Постанова

від 12.03.2014 по справі 14/385

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа№ 14/385

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від прокурора: Одуденко А.В. - прокурор Прокуратури Деснянського району міста Києва, дов. № 149вих від 17.01.2014;

від стягувача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від боржника: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від ВДВС: Солодяк В.Р. - представник, дов. № Д/15 від 20.02.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2013

у справі № 14/385 (суддя Мельник С.М.)

за заявою Головного державного виконавця Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві

про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубежівське"

до Комунального підприємства "Оптова база"

про розірвання договору та стягнення 1 876 744,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014, від 05.03.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 14/385 було відкладено на 05.03.2014 та 12.03.2014, відповідно.

Відповідно до ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 14/385 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 14/385 заяву головного державного виконавця Відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Солодяк В.Р. задоволено частково; роз'яснено пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385 наступним чином: "Зобов'язати Відділ ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві накласти арешт та здійснити комплекс заходів по зверненню стягнення на майно Комунального підприємства "Оптова база" (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64; код ЄДРПОУ 21661094), у тому числі на нежилу споруду - холодильник ЛМК-3000, загальною площею 9900,70 кв.м, який знаходиться у Дарницькому районі міста Києва, мікрорайон Бортничі, вул. Леніна, 42, літера "К" і закріплений за Комунальним підприємством "Оптова база" на праві повного господарського відання у загальному порядку, встановленому ст.ст.20, 57 - 59, 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала мотивована тим, що роз'яснення рішення, ухвали суду це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні його неясності; частка держави у статутному капіталі Комунального підприємства "Оптова база" відсутня; боржник не віднесений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1734 до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; враховуючи загальну суму зведеного виконавчого провадження та виявлення головним державним виконавцем Відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Солодяк В.Р. на території іншого органу державної виконавчої служби нерухомого майна, закріпленого за боржником, вирішення питання про накладення арешту та проведення стягнення на майно, належне Комунальному підприємству "Оптова база" на праві повного господарського відання, має здійснюватись у загальному порядку, встановленому ст.ст.20, 57, 59, 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 14/385 скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу ДВС Деснянського РУЮ м. Києва про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про те, що оскаржуваною ухвалою суду змінено судове рішення по суті, що стосується прав та обов'язків державного виконавця при зверненні стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації згідно із Законом України "Про виконавче провадження" та порядку вчинення таких дій; оскаржувана ухвала містить нові дані та роз'яснення мотивів прийняття рішення, чим порушеного вимоги ст.89 ГПК України.

На думку скаржника, допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, при прийнятті ухвали від 24.04.2013, призвели до подальшого незаконного відчуження комунального майна, яке не належить боржнику та не враховано вимоги ст.321 ЦК України; суд фактично прийняв рішення, яким розпорядився від імені Київської міської ради, як власника цього майна - об'єкта права комунальної власності територіальної громади.

Скаржник наголошує на тому, що боржник є балансоутримувачем спірного майна та наділений відповідними правами й несе обов'язки саме балансоутримувача, а не власника.

У письмовому поясненні на апеляційну скаргу орган Державної виконавчої служби заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на ототожнення правової природи відносин, що виникають при здійсненні власником права власності на майно, у частині розпорядження ним, зокрема, шляхом відчуження, та відносин щодо звернення стягнення на майно боржника при примусовому виконанні рішення у порядку Закону України "Про виконавче провадження" та норми ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 78 ГК України; те, що державний виконавець, звертаючи стягнення на майно боржника, діяв також і в інтересах держави.

Стягувач у відзиві на апеляційну скаргу просить, за умови встановлення відсутності процесуальної підстави для припинення апеляційного провадження у справі, залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись, зокрема, на те, що прокурор не має права апеляційного оскарження ухвали місцевого господарського суду від 24.04.2013, що є передбаченою пунктом 1 ч.1 ст. 80 ГПК України підставою для припинення апеляційного провадження у справі; посилаючись на положення ч. 1 ст. 52, ч.1 ст. 62, ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 179 ГК України, п. 5.2 Статуту боржника, стягувач стверджує, що надане оскаржуваною ухвалою роз'яснення резолютивної частини ухвали, шляхом покладання на орган державної виконавчої служби зобов'язання накласти арешт та здійснити комплекс заходів по зверненню стягнення на майно боржника, у тому числі конкретно зазначене судом, у загальному порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", є законним, обґрунтованим та повністю відповідає завданням судового контролю за виконанням судових рішень, що набрали законної сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора Прокуратури Деснянського району міста Києва, представника ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, враховуючи доводи письмового пояснення та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

12.04.2013 орган Державної виконавчої служби звернувся до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385, у якій, керуючись ст.89 ГПК України, ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", просив роз'яснити пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 в частині порядку: "Вчинення дій по вирішенню питання по проведенню стягнення", зокрема, чи зобов'язаний державний виконавець звернути стягнення на майно КП "Оптова база" у загальному порядку, встановленому ст.ст.20, 57 - 59, 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження", а саме на нежилу споруду - холодильник ЛМК-3000, загальною площею 9900,70 кв.м, який знаходиться у Дарницькому районі міста Києва, мікрорайон Бортничі, вул. Леніна, 42, літера "К" та передати відповідні документи до УДВС ГУЮ у м. Києві для здійснення заходів щодо передачі зазначеного майна на реалізацію; роз'яснити пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2013 в частині порядку повідомлення органу місцевого самоврядування, який здійснює управління майном.

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення; у разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа; суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Господарський суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх редакції; роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами статті 89 ГПК; в ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження (п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9).

Статтею 89 ГПК України встановлено, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи зміни до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду; якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення (п.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2013 № 6).

Як вбачається із ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385, її резолютивна частина, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, була викладена у наступній редакції: "

"1. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві по примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 14/385 від 01.11.2011.

2. Відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язати Державну виконавчу службу Деснянського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо вирішення питання про накладення арешту та проведення стягнення за рахунок майна боржника Комунальне підприємство "Оптова база" (02232 м. Київ, вул. Бальзака, 64, код 21661094), в тому числі нежилої споруди - холодильник ЛМК-3000, загальною площею 9900,70 кв.м, що знаходиться у місті Києві за адресою: Бортничі, вул. Леніна, 42, літера "К" та зобов'язати повідомити про це у трьох денний строк відповідний орган місцевого самоврядування, який здійснює управління майном".

В ч.ч. 1, 2, 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Таким чином, зміст резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385 є зрозумілою для виконання органом Державної виконавчої служби.

Вжиття господарським судом в оскаржуваній ухвалі наступного тексту: "Накласти арешт та здійснити комплекс заходів по зверненню стягнення на майно боржника, закріплене за Комунальним підприємством "Оптова база" на праві повного господарського відання у загальному порядку, встановленому ст.ст. 20, 57-59, 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження" є зміною редакції резолютивної частини ухвали господарського суду від 13.03.2013, тобто змінено зміст ухвали господарського суду від 13.03.2013.

У заяві органу Державної виконавчої служби від 12.04.2013 про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385, фактично порушується питання про внесення до ухвали нових даних.

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 14/385 прийнята з порушенням вимог ст. 89 ГПК України.

Згідно із ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно із статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" право внесення апеляційної, касаційної скарги надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам - незалежно від їх участі у розгляді справи (п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 № 7).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами процесуального права та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 14/385 скасувати повністю.

3. У задоволенні заяви Головного державного виконавця Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 14/385 відмовити.

4. Справу № 14/385 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха