Ухвала

від 15.07.2014 по справі 826/17626/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/800/13841/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р.

у справі № 826/17626/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (далі - позивач, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 24.10.2013р. № 0008792201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Оболонському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Оболонському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 10.10.2013 р. №572/26-54-22-01-10/20228213.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135, п. 170.2.2 п. 170.2 cт. 170, пп. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134, пп. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 cт. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 cт.139, п. 149.1 cт. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 484 115,0 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 р. № 0008792201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 484 115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 121 029,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» до складу доходу не включило суму заборгованості перед нерезидентом - фірмою «WORLDWIDE MANUFACTURING E.D.», по якій минув строк позовної давності, в результаті чого занизило дохід на суму 1 499 188,89 грн. На підставі даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальними» перевіркою встановлено, що станом на початок перевіряємого періоду - 01.01.2012 року на ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, ІД.» обліковувалася кредиторська заборгованість перед постачальником нерезидентом - фірмою «WORLDWIDE MANUFACTURING E.D.»: по контракту №045/02 І від 04.10.2001 року у розмірі - 518510,26 грн. (50350,0 EUR), по якій минув термін позовної давності; по контракту №NZ04E/I від 01.11.2007 року у розмірі - 1829728,19 грн. (177677,10 EUR), з неї 980678,63 грн. (95513,29 EUR), по якій минув термін позовної давності.

В той же час, як вбачається із окремого договору від 01.06.2011 p. до контракту NZ04E/I про збільшення строку позовної давності щодо зобов'язань від 01.11.2007 р., сторони контракту домовились в порядку ст. 259 ЦК України про збільшення строку позовної давності до семи років.

Про збільшення строку позовної давності до семи років сторони також домовились по контракту 045/02 І, уклавши при цьому окремий договір від 01.07.2009 p.

Таким чином, визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток при взаємовідносинах з WORLDWIDE MANUFACTURING E.D. є неправомірним, оскільки строк позовної давності був продовжений сторонами контрактів.

Також в акті перевірки зазначено, що на підставі акту приймання-передавання майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» ТОВ «Ворлдвайд мануфакчурінг, І.Д.» передав, а ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» прийняв, як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «Тонер Сервіс Інжиніринг» - об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 cт. 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно п.п. 170.2.2 п. 170.2 cт. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між: доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається від суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 -170.2.6 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення внеску до статутного капіталу позивачем отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.03.2011 р. №29488587, відповідно до якого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» визначило, що загальна вартість нерухомого майна становить 552 836,00 грн. (частина внеску в сумі 164,00 грн. довносилась грошовими коштами).

Отже, позивачем обґрунтовано до вищевказаної вартості було здійснено внесок до статутного капіталу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 Податкового Кодексу прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених гідно зі статтями 138-143 Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 cт. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 cт. 138 Податкового Кодексу витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг,І.Д.» при взаємовідносинах з ТОВ «СНВК «Юпітер» задекларувало витрати з оренди приміщень у IV кварталі 2012 року на суму 252 618,00 грн., що підтверджено належним чином складеними первинними документами, у тому числі актами н?аданих послуг.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обстав?ин, касаційна скарга відповід?ача підлягає відхиле?нню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. залишенню без з?мін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов