Постанова

від 06.03.2014 по справі 826/1377/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/34

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

06 березня 2014 року 16:50 № 826/1377/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292201 від 14.10.2013, № 00026522201 та № 00026422201 від 31.12.2013, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" (далі - позивач, ТОВ "П'ятий Елемент") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292201 від 14.10.2013, № 00026522201 та № 00026422201 від 31.12.2013 (далі - ППР № 0001292201, ППР № 00026522201, ППР № 00026422201).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1377/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/1377/14 і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 26.02.2014 прибули представники позивача. Представник відповідача в судове засідання 26.02.2014 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 26.02.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 03.09.2013 по 23.09.2013 на підставі наказу від 29.08.2013 № 364 ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 № 210/26-57-22-01-07/32160607 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог наступних норм податкового законодавства:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 426 460,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 116 054,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 13 501,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 19 801,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 92 250,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 50 684,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 112 586,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 2 976,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 18 608,00 грн.;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 509 779,00 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2013 року на суму 509779,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 368 447,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- ППР № 0001292201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 464 245,75 грн. (за основним платежем - 426 460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 785,75 грн.).

- ППР № 0001302201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 440 143,00 грн.;

- ППР № 0001312201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 509 779,00 грн.

Листом від 28.10.2013 № 2/40 позивач подав скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві на ППР № 0001292201, ППР № 0001302201 та ППР № 0001312201.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 № 7905/10/26-15-1004-01 залишено без змін ППР № 0001292201; скасовано ППР № 0001302201 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 712,00 грн., в іншій частині залишено без змін; скасовано ППР № 0001312201 та зобов'язано ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 509 779,00 грн.

У зв'язку із скасуванням ГУ Міндоходів у м. Києві ППР № 0001302201 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 712,00 грн., скасуванням ППР № 0001312201 та зобов'язанням ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 509 779,00 грн., відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- ППР № 0002652201 від 31.12.2013, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 509 779,00 грн.;

- ППР № 0002642201 від 31.12.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 431 580,75 грн. (за основним платежем - 361 597,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 983,75 грн.).

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі ППР № 0001292201, ППР № 00026522201 та ППР № 00026422201, тому звернувся до суду.

ТОВ "П'ятий Елемент" зареєстровано 19.09.2002 за № 10701050002006660 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 32160607). Місцезнаходження позивача: 03126, м. Київ, вул. Качалова, 5.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.09.2002 за № 30817. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, податку з доходів фізичних осіб та ін.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" за період з липня 2010 року по червень 2013 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Між ТОВ "П'ятий Елемент" (Постачальник) та ТОВ "Епіцентр К" (Покупець) було укладено договір поставки № 1122/40/10 від 01.04.2010 з додатками до нього (Т. 1, арк. 107 - 119).

Предметом вказаного договору було зобов'язання Постачальника поставляти Покупцеві Товар у встановлені строки та зобов'язання Покупця приймати такий Товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору.

Також між ТОВ "П'ятий Елемент" (Замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) було укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 1123/40/10 від 01.04.2010 (Т. 1, арк. 120 - 122).

Предметом вказаного договору було надання Виконавцем Замовнику інформаційних, маркетингових та інших послуг з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем.

Згідно п. 1.3 вказаного договору послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця; формування Виконавцем споживчого кошику покупця щоденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником, та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Крім цього, між ТОВ "П'ятий Елемент" (Замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) було укладено договір про надання консультацій № 583740 від 30.12.2010 з додатком до нього (Т. 1, арк. 123 - 126).

Предметом вказаного договору було надання Виконавцем Замовнику консультацій з метою забезпечення продажу товару, що поставляється Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано інформаційні та маркетингові послуги, а також консультації від ТОВ "Епіцентр К", було надано суду копії актів виконання робіт (надання послуг), звітів до вказаних актів, податкових накладних та відомостей по рахунку (Т. 1, арк. 127 - 182).

Між ТОВ "П'ятий Елемент" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) було укладено договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника № 2 від 01.06.2010 з додатками (Специфікаціями) до нього (Т. 1, арк. 190 - 211).

Предметом вказаного договору було зобов'язання Підрядника на власний ризик виконати роботи, визначені у п. 2.1 цього Договору (роботи) щодо виготовлення металевих виробів (продукції) із матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та продукцію та оплатити виконані Підрядником роботи.

Згідно п. 2.1 вказаного договору Підрядник зобов'язується забезпечувати виробництво продукції в асортименті та по цінах, що визначаються та погоджуються Сторонами в Специфікаціях на виготовлення продукції. Специфікації є Додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано відповідні роботи та продукцію від ФОП ОСОБА_1, було надано суду копії актів здачі-прийому робіт (наданих послуг), податкових накладних та відомостей по рахунку (Т. 1, арк. 212 - 250; Т. 2, арк. 1 - 249; Т. 3, арк. 192 - 193).

Між ТОВ "П'ятий Елемент" (Орендар) та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" (Орендодавець) було укладено договір оренди майна № 03/14/10 від 01.05.2010 з додатками до нього (Т. 3, арк. 1 - 8).

Предметом вказаного договору була передача Орендодавцем та прийняття Орендарем у тимчасове платне користування частини павільйону площею 175,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 4.

Згідно п. 1.3 вказаного договору павільйон, що передається в оренду, використовується для розміщення та зберігання кованих виробів Орендаря.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано у тимчасове платне користування частину павільйону площею 175,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 4, від Спільного підприємства у формі ТОВ "Метал Холдинг", було надано суду копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, видаткових накладних, відомостей по рахунку, подорожних листів та товарно-транспортних накладних (Т. 3, арк. 9 - 94, 194).

На підставі вищевказаних документів до складу витрат ТОВ "П'ятий Елемент" за 3 квартал 2010 року, за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року, за 2 квартал 2011 року, за 3 квартал 2011 року, за 4 квартал 2011 року, за 4 квартал 2012 року, за 2 квартал 2013 року та за 1 півріччя 2013 року було віднесено придбання вищевказаних інформаційних, маркетингових послуг, консультацій, відповідних робіт та продукції, отримання у тимчасове платне користування частини павільйону на загальну суму 936 239,00 грн., та до складу податкового кредиту було віднесено придбання вищевказаних інформаційних, маркетингових послуг, консультацій, відповідних робіт та продукції, отримання у тимчасове платне користування частини павільйону в сумі ПДВ - 361 597,00 грн.

Разом з тим, по кожній господарській операції позивача з вищевказаними контрагентами суд вважає доцільним зазначити наступне.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "Епіцентр К" суд вважає доцільним зазначити, що позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили про надання послуг щодо розміщення товару на окремих стелажах та площадках ТОВ "Епіцентр К"; формування ТОВ "Епіцентр К" споживчого кошику покупця щоденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачалися позивачем, та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації позивачу стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів ТОВ "Епіцентр К" та інформування про зміну попиту на товари, що постачалися позивачем; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Також позивачем не було надано суду жодної банківської виписки або платіжного доручення на підтвердження оплати за інформаційні, маркетингові послуги та консультації від ТОВ "Епіцентр К".

Більше того, позивач визнав, що товар, поставлений ним ТОВ "Епіцентр К" на виконання договору поставки № 1122/40/10 від 01.04.2010, перебував у власності ТОВ "Епіцентр К" в той період, коли позивачеві мали надаватися інформаційні та маркетингові послуги, а також консультації від ТОВ "Епіцентр К".

З наведеного вбачається, що фактично позивач не отримував від ТОВ "Епіцентр К" вищевказані інформаційні, маркетингові послуги та консультації.

По взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_1 суд вважає доцільним зазначити, що позивачем не було надано суду жодних доказів оплати робіт ФОП ОСОБА_1 щодо виготовлення металевих виробів із матеріалів позивача (банківських виписок; платіжних доручень, засвідчених банком); не було надано доказів існування у власності позивача відповідних матеріалів, з яких ФОП ОСОБА_1 мав би виготовити металеві вироби.

Крім цього, суд звертає увагу на твердження відповідача та позивача, що позивачем під час його перевірки податковим органом не було надано відповідачу Специфікації, у яких згідно п. 2.1 договору підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника № 2 від 01.06.2010 зазначалося про асортимент та ціни металевих виробів, а також вказані Специфікації були додатками до даного договору та були його невід'ємною частиною.

При цьому, згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Враховуючи вищевказані норми ПК України, суд вважає доцільним зазначити, що позивач не був позбавлений можливості додати до скарги від 28.10.2013 № 2/40 та до скарги від 30.12.2013 № 2/53 на вищевказані ППР Специфікації до договору підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника № 2 від 01.06.2010, натомість позивачем не було надано такі Специфікації відповідачу, що призвело до висновку відповідача про неможливість встановлення фактичного виконання робіт.

По взаємовідносинам позивача з Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" суд вважає доцільним зазначити, що позивачем не було надано суду жодних доказів оплати Спільному підприємству у формі ТОВ "Метал Холдинг" за тимчасове платне користування частини павільйону площею 175,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 4 (банківських виписок; платіжних доручень, засвідчених банком); не було надано доказів руху кованих виробів, що належали позивачу, по такому складському приміщенню.

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" ухвалою суду від 06.02.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача всі вищевказані докази.

Дана ухвала суду отримана позивачем 12.02.2014, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 3, арк. 109).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, позивачем в судовому засіданні так і не підтверджено витрати за 3 квартал 2010 року, за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року, за 2 квартал 2011 року, за 3 квартал 2011 року, за 4 квартал 2011 року, за 4 квартал 2012 року, за 2 квартал 2013 року та за 1 півріччя 2013 року на загальну суму 936 239,00 грн. та не підтверджено наявності підстав для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ - 361 597,00 грн. внаслідок отримання вищевказаних інформаційних, маркетингових послуг, консультацій, відповідних робіт та продукції, отримання у тимчасове платне користування частини павільйону у ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільного підприємства у формі ТОВ "Метал Холдинг".

З наведеного вбачається, що по взаємовідносинам з ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" відсутні належним чином оформлені первинні документи, в т.ч. податкові накладні (не відповідають вимогам ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-ХІV), а господарські операції, що відбулись, оформлені лише документально.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 у справі № 2а-12992/11/2670 (колегія суддів у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України, за участі прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "П'ятий Елемент" до складу витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості наданих послуг та поставленої продукції, оформлених як придбані у ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільного підприємства у формі ТОВ "Метал Холдинг", з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного вбачається, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту.

Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зі змісту вищевказаних обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій за вищевказаними правочинами.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, викладені в Акті перевірки, на підставі чого прийнято оспорювані ППР. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та контрагентами доречним є застосування доктрини "ділова мета" (business purpose).

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що і до прийняття ПК України дане положення вже застосовувалося в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину "ділова мета" в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 у справі № 08/28 за позовом ТОВ "Метпромсервіс" до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

У даній справі Верховний Суд України підтримав місцеву ДПІ, скасував прийняту на користь платника податків ухвалу Вищого адміністративного суду України і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України, Верховний Суд України зробив наступні висновки:

"Задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців. Вони не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину, зокрема металобрухт, у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного".

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування судами окремих приписів ПКУ та КАСУ" звернув увагу на необхідність встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та порекомендував судам перевіряти доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети в діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання, придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками, придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, зокрема, зазначає, що вимога щодо бюджетного відшкодування ПДВ може бути визнана необгрунтованою, якщо судом встановлено, що головною метою платника податку є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Аналогічна позиція викладена у Довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 та в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13.

Враховуючи наведене, суд вважає доцільним звернути увагу на засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в частині 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично відповідні послуги та продукція ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" позивачу не надавалися та не поставлялися, а також не були використані у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів виконання вищевказаних послуг та поставки вищевказаної продукції, а також використання позивачем у власній господарській діяльності вказаних послуг та поставки, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищевказані дії були вчинені судом та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Дана ухвала суду отримана позивачем 12.02.2014, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 3, арк. 109).

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України є обґрунтованими, а оскаржувані ППР № 0001292201, ППР № 00026522201 та ППР № 00026422201 прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних ППР задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "П'ятий Елемент" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" решту суми судового збору у розмірі 4 383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова