Постанова

від 28.02.2014 по справі 11/424

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 11/424

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., суддів Донця В.А., Пісоцької О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанови та стягнення відшкодування за заподіяну майнову шкоду

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач-1) в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" в частині визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення громадянам-інвалідам II групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та разової грошової допомоги, що виплачувалася у 2008 році інвалідам війни II групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

- стягнути з Кабінету Міністрів України 5903 грн. відшкодування за заподіяну майнову шкоду, яке складається з: 3448 грн. недоплати разової грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону № 367-ХІV від 25.12.1998 року) та 2455 грн. недоплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2010 року зупинено провадження у справі № 11/424 до набрання законної сили рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 7/510 та у справі № 2а-6302/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року поновлено провадження в адміністративній справі № 11/424, призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 лютого 2014 року.

У судове засідання 27 лютого 2014 року позивач не з'явився, заявив клопотання про розгляд адміністративної справи за їх відсутності.

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_1 встановлена інвалідність II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Спеціальний статус позивача - «інваліда війни» підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Постановою Кабінету міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"» установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - разова грошова допомога), здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 170 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.

Вирішуючи адміністративну справу в частині вимоги про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно законами України.

Так, статтею 83 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні. Оскільки до 1 вересня 2005 р, ця виплата не була здійснена, то розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і II групи та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, має обчислюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні.

Таким чином, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і II групи мав складати 1660 гривень (5 х 332 гривні = 1660 гривень), а евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей, - 996 гривень (3 х 332 гривні = 996 гривень).

Всупереч викладеному, пунктом 1 оскаржуваної постанови Кабінетом Міністрів України громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.

Визначення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розміру щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам ІІ групи - 120 грн. та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 грн., оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не відповідає вищевказаним Законам України, а тому в цій частині має бути визнана судом незаконною, зважаючи на наступне.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується щорічна допомога на оздоровлення, розмір якої залежить від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, починаючи з 1996 року у нормативних актах України, що встановлювали розмір мінімальної заробітної плати, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків. Застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України до 2004 року, здійснювати виплати у розмірах, які залежать від розмірів мінімальної заробітної плати, що встановлювалися на ці роки, було неможливим.

Таким чином, керуючись нормами бюджетного законодавства України та враховуючи обсяг бюджетних призначень, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" Кабінет Міністрів України правомірно встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 року № 562.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (в редакції, що діяла на момент прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183) особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.

Саме на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок визначення розміру бюджетних асигнувань, передбачених Державним бюджетом України.

В Державному бюджеті України видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в 2008 році збільшені на 31,2 млн. грн. порівняно з 2007 роком і передбачені у сумі 403 млн. грн.

За рахунок цих коштів у 2008 році було проведено виплату разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених оскаржуваною постановою.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року

№ 183 розрахована на її одноразове застосування, тобто виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2008 році.

Таким чином, на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 її норми цілком відповідали вимогам чинного законодавства України.

Слід зазначити, що правомірність вищезазначених нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вже досліджувалась у судовому порядку, зокрема:

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі № 2а-6302/09/2670 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб: Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2009 року - скасовано. Прийнято нову постанову. Відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у задоволенні адміністративного позову.

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року у справі № 7/510 за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у Окружному адміністративному суді м. Києва до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсації виплат особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 31 серпня 2005 року № 848 "Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2004 рік", від 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання привести зазначені постанови у відповідність з Конституцією України, Законом України "Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовлено.

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 в частині встановлення в пункті 1 цієї постанови у 2008 році виплати разової грошової допомоги інвалідам війни 2-ої групи у сумі 400 грн. та учасникам бойових дій у сумі 310 грн. скасовано. У цій частині позову постановлено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року залишено без зміни.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2013 року у справі К-18676/10-С вищезазначене рішення апеляційного суду залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що правомірність спірних в даному провадженні постанов Кабінету Міністрів України встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Також, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Кабінету Міністрів України 5903 грн. відшкодування за заподіяну майнову шкоду, яке складається з: 3448 грн. недоплати разової грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону № 367-ХІV від 25.12.1998 року) та 2455 грн. недоплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року) з огляду на встановлену в межах цієї адміністративної справи та адміністративних справ № 7/570, № 2а-6302/09/2670 правомірність постанов Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2005 року № 562 та від 12 березня 2008 року № 183.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді В.А. Донець

О.В. Пісоцька