Постанова

від 13.05.2014 по справі 910/18104/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 910/18104/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Панасенко Р.О. - представник за довіреністю від 01.01.2014 року;

від відповідача: Амбарцумян К.М. - представник за довіреністю від 13.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року

у справі № 910/18104/13 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»

про стягнення 289 769, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київський завод реле та автоматики» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» про стягнення заборгованості за договором комісії на продаж товару № 8 від 28 09.2007 року у сумі 289 769, 99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати послуг за договором комісії на продаж товару №8 від 28.09.2007 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року у справі № 910/18104/13 задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що акт звірки не містить дати його складання, а тому відсутні підстави стверджувати, що він був складений у межах строку позовної давності. Крім того, апелянт стверджує, що акт звірки був складений у жовтні 2012 року перед звільненням головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» по справі № 910/18104/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/18104/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Розглянувши подані скаржником матеріали, колегія суддів визнала їх достатніми для прийняття апеляційної скарги до розгляду та порушення апеляційного провадження у справі № 910/18104/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року апеляційну скаргу у справі № 910/18104/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 22.04.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року, враховуючи перебування судді Руденко М. А. у відпустці, справу № 910/18104/13 передано до розгляду колегії суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Ропій Л. М., Пономаренко Є.Ю.

У судове засідання 22.04.2014 року представник відповідача не з'явився, однак подав через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2014 року не заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року відкладено розгляд справи до 13.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що акт звірки було складено 01.11.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2014 року заявив клопотання про призначення судової експертизи для встановлення дати складання акту звірки.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 p. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення експертизи, суд відхиляє його у зв'язку із тим, що із змісту акту звірки вбачається, що він підписаний станом на 01.11.2010 року та скріплений підписаними та печатками уповноважених представників сторін, а твердження відповідача щодо підписання акту у більш пізній період є необґрунтованими.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод реле та автоматики" (правонаступником якого є ПАТ "Київський завод реле та автоматики" (надалі - комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтікс" (надалі - комісіонер) був підписаний договір комісії № 8 на продаж товару (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару комітента.

Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу товару, а також -інші умови та вказівки комітента наводяться у специфікаціях (додатках до даного договору), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Пунктами 6.1. та 6.2 договору сторони погодили, що товар, що надійшов до комісіонера від комітента, є власністю комітента. Передача товару на комісію здійснюється за актом прийому- передачі товару на комісію.

Комісіонер зобов'язаний продати товар за ціною не нижче обумовленої у відповідних специфікаціях (додатках до даного договору), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.6 договору).

Згідно п. 2.8 договору не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося відвантаження товару покупцеві, комісіонер зобов'язаний надати звіт комітенту та передати останньому всі документи стосовно угоди купівлі-продажу, укладеної з покупцем, а саме: копію угоди з покупцем, завірену комісіонером; копію рахунку-фактури до угоди з покупцем з відміткою митниці, завірену комісіонером; оригінал вантажно-митної декларації з відміткою митниці про фактичний перетин товаром митної території України; копії товаро-транспортних накладних, завірені комісіонером; завірені комісіонером копії документів, що свідчать про витрати, понесені комісіонером у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1012 ЦК України передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами позивач протягом 2007-2009 років передавав відповідачу на комісію напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. та більше 2,6 кв.м., що підтверджується актами прийому-передачі товару на комісію, а саме:

- за актом № 7 від 21.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. за шт. в кількості 18900 кг на суму 1 347 570,00 грн. без ПДВ;

- за актом № 8 від 24.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м. за шт. в кількості 14180 кг. несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 4070 кг на суму 1 112 784, 00 грн. без ПДВ;

- за актом № 9 від 24.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 4250 кг., несортований більше 2,6 піл. шт. в кількості 12190 кг на суму 607 775,00 грн. без ПДВ.;

- за актом № 10 від 25.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 37 341 кг. на суму 2 662 413,30 грн. без ПДВ.

Крім того, за актами на повернення товару №1 від 22.10.2008р., №2 від 31.10.2008р., відповідач повернув, а позивач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 11 131 кг на суму 793 640, 30 грн., в кількості 12 896 кг на суму 919 484,80 грн. та за актом на повернення товару № 11 від 27.08.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 14065 кг, несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 6010 кг на суму 1 153 084, 50 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

На виконання умов договору відповідач продав та експортував товар, нерезидентам України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, а саме:

-№100000007/8/124701 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 18900 кг;

- №100000007/8/124877 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 14180 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 4070 кг;

-№100000007/8/125577 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 13314 кг;

-№100000007/8/125609 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 14065 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 6010 кг;

-№100000007/8/125731 реалізовано по зовнішньоекономічному контракту та вивезено за межі митної території України напівфабрикат "Вет-блу" несортований менше 2,6 кв.м./шт в кількості 4250 кг., несортований більше 2,6 кв.м./шт в кількості 12190 кг;

та звітами комісіонера: №2 від 29.08.2008р. за липень 2008 року, №3 від 29.08.2008р. та №4 від 27.10.2008р. за вересень 2008 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.4. договору комітент зобов'язаний протягом 14 днів після затвердження звіту комісіонера відшкодувати йому витрати, які він здійснив при виконанні доручення, сплатити йому комісійну винагороду та винагороду за делькредере.

Додатковою угодою від 15.09.2008 року сторони внесли зміни до пункту договору комісії № 8 на продаж товару від 28.09.2007 року, збільшивши строк здійснення перерахування коштів відповідачем до 60 (шістдесяти) банківських днів.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначає, що відповідач розрахувався з ним частково, та заборгованість останнього становить 256222, 98 грн.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер)зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу кошти на загальну суму 4 590 617, 22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками, неоплаченими залишилися 256 299, 98 грн.

В свою чергу, відповідач не заперечуючи факту наявності заборгованості, зазначив, що сплив строк позовної давності, а тому в суді першої інстанції заявив клопотання про сплив строку позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік (ст.ст. 257, 258 ЦК України). Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Як стверджує відповідач перебіг позовної давності по договору, починається зі спливом строку виконання, а саме зі спливом 10 днів, коли він повинен був, але не перерахував грошові кошти.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії, зокрема і підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 10).

Так, як встановлено колегією суддів та вбачається із матеріалів справи, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010 року.

Заперечуючи про належність акту звірки у якості доказу наявності боргу відповідач зазначає, що вказаний акт не містить один із обов'язкових реквізитів - «дати складання». Відповідно, зі змісту вказаного акту звірки неможливо встановити коли він був складений. А тому, нема підстав стверджувати, що його складено саме у межах строку позовної давності.

Однак колегія суддів не погоджується із даними твердженнями відповідача, оскільки в тексті акту звірки розрахунків за договором комісії № 8 від 28.09.2007 року чітко зазначено, що сторони провели перевірку розрахунків станом на 01.11.2010 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачає в якому місці первинних чи зведених облікових документів має бути зазначена дата складання документу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності перервався 01.11.2010 року.

Беручи до уваги, що як вбачається із матеріалів справи, позовна заява була подана 18.09.2013 року, тому суд приходить до висновку, що остання була подана в межах строку позовної давності, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів повної оплати заборгованості, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Крім того, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 19 106,63 грн. - 3% річних, 14 363,38 грн. збитків від інфляції.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфліції наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є обгрунтовано вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року у справі № 910/18104/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року у справі № 910/18104/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/18104/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко