Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/18104/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18104/13 24.02.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтікс"

Про стягнення 289 769,99 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Панасенко Р.О. дов. № 41-П від 03.02.2014р.

Від відповідача Амбарцумян К.М. дов. №б/н від 13.11.2013р.

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київський завод реле та автоматики" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтікс" про стягнення з останнього заборгованості за договором комісії на продаж Товару №8 від 28.09.2007 у розмірі 289 769,99 грн., з яких 256 299,98 грн. - основного боргу, 19 106,63 грн. - 3% річних, 14 363,38 грн. - інфляційних витрат, крім того просив судові витрати у розмірі 5 795,40 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання

щодо повноти та своєчасності оплати послуг за договором комісії на продаж Товару №8 від 28.09.2007. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 порушено провадження у справі №910/18104/13 та призначено розгляд справи на 16.10.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 справу було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/18104/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 30.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу №910/18104/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/18104/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 розгляд справи відкладався на 13.11.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні 13.11.2013 оголошувалась перерва до 02.12.2013.

У судовому засіданні 02.12.2013 оголошувалась перерва до 11.12.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 справу було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/18104/13 до свого провадження та призначила розгляд справи на 20.01.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 справу №910/18104/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/18104/13 до свого провадження.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 справу №910/18104/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/18104/13 до свого провадження та призначила розгляд справи на 10.02.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 справу №910/18104/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/18104/13 до свого провадження.

У судовому засіданні 10.02.2014 оголошувалась перерва до 17.02.2014.

У судовому засіданні 17.02.2014 оголошувалась перерва до 24.02.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2014 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2014 року надав пояснення по справі, відповідно до яких заперечував проти визнання позовних вимог.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18104/13

В судовому засіданні 24.02.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод реле та автоматики" (правонаступником якого є ПАТ "Київський завод реле та автоматики" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтікс" (далі - Відповідач) був підписаний Договір комісії №8 на продаж Товару (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт Товару Комітента.

Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу Товару, а також -інші умови та вказівки Комітента наводяться у Специфікаціях (Додатках до даного Договору), які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктами 6.1. та 6.2 Договору сторони погодили, що товар, що надійшов до Комісіонера від Комітента, є власністю Комітента. Передача Товару на комісію здійснюється за Актом прийому- передачі Товару на комісію.

Комісіонер зобов'язаний Продати Товар за ціною не нижче обумовленої у відповідних Специфікаціях (Додатках до даного Договору), які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.6 Договору).

Згідно п. 2.8 Договору не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося відвантаження товару Покупцеві, надати звіт Комітенту та передати останньому всі документи стосовно угоди купівлі-продажу, укладеної з Покупцем, а саме:

копію угоди з Покупцем, завірену Комісіонером;

копію рахунку-фактури до угоди з Покупцем з відміткою митниці, завірену Комісіонером;

оригінал вантажно-митної декларації з відміткою митниці про фактичний перетин Товаром митної території України;

копії товаро-транспортних накладних, завірені Комісіонером;

завірені Комісіонером копії документів, що свідчать про витрати, понесені Комісіонером у зв'язку з виконанням доручення.

Умовами Договору (п. 2.9) сторони погодили, що Комісіонер зобов'язаний перерахувати Комітенту кошти, отримані від покупця у якості оплати за Товар в строки, визначені пунктом 8.4. даного Договору.

Статтею 1012 ЦК України передбачено, що Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту

товарів, які є предметом комісії.

Товаром, що продав Відповідач для Позивача є напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. та більше 2,6 кв.м., зазначений у Специфікації №1 від 28.09.2007р., Специфікації №2 від 18.07.2008р., Специфікації №3 від 27.08.2008р. (копії містяться в матеріалах справи).

Так, зі слів Позивача він протягом 2007-2009 років передавав Відповідачу на комісію напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. та більше 2,6 кв.м., що підтверджується Актами прийому-передачі Товару на комісію, а саме:

за актом №7 від 21.07.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. за шт. в кількості 18900 кг. на суму 1 347 570,00 грн. без ПДВ;

за актом №8 від 24.07.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. за шт. в кількості 14180 кг. несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 4070 кг. на суму 1112784,00 грн. без ПДВ);

за актом №9 від 24.07.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв напівфабрикат 'Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 4250 кг., несортований більше 2,6 піл. шт. в кількості 12190 кг. на суму 607 775,00 грн. без ПДВ.;

за актом №10 від 25.07.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 37 341 кг. на суму 2 662 413,30 грн. без ПДВ.

Крім того, за актами на повернення Товару №1 від 22.10.2008р., №2 від 31.10.2008р., Відповідач повернув, а Позивач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 11 131 кг. на суму 793 640,30 грн., в кількості 12 896 кг. на суму 919 484,80 грн. та за актом на повернення Товару № 11 від 27.08.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 14065 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 6010 кг. на суму 1153084,50 грн. без ПДВ.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (п. 1 ст. 1022 ЦК України).

На виконання умов Договору Відповідач продав та експортував Товар, нерезидентам України, що підтверджується Вантажно-митними деклараціями, а саме:

-№100000007/8/124701 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 18900 кг.

- №100000007/8/124877 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 14180 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 4070 кг.

-№100000007/8/125577 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 13314 кг.

-№100000007/8/125609 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 14065 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 6010 кг.

-№100000007/8/125731 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 4250 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 12190 кг.

та звітами Комісіонера: №2 від 29.08.2008р. за липень 2008 року, №3 від 29.08.2008р. та №4 від 27.10.2008р. за вересень 2008 року. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.4. Договору Комітент зобов'язаний протягом 14 днів після затвердження звіту Комісіонера відшкодувати йому витрати, які він здійснив при виконанні доручення, сплатити йому комісійну винагороду та винагороду за делькредере.

За твердженням Позивача він належним чином виконував умови Договору щодо оплати комісійної винагороди та винагороди за делькредере, так як жодних претензій та зауважень щодо неналежного виконання умов Договору від Відповідача протягом 2007-2009 років не отримував.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач свої обов'язки по Договору щодо перерахування Позивачу грошових коштів виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим порушив умови Договору

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер)зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок

комітента.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач був зобов'язаний протягом 10 (десяти) банківських днів після надходження валютної виручки перерахувати на рахунок Позивача грошові кошти у національній валюті України. Платіж здійснюється за кожну партію Товару, зафіксовану в акті приймання-передачі Товару Комісіонеру в сумі вказаній в графі 22 експортної ВМД, яка відноситься до партії переданого на комісію і відправленого на експорт Товару. Додатковою угодою від 15.09.2008р. Позивач та Відповідач внесли зміни до пункту Договору комісії № 8 на продаж Товару від 28.09.2007р., збільшивши строк здійснення перерахування коштів Відповідачем до 60 (шістдесяти) банківських днів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору Позивачем було отримано від Відповідача грошові суму у розмірі 256 299,98, що підтверджується платіжними дорученнями:

- Згідно платіжного доручення № 344 від 10.09.08р. - 76720,61,00 грн.

- Згідно платіжного доручення №345 від 11.09.08р. -14000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 346 від 15.09.08р. -18835,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 347 від 18.09.08р. - 58560,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 348 від 19.09.08р - 49500,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 349 від 24.09.08р. - 164100,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 350 від 25.09.08р. - 111568,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 351 від 30.09.08р. - 96000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 361 від 02.10.08р. - 5000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 374 від 07.10.08р. - 106021,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 378 від 10.10.08р. - 31020,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 379 від 16.10.08р. - 10000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 380 від 17.10.08р. - 188925,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 384 від 22.10.08р. - 84750,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 385 від 23.10.08р. - 117000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 386 від 27.10.08р. - 9000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 387 від 29.10.08р. - 92550,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 390 від 03.11.08р. - 18000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 391 від 06.11.08р. - 2295,19 грн.

- Згідно платіжного доручення № 401 від 17.11.08р. - 100000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 406 від 19.11.08р. - 12900,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 407 від 20.11.08р. - 29864,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 412 від 26.11.08р. - 6100,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 391 від 06.11.08р. - 68388,81 грн.

- Згідно платіжного доручення № 415 від 01.12.08р. - 50000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 418 від 02.12.08р. - 20000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 426 від 09.12.08р. - 79125,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 430 від 16.12.08р. - 2000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 431 від 17.12.08р. - 100000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 438 від 19.12.08р. - 30000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 436 від 19.12.08р. - 100000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 439 від 22.12.08р. - 42103,60 грн.

- Згідно платіжного доручення № 440 від 23.12.08р. - 92000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 441 від 24.12.08р. - 195000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 1 від 16.01.09р. - 118500,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 5 від 20.01.09р. - 60000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 8 від 22.01.09р. - 79200,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 12 від 22.01.09р. - 33613,99 грн.

- Згідно платіжного доручення № 14 від 28.01.09р. - 100000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 17 від 29.01.09р. - 84200,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 18 від 30.01.09р. - 150000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 12 від 22.01.09р. - 154334,38 грн.

- Згідно платіжного доручення № 162 від 04.02.09р. - 35150,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 33 від 10.02.09р. - 34800,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 39 від 13.02.09р. - 28221,83 грн.

- Згідно платіжного доручення № 43 від 25.02.09р. - 227200,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 49 від 05.03.09р. - 224992,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 56 від 18.03.09р. - 121230,21 грн.

- Згідно платіжного доручення № 57 від 19.03.09р. - 99000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 65 від 24.03.09р. - 164200,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 58 від 19.03.09р. - 60000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 75 від 30.03.09р. - 127310,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 56 від 18.03.09р. - 23737,79 грн.

- Згідно платіжного доручення № 76 від 02.04.09р. - 50000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 80 від 06.04.09р. - 24600,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 81 від 07.04.09р. - 40000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 83 від 08.04.09р. - 76000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 86 від 09.04.09р. - 151357,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 87 від 10.04.09р. - 60000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 89 від 15.04.09р. - 78626,83 грн.

- Згідно платіжного доручення № 90 від 16.04.09р. - 420000,00грн.

- Згідно платіжного доручення № 95 від 17.04.09р. - 181212,03 грн.

- Згідно платіжного доручення № 89 від 15.04.09р. - 11373,17 грн.

- Згідно платіжного доручення № 105 від 05.05.09р. - 100000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 106 від 08.05.09р. - 120000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 120 від 20.05.09р. - 149360,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 126 від 27.05.09р. - 225735,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 127 від 28.05.09р. - 152000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 135 від 18.06.09р.- 141400,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 168 від 16.07.09р. - 77500,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 170 від 20.07.09р. - 180000,00 грн.

- Згідно платіжного доручення № 177 від 28.07.09р. - 37975,02 грн.

А звідси, розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору станом на дату підписання даної позовної заяви, становить 256 299,98 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.2010р. (копія міститься в матеріалах справи).

29.04.2013 року Державною фінансовою інспекцією України була проведена зустрічна звірка в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Селтікс» з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків проведених з Публічним акціонерним товариством «Київський завод реле та автоматики» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами проведення якої було видано довідку №08-31/994 де зазначено, до зустрічної звірки надано акт звірки розрахунків. між ВАТ «Київський завод реле та автоматики» та ТОВ «Селтікс», згідно якого станом на 01.11.2010 року сальдо за спірним Договором склало 14 387,18 грн. на користь ВАТ «Київський завод реле та автоматики».

У додаткових поясненнях по справі представник Відповідача зазначив про те, що даний акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом у вказаній справі і не підтверджує переривання позовної давності адже не містить один із обов'язкових реквізитів - «дата складання» (і до того ж в ньому не вказано і місце складання) Відповідно, зі змісту вказаного Акту звірки неможливо встановити коли він був складений. А тому, нема підстав стверджувати, що його складено саме у межах строку позовної давності. Звідси - даний «акт звірки» взагалі не можна вважати належним доказом у контексті ст. 34 ГПК України, крім того він був підписаний головним бухгалтером.

Стосовно доводів Відповідача про підписання акту звірки неуповноваженою Позивачем особою останній зазначив наступне.

Згідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає такі форми його організації як введення до штату підприємства посади бухгалтера чи створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Отже, головний бухгалтер в тому числі і Відповідача є посадовою особою.

Крім того, Вищий господарський суд України визнає акт звірки стану розрахунків сторін, підписаний саме головним бухгалтером підприємства-боржника достатнім доказом щодо визнання ним боргу та визнає його як підставу для переривання перебігу позовної давності у розумінні норм статті 264 Цивільного кодексу України (постанова від 24.04.2007р. у справі №19/125/06, постанова від 12.09.2012р. у справі №18/1/5022-7/2012).

У Постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2007р. по справі №19/125/06 зазначається, що про визнання боргу відповідачем свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.2006р., який підписано головним бухгалтером підприємства - відповідача та скріплено печатками сторін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №18/1/5022-7/2012 при вирішенні подібного спору визнала обґрунтованими доказами визнання відповідачем своїх грошових зобов'язань акти, підписані бухгалтером відокремленого підрозділу боржника в зв'язку з тим, що акти підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками.

А відтак враховуючи вищевикладене акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний належною посадовою особою та засвідчений відтиском печатки Відповідача є належним доказом переривання строку позовної давності та наявності боргу Відповідача у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно твердження про відсутність дати складання акту звірки, то в тексті Акту звірки розрахунків за Договором комісії № 8 від 28.09.2007р. чітко зазначено, що сторони провели перевірку розрахунків станом на 01.11.2010р.

Представник Відповідача обґрунтовуючи свою позицію стосовно відсутності дати підписання акту звірки посилався на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" однак, зазначений Закон не передбачає в якому місці первинних чи зведених облікових документів має бути зазначена дата складання документу.

Зі слів Позивача сторони Договору 01.11.2010р. провели звірку розрахунків за Договором комісії № 8 від 28.09.2007р. та результатами цієї звірки в той же день склали акт, якби дата підписання Акту була іншою про це мало бути зазначено і в тексті акту.

Як зазначає Позивач акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах. А тому акт звірки розрахунків від 01.11.2010р. за Договором комісії №8 від 28.09.2007р. складено на підставі даних бухгалтерського обліку й первинних документів сторін, і відображені в ньому дані не спростовано Відповідачем.

13.02.2014р. представник Відповідача подав клопотання про призначення технічної експертизи документів експертизи по справі говорячи про те, що акт було складено і підписано з боку Відповідача головним бухгалтером у 2012 році, напередодні її звільнення та поза межами строку позовної давності, а відтак не є підставою для переривання позовної давності.

Позивачем не було надано жодних доказів під час судового розгляду того, коли саме було складено Акт звірки).

Представник Позивача про ти зазначеного клопотання повністю заперечував та чітко зазначив про те, що в тексті Акту звірки розрахунків за Договором комісії № 8 від 28.09.2007р. чітко зазначено, що сторони провели перевірку розрахунків станом на 01.11.2010р.

Стаття 41 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 передбачає, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши заявлене подане клопотання представника Відповідача про призначення експертизи, заслухавши пояснення представників сторін та уважно дослідивши матеріали справи суд вважає за доцільне відмовити у його задоволенні.

Щодо клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності, судом встановлено наступне

Представник Відповідача 13.11.2013 подав клопотання про застосування строків позовної давності посилаючись на наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік (ст.ст. 257, 258 ЦК України). Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по даних договорах обчислюється виходячи із положень Цивільного кодексу наступним чином. Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як стверджує Відповідач перебіг позовної давності по Договору, починається зі спливом строку виконання, а саме зі спливом 10 днів, коли він повинен був, але не перерахував (за твердженням Позивача) грошові кошти. А відтак Позивач пропустив строк позовної давності, а це є підставою для відмови у позові.

Представник позивача у поясненнях №709 від 15.11.2013р. повністю заперечував проти клопотання представника Відповідача щодо застосування строку позовної давності обґрунтовуючи це тим, що відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 10 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії, зокрема і підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Враховуючи те, що у матеріалах справи наявний і підписаний уповноваженим представниками Позивача (головним бухгалтером) та Відповідача і скріплений їх печатками Акт звірки розрахунків сторін станом на 01.11.2010р., в якому Відповідач визнав свою заборгованість перед Позивачем у загальному розмірі 256 299,98 грн. А тому 01.11.2010р. строк позовної давності перевався, і з урахуванням положень пункту 3 статті 264 ЦК України після переривання почався заново, а позовна заява подана Позивачем в межах строку позовної давності (до 01.11.2013р.).

Розглянувши заявлене подане клопотання представника Відповідача про призначення експертизи, заслухавши пояснення представників сторін та уважно дослідивши матеріали справи суд вважає за доцільне відмовити у його задоволенні.

Щодо клопотання Позивача про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Представник Позивача у судовому засіданні просив накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачеві в порядку ст. 67 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовуючи це наступним.

Невиконання Відповідачем впродовж тривалого часу взятих на себе зобов'язань, відсутність будь-яких пояснень стосовно причин виникнення та строків повернення боргу, незважаючи на письмове визнання Відповідачем факту наявності заборгованості у розмірі 256 299,98 грн., дають змогу прийти до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду.

ПАТ «Київський завод реле та автоматики» належить до державного сектору економіки, оскільки 58,936% акцій підприємства належить державі. Протягом 2010-2013 років ПАТ «Київський завод реле та автоматики» перебуває у скрутному становищі.Крім того, на сьогоднішній день ПАТ "Київський завод реле та автоматики" має значну заборгованість з виплати заробітної плати та перед бюджетом зі сплати зборів та обов'язкових платежів, які виникли, в тому числі, і внаслідок неналежного виконання ТОВ «Селтікс» своїх зобов'язань по Договору комісії № 8 на продаж Товару від 28.09.2007р.

Заходи по забезпеченню позову дозволять гарантувати можливість виконання судового рішення та сприятимуть збереженню існуючого положення між ПАТ "Київський завод реле та автоматики та ТОВ «Селтікс» до винесення судового рішення.

Вимога позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії провадження у справі, якщо вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з відповідача 19 106,63 грн. - 3% річних, 14 363,38 грн. - інфляційних витрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру 3% річних у сумі 19 106,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю у розмірі 14 363,38 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 33302513) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» (03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 00214853) заборгованості за договором комісії №8 на продаж Товару від 28.09.2007р. у розмірі 289 769,99 грн., з яких 256 299,98 грн. основного боргу, 19 106,63 грн. - 3% річних, 14 363,38 грн. - інфляційних витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 33302513) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» (03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 00214853) 5 795,40 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 28.02.2014р.

Суддя А.В.Митрохіна