Ухвала

від 27.02.2014 по справі 826/17626/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17626/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», за результатами якої 10.10.2013 р. складено акт №572/26-54-22-01-10/20228213 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.».

Відповідно до висновків Акту перевірки податковим органом встановлено порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135, п. 170.2.2 п. 170.2 cт. 170, пп. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134, пп. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 cт. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 cт.139, п. 149.1 cт. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 484 115,0 грн.

За наслідками наведених порушень, 24.10.2013 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0008792201 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму грошових зобов'язань за основним платежем 484 115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 121 029,00 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наведене податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача стосовно заниження позивачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

По-перше, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток при взаємовідносинах з WORLDWIDE MANUFACTURING E.D. є неправомірним, оскільки строк позовної давності був продовжений сторонами відповідними контрактами, та не настав на час перевірки.

По-друге, щодо заниження позивачем суми доходу від інвестиційного прибутку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі акту приймання-передавання майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» від 19.05.2011 року, ТОВ «Ворлдвайд мануфакчурінг, І.Д.» передав, а ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» прийняв, як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» - об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення №92 - офіс, склад площею 441,40 кв.м., яке належало ТОВ «Ворлдвайд мануфакчурінг, І.Д.» на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 26.02.2004 p., бланк серії САА №933659.

Для внесення вищезазначеного майна до статутного капіталу ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг», ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, ІД.» та фізична особа ОСОБА_5 за спільною згодою здійснили його оцінку та визначили, що станом на 19.05.2011 р. вартість вказаного нежитлового приміщення становить 552 836,0 грн. (про свідчить акт оцінки учасниками нерухомого майна, для внесення до статутного капіталу ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» від 19.05.2011 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг ІД.» в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року відобразило доходи звітного (податкового) періоду від здійснення даної операції в розмірі 560000,0 грн., при цьому в рядку 1.2 «витрати звітного (податкового) періоду» відобразило суму витрат від здійснення даної операції у розмірі 553 500,0 грн. Суму прибутку від зазначеної операції з корпоративними правами підприємство відобразило у розмірі 6 500,0 грн.

Так, відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 cт. 170 Податкового кодексу України від, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно п.п. 170.2.2 п. 170.2 cт. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між: доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається від суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 -170.2.6 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення внеску до статутного капіталу позивачем отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.03.2011 р. №29488587, відповідно до якого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» визначило, що загальна вартість нерухомого майна становить 552 836,00 грн. (частина внеску в сумі 164,00 грн. вносилась додатково грошовими коштами).

Відповідно до вартості приміщення, згідно з актом від 19.05.2011 р. учасниками ТОВ «Тонер сервіс інжиніринг» було оцінено внесок до статутного капіталу даного товариства в розмірі 552 836,00 грн.

Крім того, визначення вартості продажу сформованого статутного капіталу відповідно до Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Тонерсервіс інжиніринг» від 18.05.2012 p., відповідала номінальній вартості сформованого статутного капіталу та була продана з прибутком в розмірі 560 00,00 грн., відповідно до домовленості сторін договору про вартість продажу частки. Різниця між номінальною вартістю та вартістю продажу була врахована як інвестиційний дохід та відповідним чином оподаткована.

Таким чином, колегія суддів спростовує висновки відповідача, що «ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», порушило п.п. 170.2.1 п. 170.2 cт. 170 Податкового кодексу України, оскільки останній задекларував у складі доходу інвестиційний прибуток від операції з продажу корпоративних прав в сумі 553 500,0 грн.

Щодо порушень позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 cт. 138, п. 138.2 cт. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 149.1 cт. 149 Податкового Кодексу України ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», що до складу витрат віднесено витрати, не підтверджені документально, в результаті чого підприємство завищило суму витрат на загальну суму 252 618,25 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 Податкового Кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених гідно зі ст.ст. 138-143 Кодексу з урахуванням правил, встановлених статтями Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 cт. 138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, п. 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 cт. 138 Податкового Кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 149.1 cт. 149 Податкового Кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст.. 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих на перевірку відомостей витрат за перевіряємий період, підприємство ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг,І.Д.» при взаємовідносинах з ТОВ «СНВК «Юпітер» задекларувало витрати з оренди приміщень у IVкварталі 2012 року на суму 252 618,00 грн.

Так, до перевірки було надано копії актів наданих послуг ТОВ «СНВК «Юпітер» по договору оренди №1/2011 від 29.12.2010 року, б/н від 31.12.12 року на суму 224 390,36 грн., в тому числі ПДВ 37 398,39 грн., б/н від 31.12.2012 року на суму 78 751,54 грн., в тому числі ПДВ 13 125,26 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення про задоволення позовних вимог, оскільки висновки відповідача стосовно заниження позивачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, так як у позивача наявна вся необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за перевіряємий період.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.