Постанова

від 12.03.2014 по справі 901/2074/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 901/2074/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Щолкінської міської ради на рішення та на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 у справі№ 901/2074/13 господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомЩолкінської міської ради доОрендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" простягнення 490582,72 грн. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.03.2014 № 02-05/78 для розгляду касаційної скарги у справі № 901/2074/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 12.03.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 у справі №901/2074/13 (суддя Толпиго В.І.) у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Борисова Ю.В., судді - Гонтар В.І., Рибіна С.А.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 у справі №901/2074/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Щолкінською міською радою (Орендодавець) та ОП "Кримтеплокомуненерго" (Орендар) 01.12.2007 укладено договір оренди № 2 цілісного майнового комплексу блочної модульної котельної "Віток" з доповненнями, за умовами якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс блочної модульної котельної "Віток", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколом про результати інвентаризації та балансом підприємства, складеним станом на 01.12.2007, вартість якого складає 3890400,00 грн., в тому числі: основні фонди по залишковій вартості 3887305,94 грн.

Орендна плата складає без ПДВ за перший місяць оренди 3290,63 грн. (п.3.1 договору).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством (п. 3.4 договору).

У відповідності до п. 8.2 договору, Орендодавець має право виступати з ініціативою відносно внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, в разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, запропоновані до внесення, розглядаються на протязі одного місяця з дати їх надання на розгляд іншій стороні (п. 10.3 договору).

Додатковою угодою до договору оренди від 03.12.2010 змінено п. 1 договору, відповідно до якого Орендар прийняв в строкове платне користування у складі цілісного майнового комплексу блочної модульної котельні "Віток" - реконструкцію "КОЛВІ", вартість якої складає 3388302,00 грн. з ПДВ; п. 3 договору доповнено пунктом 3.8, яким визначено, що плата за оренду складає без ПДВ за базовий місяць оренди 2837,70 грн. та розрахована на підставі орендної ставки в 1 %; внесено зміни до п. 3.3 договору, яким передбачено, що орендна плата перераховується в розмірі 100% в місцевий бюджет Щолкінської міської ради.

Додатковим угодами до договору оренди від 01.12.2007 продовжено строк дії договору до 01.10.2013.

Судами досліджено, що рішенням Щолкінської міської ради від 06.10.2011 № 25 "Про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу блочної модульної котельні "Віток" вирішено внести зміни до вищезазначеного договору та встановити орендну плату в розмірі 10 % від вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки. Також вирішено укласти додаткову угоду про внесення змін до договору.

Як вірно зазначили суди, не отримавши погодження від відповідача за результатом листування, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму недоотриманої суми орендної плати з останнього, визначивши її правову природу як збитки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та, надавши оцінку всім матеріалам справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 284 ГК України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" визначено істотні умови договору оренди.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 ГК України. Проте, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції, а також апеляційним господарським судом обґрунтовано зауважено, що оформивши додаткову угоду, в якій збільшено розмір орендної плати, позивач, не отримавши погодження від відповідача, мав би діяти відповідно до вищезазначеного законодавства України щодо порядку вирішення питання врегулювання внесення змін до договору оренди майна.

Втім, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача збитків, помилково вважаючи, що вони виникли через не підписання стороною додаткової угоди, всупереч положенням п. 3.4 зазначеного вище договору.

Водночас, господарськими судами враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були розглянуті питання та встановлені відповідні обставини щодо правової природи заявлених збитків, виходячи з предмету та підстав позову, а також приписів ст.ст.224, 225 ГК України.

При цьому, суди дійшли обґрунтованого висновку, що несплата орендної плати в розмірі, визначеному рішенням позивача від 06.10.2011 № 25, не може вважатись протиправною поведінкою відповідача.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи позивача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 Щолкінській міській раді відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 у справі № 901/2074/13 до ухвалення судового рішення Вищим господарським судом України. Докази сплати судового збору позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Щолкінської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 у справі №901/2074/13 - без змін.

Стягнути з Щолкінської міської ради (98213, АР Крим, Ленінський район, м.Щолкіне,46, код ЄДРПОУ 25629905) в дохід Державного бюджету України (р/р31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код банку - 820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; код бюджетної класифікації 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності банку 254) 4905 (чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 83 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК