянського району міста Києва, представника ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, враховуючи доводи письмового пояснення та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

05.02.2013 стягувачем до суду першої інстанції подано скаргу на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, у якій стягувач просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011 щодо відсутності вчинення виконавчих дій по зверненню стягнення на майно Комунального підприємства "Оптова база" для подальшої його реалізації, а саме: на нежилу споруду-холодильник ЛМК-3000, загальною площею 9 900,70 кв.м, що знаходиться у місті Києві за адресою: Бортничі, вул. Леніна, 42, літера "К"; зобов'язати державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві накласти арешт на майно Комунального підприємства "Оптова база" для подальшої його реалізації, а саме: холодильник ЛМК-3000 в межах суми наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011, суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна та передати вказане нерухоме майно на реалізацію до спеціалізованої торгівельної організації в порядку, визначеному чинним законодавством України.

13.03.2013 стягувачем подано уточнення (доповнення) до зазначеної скарги, у якій стягувач просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві по примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011, в частині вчинення виконавчих дій по зверненню стягнення на майно боржника, а саме: холодильник ЛМК-3000; зобов'язати державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві накласти арешт на майно боржника, а саме: холодильник ЛМК-3000, в межах наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011, сум виконавчого збору та втрат на проведення виконавчих дій, призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна та передати вказане нерухоме майно на реалізацію до спеціалізованої торгівельної організації в порядку, визначеному чинним законодавством України; зобов'язати державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у 3-денний строк з моменту звернення стягнення та накладення арешту на нерухоме майно боржника - холодильник ЛМК-3000, повідомити про це відповідний орган місцевого самоврядування, який здійснює управління арештованим майном.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 у справі № 14/385 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 600 000,00 грн. заборгованості, 225 000,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 18 767,44 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; розірвано договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 1, укладений між позивачем та відповідачем.

На виконання зазначеного рішення господарським судом видано наказ від 01.11.2011 № 14/385.

Постановою органу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2011 ВП № 30151457, керуючись ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 14/385, виданого 01.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у справі № 14/385, з урахуванням ухвали від 29.03.2012, змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 14.10.2011 у справі № 14/385; звернуто стягнення за наказом № 14/385 від 01.11.2011 на будь-яке майно боржника, де б воно не знаходилось, в межах суми 1 836 010,00 грн., на користь стягувача.

Згаданою ухвалою суду першої інстанції встановлено, що у порядку виконавчого провадження державним виконавцем було звернуто стягнення на грошові кошти, які знаходилися на поточному банківському рахунку боржника в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 7 993,10 грн., однак на рахунку боржника не вистачає грошових коштів для покриття повної суми заборгованості перед стягувачем; представник відповідача проти задоволення заяви не заперечив.

Органом Державної виконавчої служби листом від 02.03.2012 № 273/15 повідомлено стягувачеві, зокрема, про те, що неодноразовими виходами державного виконавця, з'ясовано, що боржник та належне йому майно за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 64 не знаходиться; згідно із повідомленням Інспекції державного технічного нагляду, майна за боржником не зареєстровано; відповідно до повідомлення УДАІ ГУМВС України у м. Києві за боржником на праві власності зареєстровані транспортні засоби.

Постановою органу Державної виконавчої служби про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 11.08.2012 ВП № 30151457, керуючись ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", об'єднано у зведене виконавче провадження № 30151457 наказ № 14/385, виданий Господарським судом міста Києва.

Згідно із висновком з експертної оцінки майна - транспортних засобів власника - боржника, їх ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні) станом на 12.10.2012 становить всього за 5 одиниць транспортних засобів - 230 725,00 грн.

У письмовому поясненні органу Державної виконавчої служби від 06.03.2013 № 13/15, наданому до суду першої інстанції, докладно описано вжиття заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду № 14/385. Зазначене підтверджується наявними у справі документами.

Однак, вжиті заходи не надали можливість повністю виконати наказ господарського суду № 14/385 від 01.11.2011.

Разом із тим, згідно із листом боржника від 21.02.2012 № 47, на балансі боржника знаходиться нежитлова споруда - холодильник ЛМК-3000.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Статуту боржника, зареєстрованого 04.06.2003 реєстраційний номер 05174, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; майно підприємства належить до територіальної громади Деснянської районної ради та передається підприємству в повне господарське відання.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент подання стягувачем скарги майно боржника - холодильник ЛМК-3000 описане державним виконавцем, оцінене та підготовлене до реалізації.

В ч. 1, п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон № 606), встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч.ч. 1 ст. 66 Закону № 606 у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Як передбачено в п. 6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, у разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним, у тому числі й на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу божника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно; у разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та в разі потреби (якщо державі належить 25%, 50%, плюс одна акція та більше) - Фонду державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наявних у справі № 14/385 матеріалів про виконавче провадження.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормам чинного законодавства,. враховуючи викладене та наступне.

В ч. 1 ст. 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи іншими законами.

Згідно із ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді; управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 9 ст. 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на підставі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нежилу споруду від 22.07.2003 № 010005812 холодильник ЛМК-3000 належить територіальній громаді Деснянського району міста Києва на праві комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 176 ЦК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом; в ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; в ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньої територіальної громади або відповідного рішення ради як уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження.

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Отже, саме Закон України "Про виконавче провадження" передбачає виняткові норми, про застосування яких і вказано у вищеназваних скаржником статтях законів.

Під час виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, державний виконавець здійснює виконавче провадження на загальних підставах відповідно до вимог спеціального Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначений Закон не передбачає отримання від уповноваженого органу дозволу на накладання арешту на майно боржника, а відтак й на його подальшу реалізацію.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, у тому числі й постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2010 у справі № 3/172, від 22.06.2010 у справі № 3/335, від 10.03.2011 у справі № 6/108/18-77(6/76-77).

Заявник безпідставно посилається на постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2013 у справі № 8/91/10, обставини якої є відмінними від обставин справи № 14/385, оскільки така обставина, як необхідність недопущення зупинення господарської діяльності комунального підприємства, яке має важливе стратегічне значення і є суттєвою складовою частиною транспортної інфраструктури області (міжнародний аеропорт), у справі № 14/385 відсутня.

Крім того, вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах яких накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту; в такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом (п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385 залишити без змін, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва без задоволення.

2. Справу № 14/385 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха