Ухвала

від 04.03.2014 по справі 2а-1701/12/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1701/12/0170/3

04.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Козловська С. О.

за участю сторін:

від прокуратури Автономної Республіки Крим - Місюра Олексій Миколайович, посвідчення № 023536, від 11.12.13,

від позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет"): не з'явився,

від відповідача (Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим): не з'явився,

від відповідача (Управління Державного агентства земельних ресурсів у м. Ялта) не з'явився,

від третьої особи (Державне підприємство "Лівадія") не з'явився,

від третьої особи (Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"): не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Маркет" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 03.10.13 по справі № 2а-1701/12/0170/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет" (вул. Гната Юри, буд.20, м. Київ 1,01001)

до Алупкінської міської ради АР Крим (вул. Красногвардійська, 32, м. Алупка, Автономна Республіка Крим, 98676)

Управління Державного агентства земельних ресурсів у м. Ялта АРК (вул. Руданского, 7, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, смт. Лівадія, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655)

Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (вул. Київська, 77/4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

за участю Прокуратури АРК (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет" до Алупкінської міської ради АРК, Управління державного комітету по земельних ресурсах в м. Ялта АРК, треті особи - Державне підприємство "Лівадія", Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за участю Прокуратури АРК про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Рішення Алупкінської міської ради 11 сесії 23 скликання від 30.04.1999 № 15 "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15 було прийнято до моменту державної реєстрації позивача у якості юридичної особи, тобто на час прийняття вищевказане рішення не могло в будь-який спосіб впливати на права, свободи та інтереси позивача в частині реалізації його права оренди земельної ділянки площею 7,0 га для будівництва та експлуатації багатофункціонального житлового комплексу, наданої позивачу Рішенням Алупкінської міської ради 16 сесії 5 скликання від 09.05.2007.

Не погодившись з даною постановою, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, основні з яких полягають в тому, що ТОВ «Капітал - Маркет» вважає, що рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради «Про затвердження меж колгоспу заводу «Лівадія» від 30.04.1999 № 15, є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку із тим, що існування зазначеного рішення впливає на речове право оренди ТОВ «Капітал-Маркет» на ділянку площею 7,0 га, яка розташована за адресою: Україна, АР Крим, м. Алупка, район вул. Севастопольське шосе, та перешкоджає останньому в реалізації прав за договором оренди земельної ділянки від 15.06.2007 для будівництва та експлуатації багатофункціонального житлового комплексу; оскаржуване рішення станом на час його прийняття не відповідало низці нормативно-правових актів у сфері регулювання земельних відносин та сільськогосподарської діяльності, не могло бути підставою для надання радгосп-заводу «Лівадія» права на ведення на усій наданій ділянці повноцінного товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування винограду) тощо; в порушення ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, під час прийняття оскаржуваного рішення Алупкінська міська рада діяла поза межами власних повноважень, оскільки надання ріллі та земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, належало до компетенції обласної ради; відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561 -XII, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Іншими словами, міські ради не були уповноважені надавати у користування, зокрема, постійне, земельні ділянки - ріллі для ведення, у т.ч. товарного сільськогосподарського виробництва; оскаржуваним рішенням радгосп-завод «Лівадія» отримав 83,23 га земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Алупкінська міська рада у межах міста не мала повноважень для надання радгосп-заводу «Лівадія» земельної ділянки - рілля для товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушила приписи ст. 19 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 № 561-ХII; в порушення ч. 6 ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХII Алупкінська міська рада надала у постійне користування земельну ділянку без попереднього вилучення ділянок у сторонніх землекористувачів; в супереч п. 10 Інструкції з внутрігосподарського землеустрою колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств Української РСР, земельна ділянка передана у постійне користування радгоспу-заводу «Лівадія» за відсутністю розробленого проекту з внутрігосподарського землеустрою; в супереч закріпленому в державному акті призначенню земельна ділянка ДП «Лівадія» не доповідає технічним властивостям ріллі та багаторічним насадженням, що взагалі виключало можливість її передання для сільськогосподарських потреб та використання у виноградарстві; оспорюване рішення Алупкінської міської ради порушує земельні права та охоронювані законом інтереси позивача, який на підставі рішення Алупкінської міської ради від 09.06.2007 № 20/2 отримав частину земельної ділянки колишнього радгосп-заводу «Лівадія» площею 7,0 га у користування за договором оренди від 25.06.2007 для будівництва та експлуатації багатофункціонального житлового комплексу.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання, призначене на 04.03.2014 позивач, відповідачі, треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач, відповідачі, треті особи викликалися в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідачів, третіх осіб за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

30.04.1999 Рішенням Алупкінської міської ради 11 сесії 23 скликання № 15 «Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія"» затверджено межі радгоспу-заводу "Лівадія" згідно технічного звіту, складеного Кримською філією інституту земельного устрою, загальною площею земель в межах плану 133, 05 га; площа земель, закріплених за радгоспом-заводом "Лівадія" - 87,41 га. (том 1 арк. с. 26).

23.02.2000 Алупкінською міською радою народних депутатів м. Ялти АР Крим радгоспу - заводу "Лівадія" на підставі вищевказаного рішення Алупкінської міської ради 11 сесії 23 скликання від 30.04.1999 № 15 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301, відповідно до якого землекористувачу радгоспу - заводу " Лівадія" надається у постійне користування 83,23 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (том 2 арк. с. 6-7).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет" (ЄДРПОУ 31956018) зареєстровано у якості юридичної особи 23.05.2002, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 26867/05, копія якої наявна в матеріалах справи.

Рішенням Алупкінської міської ради 16 сесії 5 скликання від 09.05.2007 затверджено проект землеустрою з відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал-Маркет" земельної ділянки загальною площею 7,0 га, розташованого за адресою: м. Алупка, район вул. Севастопольське шосе, для будівництва та експлуатації багатофункціонального жилого комплексу; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал- Маркет" у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 7,0 га для будівництва та експлуатації багатофункціонального жилого комплексу за адресою: м. Алупка, район вул. Севастопольське шосе з земель, що знаходяться у віданні Алупкінської міської ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2012 призначено по справі комплексну економічно- біологічну судову експертизу.

На розгляд експерта поставлено питання:

- Чи відображалася в бухгалтерському обліку радгосп - заводу "Лівадія", в особі його правонаступника Державного підприємства "Лівадія", наявність багаторічних насаджень на земельній ділянці радгосп - заводу "Лівадія" площею 83,23 га, яка надана у постійне користування радгосп - заводу "Лівадія" згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000, на момент ухвалення рішення 11 серії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15?

- Чи проростають на земельній ділянці площею 83,23 га, яка надана у постійне користування радгосп - заводу "Лівадія" згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000, виданого на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 №15, багаторічні насадження, в тому числі на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні позивача ?

- Який вік багаторічних насаджень, які проростають на земельній ділянці площею 83,23 га, яка надана у постійне користування радгосп - заводу "Лівадія" згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000, виданого на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 №15, в тому числі на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні позивача? (том 2 арк. с. 81).

Висновком комплексної судової економіко-біологічної експетризи № 69/12 від 20.05.2013 встановлено, що на земельній ділянці площею 83,23 га, яка надана у постійне користування радгосп-заводу "Лівадія" згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000 , виданого на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15, в тому числі на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача, зростають багаторічні насадження, а саме:

- вздовж крутого схилу, а також на пологому схилі ділянки "Шахтар" є порості рідкого чагарнику та деревних рослин, а також на крутому схилі досліджуваної ділянки раніше існували насадження винограду;

- на ділянці "Касимовська", розташованої в м. Алупка, біля села Касимовка, є багаторічні насадження - експлуатаційні плодоносні виноградники, переважно винних сортів (Мускат білий і Каберне Совіньон) в задовільному стані;

- на ділянці "Хаба-Туби" є багаторічні насадження - старий інжировий сад.

Згідно з висновком судової експетризи № 69/12 від 20.05.2013, вік багаторічних насаджень, які проростають на земельній ділянці площею 83,23 га, яка надана у постійне користування радгосп-заводу "Лівадія" згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000, виданого на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15, в тому числі на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача, а саме:

- на ділянці "Шахтар" імовірно зростали чагарник, дерева та існували насадження винограду на момент складання Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000 , виданого на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15, однак встановити вік чагарнику, дерев та існуючих раніше насаджень винограду не надається можливим через відсутність відповідних документів;

- на ділянці "Касимовська" на момент огляду на частині території є насадження винограду віком більш 15-20 років, на частині території є більш молодші виноградники (вік яких приблизно 8-11 років), у місцях випадку є підсадки зовсім молодих кущів винограду (ремонт виноградників). Встановити більш точний вік насаджень винограду можливо лише при наявності актів посадки та розкорчування виноградників, які не були надані;

- на ділянці "Хаба-Туби" багаторічні насадження - старий інжировий сад на момент огляду має вік більш 24 років (том 2 арк. с. 306-317).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Алупкінської міської ради АР Крим, Управління державного комітету по земельних ресурсах в м. Ялта АР Крим про:

- визнання протиправним і скасування рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15;

- зобов'язання Управління Державного комітету із земельних ресурсів в м. Ялта АР Крим скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування за № 59, зроблений на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15, про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України та Земельним Кодексом України.

\

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною другою 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, який діяв на час прийняття рішення, що оскаржується, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Згідно зі статтею 141 діючого Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.8 частини першої статті 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з п. 6 частини першої статті 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що адміністративне судочинство спрямовано на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень; в свою чергу з адміністративним позовом до адміністративного суду може звернутися особа, права, свободи або інтереси якої були порушені.

Проте в даному випадку йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки правового, охоронюваного законом, або інакше - легітимного. Отже для наявності підстав для захисту прав, свобод та інтересів особи, що звернулася до суду з адміністративним позовом, повинно бути встановлено порушення цих прав, свобод та інтересів оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Аналогічна позиція викладена у Рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004.

Тобто саме обставини (юридичні факти) і норми права у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи, тим самим обґрунтовуючи та підтверджуючи заявлені позовні вимоги.

Отже, встановлення факту наявності/відсутності порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням є визначальною ознакою наявності/відсутності права позивача на звернення до суду, тобто того, чи є позивач належним позивачем по даній справі, якому належить право щодо заявлення позовних вимог.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Маркет" не є належним позивачем щодо заявлених позовних вимог у справі, у зв'язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним Рішенням Алупкінської міської ради 11 сесії 23 скликання від 30.04.1999 № 15 "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Рішення Алупкінської міської ради 11 сесії 23 скликання від 30.04.1999 № 15 "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15 було прийнято до моменту державної реєстрації позивача у якості юридичної особи, тобто на час прийняття вищевказане рішення не могло в будь-який спосіб впливати на права, свободи та інтереси позивача в частині реалізації його права оренди земельної ділянки площею 7,0 га для будівництва та експлуатації багатофункціонального житлового комплексу, наданої позивачу Рішенням Алупкінської міської ради 16 сесії 5 скликання від 09.05.2007.

За таких обставин, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині зобов'язання Управління Державного комітету із земельних ресурсів в м. Ялта АР Крим скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування за № 59, зроблений на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради "Про затвердження меж колгоспу заводу "Лівадія" від 30.04.1999 № 15, про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23.02.2000.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів предмет позову і підстава позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач обравший спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Як правило, спосіб захисту визначається у матеріальному праві: стаття 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України.

Обраний позивачем спосіб захисту права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачем судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Маркет" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 у справі № 2а-1701/12/0170/3 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 у справі № 2а-1701/12/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 11 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна