Рішення

від 11.03.2014 по справі 922/64/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р.Справа № 922/64/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родоніт Плюс", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

11.01.2014 позивач - ТОВ "Родоніт Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківської міської ради, про визнання права власності на нежитлові будівлі (торгівельні комплекси), що розташовані по пр. Московському, 218-А у м. Харкові: нежитлова будівля в літ. "Б-1", що складається з приміщень №№ 1-:-6 загальною та основною площею 56,2 кв. м; нежитлова будівля в літ. "А-1", що складається з №№ 1-:-22, (підвал), №№ 23, 24 (антресоль) загальною площею 799,2 кв.м. основною площею 525,0 кв. м; нежитлова будівля в літ. "В-1", що складається з №№ 1-:-60 загальною та основною площею 312,0 кв. м. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 16, 319, 328, 331 ЦК України.

Позивач правом на участь свого повноважного представника в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду від 27.01.2014 року, 11.02.2014 року та 18.02.2014 року, направлені на адресу позивача, повернулися до господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, проте через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України представником відповідача було надано до суду пояснення на позовну заяву (вх.1805 від 06.02.14р.), в якому відповідач не заперечує проти позову та посилаючись на положення ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення без участі представника Харківської міської ради.

Третя особа (Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю) правом на участь свого повноважного представника у судовому засіданні не скористалась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У наданому на адресу суду відзиві на позов (вх. 4168 від 06.02.14 р.) викладені заперечення 3-ї особи проти задоволення позовних вимог та прохання розглянути справу за відсутності представника Інспекції відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОДОНІТ ПЛЮС" (позивач) без належним чином затвердженого проекту та за рахунок власних коштів, здійснило самочинне будівництво наступних об'єктів: нежитлової будівлі літ. "Б-1", загальною площею 56,2 кв.м., нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 799,2 кв.м., нежитлової будівлі літ. "В-1", загальною площею 312,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 218-А.

Згідно технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 02.12.2010 р., нежитлова будівля "літ. А-1" має загальну площу 799,2 кв.м., складається з приміщень №№ 1-:-22, І (підвал), № 23, 24 (антресоль) та знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 218-А. (Технічний паспорт наявний в матеріалах справи).

Згідно технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 19.08.2003 р., нежитлова будівля "літ. Б-1" має загальну площу 56,2 кв.м., складається з приміщень №№ 1-:-6 та знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 218-А. (Технічний паспорт наявний в матеріалах справи).

Згідно технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 19.08.2003 р., нежитлова будівля "літ. В-1" має загальну площу 312,0 кв.м., складається з приміщень №№ 1-:-60 та знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 218-А. (Технічний паспорт наявний в матеріалах справи).

У зв'язку з тим, що нежитлові будівлі було самовільно побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, на час звернення з відповідним позовом позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином, але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.

Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, відповідно до ст. 317 ЦК України, становлять три складові - право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певну користь та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель.

У цьому випадку позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Нормами частини 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі за текстом - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, відповідно до пункту 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (далі за текстом - Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до підпункту 10 пункту 37 Порядку документом, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Для підтвердження можливості експлуатації спірних нежитлових будівель, розташованих за адресою :м. Харків. пр. Московський, 218-А, позивач звернувся до ФОП ОСОБА_1, яким було проведено технічне обстеження основних будівельних конструкцій нежитлових будівель літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», за результатами якого складено технічний висновок, згідно висновків якого основні будівельні конструкції об'єктів деформацій не мають, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають умовам міцності та стійкості; будівельні роботи, пов'язані з облаштуванням входу з боку торцевого фасаду будинку негативно не вплинуло на стан основних будівельних конструкцій житлового будинку та придатне для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, внаслідок створення майна, ці права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки судом встановлено, що нежитлові будівлі розташовані за адресою: пр. Московський, 218-А побудовано з дотриманням будівельних норм, з матеріалів справи не вбачається, що таке будівництво порушує права третіх осіб, то за таких обставин, суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а саме внаслідок неправильного і несвоєчасного оформлення відповідних правовстановлюючих документів, суд покладає судові витрати у справі на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4, 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 326, 328, 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "РОДОНІТ ПЛЮС" (61141, м. Харків, вул. Софіївська, 69; код ЄДРПОУ 36989493) право власності на нежитлові будівлі (торгівельні комплекси), що розташовані по пр. Московському, 218-А у м. Харкові:

- нежитлова будівля в "літ. Б-1", що складається з приміщень №№ 1-:-6 загальною та основною площею 56,2 кв.м.;

- нежитлова будівля в "літ. А-1", що складається з приміщень №№ 1-:-22, І (підвал), № 23, 24 (антресоль) загальною площею 799,2 кв.м., основною площею 525,0 кв.м.;

- нежитлова будівля в "літ. В-1", що складається з приміщень №№ 1-:-60 загальною та основною площею 312,0 кв.м.

Повне рішення складено 14.03.2013 р.

Суддя О.В. Бринцев